ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2002 Справа N 1/6/821
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Чабана В.В. (головуючий),
Грека Б.М.,
Чупруна В.Д.,
у відкритому судовому
засіданні за участю
представників сторін
-від ДПІ в
Орджонікідзевському районі
Запорізької області Біляченко О.В., Гусєва Т.О.
-від відділення Державного
казначейства м. Запоріжжя не з'явився
-від управління Державного
казначейства в Запорізькій
області не з'явився
-від ТОВ “Захист-Агро“ Бокун І.А.
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя та ТОВ
“Захист-Агро“
на постанову від 30.10.2001 № 02-5/9-13/3
(1/6/821) Дніпропетровського
апеляційного господарського
суду
у справі № 1/6/821 господарського суду
Запорізької області
за позовом ТОВ “Захист-Агро“
до 1.ДПІ в Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя
2.Відділення Державного
казначейства м. Запоріжжя
3.Управління Державного
казначейства в Запорізькій
області
Про стягнення 69047,83 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області /суддя Кагітіна
Л.П. / від 06.08.2001 позов задоволено.
З бюджетного рахунку Управління Державного казначейства в Запорі
зькій області на користь ТОВ “Захист-Агро” стягнуто 57020 грн.
бюджетної заборгованості по податку на додану вартість та 12027
грн. 83 коп. відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість.
Таке рішення прийняте з посиланням на те, що вимоги позивача
обґрунтовані.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув вказа
не рішення і постановою від 30.10.2001 скасував його.
Апеляційний суд позов товариства задовольнив в частині стягнення
10489 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану
вартість та 1050,07 грн. відсотків, нарахованих на бюджетну
заборгованість. В решті позову відмовлено.
Кошти стягнуті з бюджетного рахунку Відділення Державного казна
чейства у М.Запоріжжі.
В позові до Управління державного казначейства у Запорізькій
області відмовлено.
Постанова мотивована тим, що рішення господарського суду Запорі
зької області стосовно відшкодування податку на додану вартість
за жовтень 2000р. в сумі 10489 грн. та стягнення відсотків за
несвоєчасне перерахування ПДВ в сумі 1050,07 грн. відповідає
обставинам справи та діючому законодавству. Але ця сума підлягає
стягненню не з Управління Державного казначейства в Запорізькій
області, а з Відділення Державного казначейства у м. Запоріжжі,
оскільки згідно Положення про державне казначейство, затвер
дженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95
№ 590, відділення держказначейства у містах наділені
повноваженнями щодо здійснення за поданням державних податкових
інспекцій повернень за рахунок державного бюджету зайво
сплачених податків.
Що стосується рішення суду в частині відшкодування ПДВ за
травень 2000р. в сумі 46531 грн. та відсотків у сумі 10977,76
грн., то в постанові зазначено, що в цій частині рішення є
помилковим, оскільки Указ Президента України від 02.12.98 “Про
підтримку сільськогосподарських виробників” був чинним до
25.05.2000 і позивач за 25 днів.05.2000р. повинен подати ско
рочену декларацію.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ
“Захист-Агро” та ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
подали касаційні скарги.
Товариство просить постанову Дніпропетровського апеляційного гос
подарського суду від 30.10.2001 № 02-5/9-13/3 (1/6/821) в
частині відмови в позові скасувати, а рішення господарського
суду Запорізької області змінити і стягнуті цим судом кошти з
Управління Державного казначейства в Запорізькій області
стягнути з Відділення Державного казначейства в м. Запоріжжі.
На думку скаржника Дніпропетровський апеляційний господарський
суд при прийнятті постанови допустив порушення норм
матеріального права, які полягають в тому, що згідно п. 7.9
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звітний період по ПДВ дорівнює календарному
місяцю або кварталу, меншого строку чинне законодавство не
передбачає, але в постанові апеляційного господарського суду
зазначено, що товариство повинне було подати податкову
декларацію за 25 днів місяця травня.
Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя також вважає, що місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом були порушені норми
матеріального права, тому просить прийняті у справі рішення
скасувати, в позові відмовити.
За твердженням податкової служби, для виникнення права на відш
кодування ПДВ із бюджету у підприємства повинне виникнути
податкове зобов'язання. І тільки у випадку від'ємного значення
між податковим зобов'язанням та податковим кредитом підприємству
відшкодовується з бюджету надмірно сплачений ПДВ.
Управлінням Державного казначейства у Запорізькій області та
Відділом Державного казначейства у М.Запоріжжі відзиви на
касаційні скарги не подано.
Від Управління Державного казначейства у Запорізькій області на
дійшло клопотання про розгляд касаційних скарг без його
представника.
В судовому засіданні оголошувалась перерва, тому постанова при
ймається 28.02.2002.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Захист-Агро” 20.06. та
20.11.2000 подано податкові декларації з податку на додану
вартість, відповідно, за травень та жовтень 2000р.
У вказаних деклараціях зазначені суми, які підлягають
відшкодуванню з бюджету, а саме, за травень - 46531 грн., за
жовтень - 10489 грн.
Згадані декларації були прийняті податковою службою без
зауважень.
Оскільки у визначений законом строк відшкодування з бюджету не
відбулося, товариством 06.07.2001 заявлено позов про примусове
стягнення бюджетної заборгованості та нарахованих відсотків на
суму бюджетної заборгованості.
ДПІ у Орджонікідзевському районі позов не визнано з посиланням
на те, що товариство подало декларації не в установленій формі.
За твердженням податкової служби, товариство повинне було подати
спеціальну декларацію, яка не передбачає бюджетного
відшкодування, а фактично подало декларацію звичайної форми.
Відділенням Державного казначейства м. Запоріжжя відзиву не нада
но, а Управління Державного казначейства у Запорізькій області
просило визнати його неналежним відповідачем, оскільки до
управління не надходило висновку податкового органу про бюджетне
відшкодування.
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
зокрема п. 7.7 ст. 7 Закону, встановлено порядок визначення суми
податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодування з
бюджету та строки розрахунків з бюджетом.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню
з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким
продажем товарів /робіт, послуг/ протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду /п.п. 7.7.1 п. 7.7
ст. 7 Закону/.
У строки передбачені законом для відповідного податкового
періоду, платник податку подає органу державної податкової
служби за місцем свого знаходження податкову декларацію
незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове
зобов'язання чи ні /п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону/.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця наступного після подачі
декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. Суми, що невідшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку дії, включаючи день погашення /п.п. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 Закону/.
Що стосується Указу Президента України від 02.12.98 № 1328/98
“Про підтримку сільськогосподарських виробників”, то цей Указ
постановлено з метою покращення забезпечення
матеріально-технічними ресурсами сільськогосподарських
товаровиробників.
Пунктом першим згаданого Указу встановлено, що з 01.01.99 і до
01.01.2004 не підлягають сплаті до бюджету суми податку на
додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими
виробниками - платниками податку на додану вартість з операцій
по продажу товарів /робіт, послуг/ власного виробництва.
На виконання цього Указу Кабінетом Міністрів України постановою
від 26.02.99 № 271 затверджено Порядок акумуляції та
використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо
операцій з продажу товарів /робіт, послуг/ власного виробництва,
включаючи продукцію /крім підакцизних товарів/, виготовлену на
давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.
Згідно п. 3 вказаної постанови сільськогосподарські
товаровиробники ведуть бухгалтерський облік розрахунків з
податку на додану вартість на окремих аналогічних рахунках до
рахунку 68 “Розрахунки з бюджетом“: “З податку на додану
вартість із реалізованої продукції, товарів /робіт, послуг/
власного виробництва /крім молока і м'яса живою вагою,
реалізованих переробним підприємством/“; “З податку на додану
вартість із реалізованих підакцизних товарів власного
виробництва та покупних товаро-матеріальних цінностей”.
Пунктом 4 згаданої постанови передбачено, що на підставі даних
бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарські
товаровиробники щомісячно складають окремі податкові декларації:
з податку на додану вартість із реалізованої продукції, товарів
/робіт, послуг/ власного виробництва /крім молока і м'яса живою
вагою, реалізованих переробним підприємствам/; з податку на
додану вартість із реалізованих підакцизних товарів власного
виробництва та покупних товаро-матеріальних цінностей.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з
податку на додану вартість із реалізованої продукції, товарів
/робіт, послуг/ власного виробництва, тобто різниця між податком
на додану вартість, отриманим від покупців, та податком на
додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується
підприємством з поточного рахунку на окремий рахунок.
Залишок податкового кредиту покривається податковими зо
бов'язаннями наступних податкових періодів.
Відповідно до декларації з податку на додану вартість із
реалізованих підакцизних товарів власного виробництва та
покупних товаро-матеріальних цінностей залишок податкових
зобов'язань перераховується до бюджету, а з податкового кредиту
— відшкодовується з бюджету в установленому порядку.
Хоч з матеріалів справи неможливо визначитись які товари
реалізовувались - власного виробництва чи покупні, проте актом
перевірки від 31.07.2001, здійсненою податковою службою,
достеменно встановлено, що товариством на спеціальний рахунок
кошти не перераховувалися, оскільки за увесь період діяльності
податковий кредит перевищував податкове зобов'язання.
Вказаною перевіркою встановлено також, що на момент перевірки то
вариство заборгованості перед бюджетом не мало, а переплата по
ПДВ складала 57557 грн.
