ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2002 Справа N 34/41а
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів:Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Донбас-мотор” (надалі -
ТОВ “Донбас-мотор“)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12.09.2001
у справі № 34/41 а
арбітражного суду Донецької області
за позовом ТОВ “Донбас-мотор“
до Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька (надалі - ДШ у Київському
районі)
про визнання недійсним рішення.
У судовому засіданні 21.02.2002 було оголошено перерву до 13
год. 00 хв. 28.02.2002.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Альперович О.І. за дов. від 03.09.2001
- відповідача: не з'явилися.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. НІ5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 28.02.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 15.05.2001
(суддя Кододова О.В.) позов ТОВ “Донбас-мотор” до ДПІ у
Київському районі про визнання недійсним рішення
№ 105726-3-25605193/15628 від 06.12.2000 щодо донарахування
податку на прибуток в сумі 5232 грн. та 30% фінансових санкцій з
податку на прибуток в розмірі 1569,60 грн. та рішення
№ 82-26-3-25605193/1775 щодо донарахування податку на прибуток у
розмірі 23500 грн. та 30% фінансових санкцій з податку на
прибуток у розмірі 7050 грн., податку на додану вартість у
розмірі 6245 грн. та 100% фінансових санкцій з ПДВ у сумі 6245
грн. задоволене частково.
Визнано недійсним рішення ДПІ № 82-26-3-25605193/1775 щодо
донарахування податку на додану вартість в розмірі 6245 грн. та
100% фінансових санкцій з ПДВ у сумі 6245 грн.
В іншій частині позову про визнання недійсним рішення ДПІ
№ 105726-3-25605193/15628 від 06.12.2000 щодо нарахування
податку на прибуток в сумі 5232 грн. та 30% фінансових санкцій з
податку на прибуток в розмірі 1669,60 грн. та рішення ДШ
№ 82-26-3-25605193/1775 щодо донарахування податку на прибуток у
розмірі 23500 грн. та 30% фінансових санкцій з податку на
прибуток у розмірі 7050 грн. відмовлено.
Підставами для прийняття вказаного рішення були ті обставини, що
відповідачем вірно зроблено висновок про застосування вимог
п. 18.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки при складанні декларації про прибуток за
1 квартал 2000 року вже діяв перелік офшорних зон, до якого і
увійшла Андорра, а тому на користь нерезидентів, розташованих в
офшорних зонах, незалежно від того чи здійснюється така оплата
безпосередньо, або переведенням з використанням рахунків інших
резидентів або нерезидентів, витрати платників податку,
пов'язані з придбанням таких товарів, включаються до складу їх
валових витрат у сумі, що становить 85% від вартості таких
товарів, а тому оплата за одну машину повинна здійснюватися з
врахуванням вказаних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія
у складі: головуючого - Агапова О.Л., суддів Алєєвої І.В.,
Мясищева О.М.) рішення арбітражного суду залишено без змін,
оскільки факт недоїмки (сума прихована від оподаткування) мала
місце і відповідач вправі був застосувати фінансові санкції на
суму недоїмки, виходячи з норм чинного законодавства.
З прийнятими рішенням і постановою судових інстанцій не
погоджується ТОВ “Донбас-мотор”, вважаючи, що п. 18.3 ст. 18
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(надалі - Закон) може застосовуватися з моменту
офіційної публікації переліку офшорних зон.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 106 від 01.03.2000
на виконання вимог п. 18.3 ст. 18 Закону України була здійснення
офіційна публікація переліку офшорних зон.
Заявник вважає, що на момент публікації переліку цих зон
визначення податкового зобов'язання платника податку на
прибуток, який придбав товар в офшорних зонах, здійснювалося за
загальними правилами ведення податкового обліку з формуванням
розходу в розмірі 100% вартості товару по першій події, а тому у
позивача не було підстав застосовувати зазначену норму Закону
при формуванні валового розходу в 1 кв. 2000, оскільки ці
витрати були понесені 20.01.2000 та 15.02.2000 і дати збільшення
валових розходів передували даті, з котрої дана норма почала
діяти.
Скаржник також вважає, що судовою інстанцією не враховані вимоги
ст. 19 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
,
де передбачено, що якщо міжнародними договорами України,
ратифікованими Верховною Радою, встановлені інші правила, ніж
ті, що передбачаються законодавством України про оподаткування,
то застосовуються правила міжнародного договору, а саме -
положення Торгового договору між СРСР і Японією від 06.12.1957.
У зв'язку з вказаними обставинами заявник просить скасувати
рішення
та постанову судових інстанцій і задовольнити його позовні
вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу, пояснення до неї, відзив на
касаційну скаргу, де вказано про правомірне застосування норм
матеріального і процесуального права, та заслухавши пояснення
сторони і судді-доповідача, встановила, що ДГП у Київському
районі здійснила тематичну перевірку діяльності ТОВ
“Донбас-мотор” за період з 01.02.2000 по 01.10.2000, за
результатами якої було складено акт перевірки від 27.11.2000
№ 381-26-2-211/2, на підставі якого було прийнято рішення ДІЛ у
Київському районі № 105726-3-25605193/15628 від 06.12.2000 про
донарахування податку на прибуток у сумі 5232 грн. та фінансових
санкцій в сумі 1569,60 грн.
