ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2002 Справа N 1/107
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства “Донцемент”
на рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2001
року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.12.2001 року
у справі 1/107
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна
юридична компанія”
до відкритого акціонерного товариства “Донцемент”
про стягнення 100 000 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична
компанія” подало господарському суду Донецької області позов до
відкритого акціонерного товариства “Донцемент” про стягнення
вексельної суми у розмірі 100 000 грн.
Рішенням від 22.10.2001 року (суддя З.Азарова), залишеним
без змін постановою від 17.12.2001 року Донецького апеляційного
господарського суду ( судді Г.Старовойтова, С.Кондратьєва, М.
Калантай), позов задоволено.
Судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю
“Міжнародна юридична компанія” є законним держателем простого
векселя за № 66334282365968 на суму 100 000 грн. з терміном
платежу “за пред’явленням”, який настав 11.05.2001 року і
позивач має право на позов.
Рішення і постанова мотивовані статтею 21 Закону України “Про
цінні папери і фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, приписами
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі,
зокрема, про безумовність вексельного зобов’язання, статтею 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи відповідача, що спір має бути вирішений з урахуванням
факту порушення стосовно нього справи про банкрутство з
подальшим припиненням її мировою угодою, судами відхилені.
Відкрите акціонерне товариство “Донцемент” вважає, що судові
акти у даній справі підлягають касаційному перегляду через
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
На його думку, при вирішенні спору суди, крім законодавства,
що регулює вексельний обіг в Україні, мали застосувати
матеріальні та процесуальні норми законодавства України про
банкрутство; не врахування положень цього правового інституту
призвело до судової помилки і тому рішення і постанова мають
бути скасовані, а в позові відмовлено.
У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою
відповідальністю “Міжнародна юридична компанія” вважає, що у
місцевого і апеляційного господарських судів відсутні підстави
для застосування приписів Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі скорочено-Закон). Позивач стверджує, що
законодавство України не встановлює приписів, відповідно до яких
підприємства, проти яких була порушена та припинена справа про
банкрутство, мають право не виконувати взяті на себе цивільно-
правові зобов’язання, які виникли до порушення справи про
банкрутство.
Заслухавши пояснення представників сторін п. Безверхої С.В., п.
Палієнко А.В., п. Ісаєнко А.В., обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної
оцінки господарським судом Донецької області та Донецьким
апеляційним господарським судом, проаналізувавши застосування
судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична
компанія” подало майновий позов до юридичної особи, стосовно
якої було порушено справу про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2000 року арбітражним
судом Донецької області була порушена справа за № 24/241-Б про
банкрутство відкритого акціонерного товариства “Донцемент”,
введені мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура
розпорядження майном, про що винесено ухвалу. В офіційному
друкованому органі - газеті “Голос України” 20.01.2001 року було
опубліковане надане ініціативним кредитором оголошення про
порушення справи. Позивач з грошовою вимогою до відповідача в
установлений Законом місячний термін не звертався і не подавав
до суду заяву про визнання його кредитором.
За результатами попереднього засідання арбітражний суд ухвалою
від 19.03.2001 року визнав кредиторів та затвердив реєстр їх
вимог, в якому вимоги позивача відсутні, зазначивши також, що
вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, вважаються
погашеними. 22.07.2001 року суд затвердив мирову угоду і
припинив провадження у справі про банкрутство. Такі обставини
колегія суддів вважає суттєвими для вирішення спору.
Відповідно до преамбули Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
цей Закон встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника
або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної
процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Строки та порядок виявлення кредиторів та осіб, які виявлять
бажання взяти участь у санації боржника встановлені в статті 14
Розділу II Закону.
Кредитори відкритого акціонерного товариства “Донцемент” у
передбачений Законом спосіб були своєчасно повідомлені про
порушення справи про банкрутство і вправі були заявити свої
вимоги відповідно до встановлених ним процедур.
Наслідки щодо грошових вимог, не заявлених в процесі справи про
банкрутство боржника, визначені пунктом 5 статті 31 Закону -
вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх
подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Таким чином, грошові зобов’язання відповідача виключно на
підставі пункту 5 статті 31 Закону вважаються погашеними.
Доводи позивача про те, що умови затвердженої арбітражним судом
мирової угоди є обов’язковими виключно для кредиторів, вимоги
яких було включено до реєстру вимог кредиторів, і не поширюються
на кредиторів, вимоги яких не були заявлені згідно зі статтею 14
Закону, не можуть бути враховані судом з наступного.
Процедура банкрутства охоплює всіх кредиторів боржника,
незалежно від того заявили вони свої вимоги до суду чи ні, і
вчинки кредиторів поза встановленого правового порядку мають
тягнути для них негативні наслідки, передбачені законодавством.
В даному випадку стягнення заборгованості з боржника на користь
кредитора, який утримався від заявлення грошових вимог, ставить
такого кредитора в вигідніше становище, порівняно з іншими
кредиторами, які виконали вимоги Закону, а отже об’єктивно
порушує їх майнові права, оскільки ставить під загрозу виконання
умов мирової угоди і всієї процедури задоволення їх грошових
вимог. Отже, висновки судів про те, що позивач не втратив права
на позов про стягнення заборгованості після припинення справи
про банкрутство відповідача є помилковими і не ґрунтуються на
приписах Закону, що є підставою для їх скасування, а позовні
вимоги залишенню без задоволення.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11, 122 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Донцемент” задовольнити.
2.
3. Рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2001
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 17.12.2001 року у справі № 1/107 скасувати.
4.
В позові відмовити.
5. Зобов’язати господарський суд Донецької області в поворот
виконання рішення від 22.10.2001 року у справі 1/107 видати
наказ.
6.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій