ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2002 Справа N 3/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді КузьменкаМ.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Полтаві
на рішення господарського суду Полтавської області від
20.11.2001 року
у справі № 3/202
за позовом Полтавського обласного радіотелевізійного
передавального центру
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання недійсним актів
В С Т А Н О В И В:
За результатами перевірки своєчасності сплати Полтавським
обласним радіотелевізійним передавальним центром суми податкових
зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2001 року та
з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2001 року
Державною податковою інспекцією в м. Полтаві встановлені факти
затримки сплати податкових зобов'язань, про що складений Акт без
номера від 18.09.2001 року “Про перевірку своєчасності подання
платіжного доручення до установи банку Полтавським ОРТПЦ (код
01187779) по строку 20.08.2001р.” та Акт від 18.09.2001 року
№ 441 “Щодо подання платіжного доручення до установи банку по
податку на прибуток”, на підставі яких прийняті рішення від
18.09.2001 року № 1652/15-1/01187779/13555/10/15-274 і
№ 1647/15-1/01187774/13541/10/15-144 про застосування та
стягнення сум фінансових санкцій за порушення граничних строків
сплати податкового зобов'язання у сумі відповідно 7041 грн. 40
коп. та 11 730 грн.
Позовна вимога про визнання недійсним цих рішень ґрунтується на
тому, що згідно з пунктом 5.3.1. статті 5 Закону України від
21.12.2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
платник зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
пп. 4.1.4. статті 4 цього Закону.
Відповідно до положень цієї норми позивач зобов'язаний подати
податкові декларації до 20.07.та до 20.08.2001 року. Оплата
відповідних податків проведена ним через два та п'ять днів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.11.2001
року (суддя Г.Бунякіна) позовні вимоги задоволені шляхом
визнання недійсними оскаржуваних рішень. Рішення суду мотивоване
тим, що порядок і терміни сплати податків, визначені Законом
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків”
суперечить порядку, в тому числі і термінам сплати податків, які
визначені Законами України від З.04.1997 року “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
“(з наступними змінами та
доповненнями) та від 28.12.1994 року “Про оподаткування прибутку
підприємств“(з наступними змінами та доповненнями). Оскільки
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків” передбачає більш тривалий термін для сплати
зобов'язань, ніж Закон України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Закон України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, судом застосоване положення
підпункту 4.4.1. статті 4 Закону, яке передбачає стан конфлікту
інтересів з причини колізії норм, і, як наслідок, приймається
рішення на користь платника податку.
; Державна податкова інспекція у м. Полтаві не погоджується з
рішенням у справі з огляду на вимоги пункту 1.2. статті 1 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків”,
яким визначено, що податкове зобов'язання — це зобов'язання
платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових
фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим
законом або іншими законами. Закони України “Про порядок на
додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є спеціальними законами, а тому при колізії норм
має застосовуватися спеціальний закон.
Перегляд судового рішення в апеляційному порядку не
здійснювався.
Заслухавши пояснення представників сторін — Гребелі В.В.,
Дяченко Г.С., Даниленко Я.П. , обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної
оцінки господарським судом, та проаналізувавши застосування
судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Полтаві не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 5.3.1. статті 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими
фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання
податкової декларації.
Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону визначає, що
податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)
період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю — протягом 20
календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного місяця.
Закон України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону) та Закон України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(п. 16.4
ст. 16 закону) встановлюють, що платник податку подає податкову
декларацію у строки, визначені законом.
Абзацом 2 підпункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пунктом 16.4. статті 16
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що такі податки сплачуються до
бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним
періодом.
Отже, положення цих законів щодо термінів сплати податків
суперечить положенню Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків”.
З аналізу приписів Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків” випливає, що він є спеціальним
законом з питань оподаткування, який визначає порядок узгодження
сум податкового зобов'язання, строки його погашення і за дією
законів у часі має більшу юридичну силу.
Враховуючи вимоги підпункту 4.4.1. статті 4 та пункту 19.6.
статті 19 цього Закону, колегія суддів дійшла висновку, що
місцевим господарським судом дана вірна юридична оцінка фактам
доведеності позивачем сплати податкових зобов'язань у строки,
визначені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків”.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 20.11.2001 року господарського суду Полтавської
області у справі № 3/202 залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Полтаві без задоволення.