ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2002 Справа N 2/5/1709
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Запорожкокс“
на рішення господарського суду Запорізької області від
09.11.2001 року
у справі № 2/5/1709
за позовом закритого акціонерного товариства “Надра Донбасу“
до відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс“
про стягнення 144 968,07 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Стреблянська Л.І. (довіреність № 01/10-300 від
01.10.2001 p.), від відповідача: не з'явився,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2001
р. позов закритого акціонерного товариства (ЗАТ) “Надра Донбасу”
до відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Запорожкокс” про
стягнення 144 968,07 грн. задоволене частково, з відповідача
стягнуто 39 283,87 грн. пені, 18 943,85 грн. інфляції, 5 865,75
грн. річних. Всього - 64 093,47 грн. На суму 80 974,61 грн. в
задоволенні відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ “Запорожкокс”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати в частині стягнення з нього 39
283,87 грн. пені.
На думку скаржника, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення
зробив висновки, невідповідні обставинам справи і неправильно
застосував норми матеріального права, а саме: ст. 1 Закону
України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань”, згідно якої платники грошових коштів сплачують на
користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в
розмірі, що встановлюється за згодою сторін, тобто в договорі.
Вказівка в п. 6.2. договору купівлі-продажу № 00/12-ОІД/2139 від
25.12.2000 р. про те, що пеня сплачується у розмірі подвійної
ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, на думку
скаржника, не дає підстав вважати, що сторони в угоді встановили
конкретний розмір пені.
Окрім того, скаржник наполягає на тому, що вказаним пунктом
відповідальність за несплату товару в строк покладена не на
нього - “Покупця”, а на “Посередника”, як то зазначено у
примірнику договору ВАТ “Запорожкокс”.
Таким чином, суд не мав обґрунтованих підстав для прийняття
рішення про стягнення пені у сумі 39 283,87 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
оцінки господарським судом Запорізької області, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Юридична оцінка обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні господарського суду Запорізької області від 9.11.2001 р.
у справі № 2/5/1709, як того вимагає ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, свідчить про необґрунтованість цього рішення в
частині стягнення договірної неустойки з відповідача з огляду на
наявність двох варіантів однієї і тієї ж угоди, що різняться між
собою визначенням суб'єкта відповідальності, а саме, в одному
варіанті договору купівлі-продажу № 00/12-01д/2139 від
25.12.2000 р. у п. 6.2 відповідність за несплату товару в строк
покладена на “Покупця”, в другому варіанті цього ж договору - на
“Посередника”.
Про вказаний факт свідчать матеріали справи (а.с.65 т І) та
касаційної скарги (додано договір купівлі-продажу
№ 00/12-01д/2139 від 25.12.2000 р. з позначкою штампу “Екземпляр
ВАТ “Запорожкокс“), визнається він і позивачем, в тому числі і у
відзиві на касаційну скаргу.
Одночасно в кожному з варіантів договору в п. 6.1 вказано, що за
несплату або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору
сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим
законодавством України.
У рішенні суду встановлено, що сторонами договору є позивач і
відповідач. Тобто відповідач є “Покупцем” а не “Посередником”.
Окрім того, у
п. 8.3 вказаних варіантів договору є запис такого змісту
“Настоящий договор
составлен в двух экземплярах на русском языке, имеющих
одинаковую
юридическою силу, по одному экземпляру каждой стороне”.
Колегія суддів вважає, що за наявності письмових доказів, які
містять дані про обставини, що мають значення для правильного
вирішення спору і протирічать один одному, суд порушив вимоги
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надавши юридичної оцінки цим
обставинам, оскільки ніякі докази не повинні мати для
господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже,
юридичних підстав для стягнення з відповідача договірної
штрафної санкції у сум 39 283,87 грн. не було.
Виходячи з викладеного, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Запорожкокс” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
09.11.2001 р. у справі № 2/5/1709 змінити і в частині стягнення
з відповідача - ВАТ “Запорожкокс” пені у сумі 39 283,87 грн.
скасувати, відповідно поклавши 39,28 грн. держмита на позивача -
ЗАТ “Надра Донбасу”.
3. Доручити господарському суду Запорізької області видати
накази.