ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2002 Справа N 6/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А.
СемчукаВ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Геліон“
на рішення від 19-21.06.2001
арбітражного суду Донецької області
та постанову від 30.08.2001
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 6/193
за позовом ТОВ “Геліон“
до ВАТ “Слов'янський крейдовапняний
завод“
про стягнення 22440 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ “Геліон” Дубницький В.А., Рябоконь А.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 19-21.06.2001 арбітражного суду Донецької області
(суддя Подколзіна Л.Д.), залишеним без зміни постановою від
03.08.200І Донецького апеляційного господарського суду (судді
Кулебякін О.С. - головуючий, Гуреєв Ю.М., Мирошніченко С.В.), в
задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що відповідно до ст. 245 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та умов договору № 216 від 19.07.2000
відповідач зобов'язаний оплатити вартість отриманої продукції,
але ж в матеріалах справи відсутні докази поставки спірної
продукції. Як зазначено в п. 4.3 договору та в п. 1 специфікації
№ 1, яка є додатком до договору, умовою поставки продукції є
одержання позивачем від відповідача попередньої оплати.
Попередня оплата за продукцію, зазначену в рахунку № 1 від
10.01.2001, не надходила, тому у позивача відсутні обов'язки по
відвантаженню продукції, а у відповідача відсутні обов'язки опла
ти непоставленої продукції.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, заявник просить їх
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суд
неповно з'ясував всі обставини справи, висновки, викладені в
постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, що
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників ТОВ “Геліон”, котрі
підтримали касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи та повноту встановлення
господарським судом обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
19.07.2000 сторони уклали договір поставки № 216, відповідно до
умов якого позивач зобов'язався виготовити та відвантажити
продукцію на суму 79320 грн., яка зазначена в специфікації № 1,
що є невід'ємною частиною договору, а відповідач - прийняти та
оплатити продукцію.
Покупець (відповідач) на протязі 5-ти банківських днів з моменту
укладання договору здійснює попередню оплату продукції в сумі
8070 грн., що складає 50% від сукупної вартості виробів першої
партії відгрузки, протягом 3-х банківських днів з моменту
підписання акту здачі-приймання здійснює кінцевий розрахунок, а
також здійснює попередню оплату в розмірі 50% від сукупної вар
тості виробів другої партії відгрузки.
11.01.2001 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 216,
якою доповнили розділ 4 договору “Вартість виготовлення та
порядок розрахунків”, в якій зазначили, що покупець здійснює
розрахунки по рахунку № 12 від 10.10.2000 в сумі 13410 грн. до
17.01.2001; по рахунку № І від 10.01.2001 в сумі 44880 грн.
рівними частинами по 11220 грн. в першій половині кожного
місяця, починаючи з.02.по травень включно, тобто змінили порядок
розрахунків за продукцію, відвантажену за цими рахунками.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений договором строк.
В рішенні арбітражного суду Донецької області від 19-21.06.2001
вказано, що відповідач 01.08.2000 перерахував 50% попередньої
оплати за першу партію продукції в сумі 8070 грн., в листопаді
перерахував 13980 грн. і в січні 2001 року перерахував 13410
грн. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази
перерахування коштів.
В постанові від 30.08.2001 Донецького апеляційного
господарського суду стверджується, що відповідачем фактично
одержана та сплачена продукція на суму 35460 грн. за рахунками
№ 11 від 04.09.2000 та № 12 від 10.10.2000, і позивач вимагає
від відповідача оплатити продукцію, зазначену в рахунку № 1 від
10.01.2001. Проте судами першої та апеляційної інстанцій не
з'ясовано коли оплачена продукція по рахунку № 12 на суму 13410
грн.
Оплата продукції за цим рахунком до 17.01.2001, може свідчити
про те, що сторони змінили порядок розрахунків за продукцію,
відвантажену за рахунками № 12 від 10.10.2000 та № 1 від
10.01.2001 і вимоги позивача про стягнення 22440 грн. (за лютий,
березень) правомірні.
Викладене свідчить про те, що судом не вжито заходів для
всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і рішення та постанови винесені за неповно
з'ясованими обставинами справи, що відповідно до п. З ч. І
ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для їх скасування та направлення справи
на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Геліон” задовольнити частково.
Скасувати рішення від 19-21.06.3002 арбітражного суду Донецької
області та постанову від 30.08.2001 Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 6/193.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Донецької
області.