Указом Президента України від 23.05.2000 № 696/2000, який набрав
чинність 25.05.2000, Указ Президента України від 02.12.98 № 1328
“Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” визнаний
таким, що втратив чинність.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.99
№ 271, якою затверджено Порядок акумуляції та використання
коштів, які нараховуються сільськогосподарським товаровиробникам
- платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу
товарів /робіт, послуг/ власного виробництва, включаючи
продукцію /крім підакцизних товарів/, виготовлену на
давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,
постановлена на виконання Указу Президента України від 02.12.98
№ 1328, то, відповідно, ця постанова також втратила чинність.
У зв'язку з цим, товариство при поданні декларації за травень
місяць зобов'язане було керуватись Законом України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Тобто, товариство зобов'язане
було подати декларацію, яка відповідає вказаному Закону, а не
постанові, що втратила чинність.
Посилання в постанові Дніпропетровського господарського апеляцій
ного суду на те, що товариство за травень місяць повинне було
подати за 25 днів декларацію у відповідності з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.02.99 суперечить вимогам
згаданого Закону, оскільки податковий період дорівнює
календарному місяцю.
Крім того, в червні 2000р., коли товариство зобов'язане було
подати податкову декларацію за травень вказаного року,
сільгоспвиробники не мали правових підстав залишок податкових
зобов'язань перераховувати на окремий рахунок, як того вимагала
постанова Кабінету Міністрів України, що втратила чинність,
відповідно, сільгоспвиробники не мали правових підстав не
відображати в податковій декларації податковий кредит.
Слід зазначити, що згідно п. 11.29 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в редакції від 13.07.2000,
пункт 7.7 ст. 7 цього Закону зупинено в частині сплати
сільгоспвиробниками до бюджету податку на додану вартість щодо
операцій з продажу товарів власного виробництва.
Кошти, що повинні були надійти до бюджету, згідно з вказаним
Законом, залишаються у розпорядженні сільгоспвиробника, але
порядок акумуляції та використання коштів визначається Кабінетом
Міністрів України.
Із матеріалів справи вбачається, що з метою уникнення
непорозумінь товариство неодноразово зверталося в різні
установи, у тому числі і до ДПА у Запорізькій області з приводу
подання податкових декларацій.
За своїм змістом звернення спрямовані на з'ясування питання щодо
форми декларації, за якою товариство зобов'язане звітуватись.
Відповідь, у тому числі і ДПА в Запорізькій області, була
однозначна - товариство з ПДВ повинне подавати загальну
декларацію, що ним і робилось.
Стосовно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001
№ 374 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів
України від 26.02.1999р. № 271”, на яку посилається відповідач,
то вона постановлена на виконання п. 11.29 статті 11 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
редакції від 13.07.2000 і постановлена вона після того, як
позивач перестав здійснювати діяльність як сільгоспвиробник,
тому ця постанова не може поширюватись на позивача.
Крім того, як вже зазначалось, в акті перевірки від 31.07.2001,
який складений відповідачем, зазначено, що позивач податкових
зобов'язань перед бюджетом не має, а переплата по ПДВ складає
57557 грн., тобто суму, про яку й виник спір.
Вказану переплату Закон України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
гарантує повернення з бюджету.
З огляду на зазначене, касаційна скарга ДПІ у
Орджонікідзевському районі Запорізької області не підлягає
задоволенню.
Касаційна скарга ТОВ “Захист-Агро” підлягає задоволенню
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.10.2001 змінити, скасувавши її в частині відмови в позові
та в частині скасування рішення господарського суду Запорізької
області від 06.08.2001 відносно стягнення з Управління
Державного казначейства у Запорізькій області 46531 грн. ПДВ та
10977,76 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2001 в
частині стягнення з Управління Державного казначейства у
Запорізькій області 46531 грн. ПДВ та 10977,76 грн. відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, змінити, стягнувши
вказані кошти з Відділення Державного казначейства у
м. Запоріжжі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, п. 5 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Захист-Агро” задовольнити частково.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.10.2001 змінити, скасувавши її в частині відмови в позові
та в частині скасування рішення господарського суду Запорізької
області від 06.08.2001 відносно стягнення з Управління
Державного казначейства у Запорізькій області 46531 грн. ПДВ та
10977,76 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості.
3.Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2001
в частині стягнення з Управління Державного казначейства у
Запорізькій області 46531 грн. ПДВ та 10977,76 грн. відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, змінити, стягнувши
вказані кошти з Відділення Державного казначейства у
м. Запоріжжі.
4.3обов'язати господарський суд м. Запоріжжя видати відповідний
наказ.
5.В задоволенні касаційної скарги ДПІ у Орджонікідзевському
районі Запорізької області відмовити.