ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2002 Справа N 2-5/5037-2000
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.,
суддів: ЖаботиноїГ.В.,
Усенко Є.А
розглянувши з участю представників:
- проектно-будівельного кооперативного підприємства туристичних
комплексів “Чайка” (далі за текстом ПБКП ТК “Чайка“) Леміги Р.Г.
- державної податкової інспекції в м. Судак - Шпорт Н.І.
касаційну скаргу ДПІ у м. Судак
на постанову від 22.11.2001 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-5/5037-2000
за позовом проектно-будівельного кооперативного
підприємства туристичних комплексів
“Чайка“
до ДПІ у м. Судак
про стягнення 66560,52 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду АР Крим від 20.11.2000 р. (суддя
Фенько Т.П. ) позов задоволене частково: з Державного бюджету
України на користь ПБКП ТК “Чайка” стягнуто 38495,95 грн.
бюджетного відшкодування та 14337,05 грн. відсотків, нарахованих
на вказану суму бюджетної заборгованості за період з 20.09.98 по
20.02.99.
У задоволенні позову в частині стягнення 13.856,33 грн. збитків
відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач має право на відшкодування за
рахунок бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість
за січень-серпень1998 року незалежно від первісне обраного та
заявленого в деклараціях по ПДВ як способу відшкодування
зарахування надмірно сплаченого податку в рахунок майбутніх
платежів.
Висновок арбітражного суду щодо права позивача на отримання від
сотків обґрунтований порушенням відповідачем передбаченого
пунктом 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про порядок на додану
вартість” строку, протягом якого позивачу підлягала до
відшкодування зазначена бюджетна заборгованість.
Стосовно стягнення збитків, на спричинення яких через порушення
вказаного строку відшкодування посилався позивач, арбітражний
суд вважає, що такі позовні вимоги не ґрунтуються на чинному
законодавстві, що регламентує права і обов'язки платника податку
на додану вартість.
Постановою заступника голови арбітражного суду АР Крим від
06.06.2001 р. вказане рішення змінено, а позов задоволене лише в
частині стягнення 38495,95 грн. бюджетного відшкодування.
Відмова в стягненні відсотків мотивована посиланням на
відсутність податкової декларації по ПДВ від позивача, в якій би
ним було заявлено про зміну способу бюджетного відшкодування, та
відсутністю в зв'язку з цим законодавчого врегулювання строків
виплати платнику податку бюджетної заборгованості.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.11.2001 (колегія суддів у складі суддів Голик B.C.,
Сотули В.В., Горошко Н.П. ) постанова від 06.06.2001 р.
скасована, а рішення від 20.11.2000 р. залишене без змін з
посиланням на пункт 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
як на підставу задоволення
позовних вимог, в тому числі і в частині стягнення відсотків.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Судак просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким
відмовити в позові про стягнення 14.337,05 грн. процентів,
вважаючи, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм
підпункту 7.1.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки обґрунтована з посиланням на доказ, який не був наданий
позивачем суду першої інстанції з причин, що не залежали від
нього.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення на скаргу представника позивача,
перевіривши правильність юридичної оцінки та повноту
встановлення обставин справи судом апеляційної інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними декларацій
за звітні періоди січень-серпень 1998 року позивач мав право на
повернення йому з бюджету 38495,95 грн. надмірно сплаченого
податку на додану вартість. Позивач в деклараціях зазнав, що
бажаним для нього способом бюджетного відшкодування є
зарахування суми останнього в рахунок майбутніх платежів з цього
податку.
Листом від 18.09.98 позивач повідомив відповідача про зміну
обраного способу бюджетного відшкодування на перерахування
належної йому грошової суми надмірно сплаченого податку з
бюджетного рахунку на його банківський рахунок.
Відповідно до підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами
звітного періоду різниця між загальною сумою податкового кредиту
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації. За бажанням платника податку
сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку.
Оскільки за змістом наведеної правової норми платник податку при
наявності у нього від'ємної різниці між загальною сумою
податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту має безумовне
право на бюджетне відшкодування, суд апеляційної інстанції
обгрунтовано вважав, що таке право позивача не залежить від
зміни ним обраного способу отримання вказаного відшкодування.
Що ж стосується процентів, то такі відповідно до абзацу 5
підпункту 7.7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нараховуються на бюджетну
заборгованість, виникнення якої абзаци 1,5 цього ж підпункту
пов'язують із збігом місячного строку після подачі платником
податку декларації.
З матеріалів справи, провадження по якій порушено 18.07.96 вбача
ється, що стосовно декларації по ПДВ за вересень 1998 року із
зазначеною до сплати грошовими коштами спірною сумою бюджетного
відшкодування позивач вперше заявив при розгляді справи судом
апеляційної інстанції. Оскільки вказаній декларації, як такій,
що подана з порушенням вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо приймання судом апеляційної інстанції
додаткових доказів, не була дана оцінка апеляційним
господарським судом, факт подачці такої декларації позивачем
ДПІ не може вважатися встановленим.
Зважаючи на викладене, слід визнати помилковим висновок суду апе
ляційної інстанції про право позивача на стягнення відсотків на
суму бюджетного відшкодування безвідносно від подачі ним
декларації, оскільки початок перебігу строку виплати бюджетного
відшкодування законодавець пов'язує саме з датою подачі
декларації.
Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми
абзацу 5 підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
призвело до неправильного
висновку щодо прав і обов'язків сторін стосовно 14337,05 грн.
відсотків на суму бюджетного відшкодування.
Погодившись з висновком, викладеним в постанові заступника
голови арбітражного суду АР Крим від 06.06.2001 р. щодо
наявності підстав для задоволення позову ПСКП ТК “Чайка” в
частині стягнення 38495,95 грн. бюджетного відшкодування, суд
апеляційної Інстанції разом з тим помилково скасував вказану
постанову в повному об'ємі. В зв'язку з цим та відповідно до
ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.11.2001 р. підлягає зміні, а постанова заступника голови
арбітражного суду АР Крим від 06.06.2001 р. - залишенню без
змін.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вва
жає обґрунтованим висновок судів першої і апеляційної інстанції
стосовно відсутності правових підстав для задоволення позову
ПБКП ТК “Чайка” про стягнення збитків в розмірі 13.856,33 грн.,
оскільки ч. 3 ст. 13 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
передбачено відшкодування збитків
за рахунок бюджету, спричинених неправомірними діями органів
державної податкової служби, при відсутності таких з боку
відповідача.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Судак задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.11.2001 р. змінити, виключивши з її резолютивної частини
пункти 3, 4.
Постанову заступника голови арбітражного суду АР Крим від
06.06.2001 р. залишити без змін.