В процесі здійснення другої тематичної перевірки діяльності ТОВ
“Донбас-мотор” щодо здійснення розрахунків з нерезидентами, які
розташовані в офшорній зоні, було складено акт перевірки від
01.02.2001 № 26-26-2-211/2, на підставі чого було прийнято
рішення ДШ у Київському районі № 82-26-3-25605193/1775 щодо
нарахування податку на прибуток у розмірі 23500 грн. і
фінансової санкції з податку на прибуток у розмірі 7050 грн. і
податок на додану вартість у розмірі 6245 грн. та фінансова
санкція в сумі 6245 грн.
н Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
ТОВ “Донбас-мотор” 31.07.98 уклало договір з фірмою 8ІМРЕХ 8.А.
(Андорра) на поставку автомобілів виробництва Японії. У лютому
2000 року ТОВ “Донбас-мотор” придбало 2 автомобілі на загальну
суму 199449 грн. і вартість одного автомобіля оплачена в січні
2000 в сумі 96805,30 грн., а валові витрати оформлені позивачем
виходячи з загальних норм Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судові інстанції, приймаючи рішення і постанову, врахували, що
підставою для донарахування податку на прибуток і фінансових
санкцій була господарська операція по отриманню автомобілів з
Андорри, яка віднесена до офшорної зони згідно з розпорядженням
Кабінету Міністрів № 106-р, опублікованим 03.03.2000 у газеті
“Урядовий Кур'єр”.
У лютому 2000 року ТОВ “Донбас-мотор” отримало 2 автомобілі на
загальну суму 199449 грн. Один з автомобілів був оплачений
шляхом передоплати у січні 2000 року у сумі 98350,34 грн.
Відповідно до вимог ст. 11 п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
використовуються такі періоди звітності: річний, який
розпочинається з 01.01 поточного року і закінчується 31.12
поточного року; квартальний, а протягом терміну підготовки звіту
за звітний період - 1 квартал 2000 року у встановленому
законодавством порядку була здійснена офіційна публікація списку
офшорних зон, до яких увійшла і Андорра.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові інстанції, приймаючи рішення та постанову про відмову в
задоволенні вимог позивача, врахували, що в чинному
законодавстві з 03.03.2000 зобов'язання по сплаті податку на
прибуток підприємства повинні були здійснювати з урахуванням
вимог п. 8 ст. 18 Закону України, а тому у позивача не було
підстав для невключення витрат платника податку, у розмірі, що
становить 85% сплаченої вартості цих товарів.
Колегія суддів також приймає до уваги, що затрати, пов'язані з
оплатою платником податку для виробничих цілей вартості
матеріальних цінностей за договорами, укладеними з нерезидентом,
котрий розташований в офшорних зонах, включається в склад
валових розходів в сумі, рівній 85% вартості таких матеріальних
цінностей і відображається в рядку 2 декларації та додатку до
нього. При цьому платник податку веде окремий облік приросту і
витрат балансової вартості таких матеріальних цінностей і
визначає суму витрат в рядку 4 додатку. При цьому затрати,
пов'язані з компенсацією вартості товарів на користь
нерезидентів на території офшорної зони або при проведенні
розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські
рахунки, незалежно від того здійснюється ця оплата в
безпосередньо грошовій чи іншій формі, включаються до складу
валових витрат в сумі, рівній 85% вартості таких товарів.
Висновок судових інстанцій про те, що оплата за 1 машину була
здійснена в 1 кв. 2000 року і позивач повинен був віднести до
валових витрат 85% оплаченої машини, є правомірним і відповідає
вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Але оскільки позивач при формуванні витрат у 1 кварталі 2000
року зобов'язаний був врахувати вимоги п. 18.3 ст. 18 Закону, то
відповідач підставко застосував фінансові санкції до позивача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судом враховано вимоги п. 18.1 ст. 18. Закону України про те, що
міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою
України, можуть бути встановлені інші правила, ніж ті, що
передбачені вказаним Законом, і повинні застосовуватись норми
міжнародного договору.
Суд врахував, що відповідно до ст. 1 Конвенції між Урядом СРСР і
Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування у
відношенні податків на прибуток, застосування конвенції
передбачено до осіб, що є особами з постійним місцем перебування
в одній або обох державах, по відношенню до Японії вона
поширюється на прибутковий податок, податок з корпорацій,
місцевий податок з населення, а у СРСР прибутковий податок
застосовується по відношенню до прибуткових податків з населення
і іноземних юридичних осіб і Конвенція не поширюється на
будь-які по суті аналогічні податки, які стягуються після дати
підписання конвенції.
Суд підставко прийшов до висновку, що з Андоррою договір про
уникнення подвійного оподаткування не укладався, а укладений
торговий договір між СРСР і Японією № 92, на який посилається
позивач, не встановлює інших правил оподаткування резидентів в
Україні, відмінних від передбачених Законом, у зв'язку з чим
рішення та постанова судових інстанцій прийняті з дотриманням
норм процесуального і матеріального законодавства, а тому
підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. НІ5, НІ7, п. 1 ст. ПІ9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.09.2001 у справі арбітражного суду Донецької області № 34/41
а залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Донбас-мотор” -без задоволення.