ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2002 Справа N 2-8/6085-01
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Перепічая B.C.
в судовому засіданні взяли
участь представники:
Фірми “Картас“ Буря О.С.
АКБ “Крим-банку“ Бордачева В.А.
Кримського інституту Космачевський Ю.І.
економіки і господарського
права
розглянувши у відкритому 1.Фірми “Картас“ЛТД
судовому засіданні 2.Ліквідаційної комісії
касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Крим-банк“
на постанову від 27.11.01 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-8/6085-01
господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Картас“
до Кримського інституту економіки та
господарського права
Про виселення та стягнення втраченої вигоди
і зустрічним позовом Кримського інституту економіки та
господарського права
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Картас“
Ліквідаційної комісії
Акціонерного комерційного банку
“Крим-банк“
Про визнання недійсною угоди
В С Т А Н О В И В:
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.11.01 скасовано рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 18.09 -21.09.01, в позові ТОВ “Картас” про
виселення Кримського інституту економіки та господарського права
із займаного ним приміщення та стягнення упущеної вигоди
відмовлено.
Зустрічний позов Кримського інституту економіки та
господарського права про визнання недійсним договору
купівлі-продажу нежилих приміщень від 13.10.2000 укладений між
АКБ “Крим-банк” в особі ліквідаційної комісії і ТОВ “Картас” в
частині продажу приміщень займаних інститутом визнано
недійсним.
Апеляційна інстанція мотивувала свою постанову тим, що договір
купівлі-продажу нежилих приміщень з розстрочкою платежу, що був
укладений інститутом та АКБ “Крим-банк” 01.11.95 не був
розірваний в установленому порядку, строк розрахунків по ньому
не наступив, а тому договір є діючим по цей час. Продавець АКБ
“Крим-банк” не міг, вказує суд, реально передати покупцю ТОВ
“Картас” придбане ним майно оскільки цим майном правомірно
володіє інститут, а тому договір, що був укладений АКБ
“Крим-банк” та ТОВ “Картас” 13.10.2000 суд вважає таким, що не
відповідає вимогам ст. 224 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і має бути визнаний недійсним.
Зазначену постанову апеляційної інстанції оскаржують ТОВ
“Картас” та АКБ “Крим-банк” в особі ліквідаційної комісії.
Скаржники просять скасувати постанову апеляційного суду, рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без
змін, посилаючись на те, що висновки апеляційної інстанції не
відповідають обставинам справи, постанову винесено з порушенням
норм матеріального та процесуального права. Зокрема, АКБ
“Крим-банк” звертає увагу на те, що висновок суду про те, що
інститут правомірно володіє приміщеннями не відповідає вимогам
ст. 86 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки права власності на ці
приміщення інститут не придбав, так як за умовами договору від
01.11.95 (п.п. 2.3.3.4) право власності на займані приміщення
переходить до інституту після закінчення розрахунків. Згідно
договору інститут мав щомісячно вносити оплату в сумі, що
еквівалентна 806 дол. США. З 15.01.98 такої оплати інститут не
здійснював, більше того у 1998 році звернувся до АКБ
“Крим-банку” з проханням повернути сплачені кошти, тобто
відмовився від виконання своїх зобов'язань.
Оскільки правовстановлюючих документів на займані приміщення
інститут не отримував, то у зв'язку з банкрутством АКБ
“Крим-банку”, все майно банкрута, що знаходилося у його
власності було включено до ліквідаційної маси і реалізовано на
аукціоні, а кошти від реалізації майна направлені на задоволення
вимог кредиторів, як того і вимагає Закон.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши до
води касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги
підлягають задоволенню з наступних підстав.
АКБ “Крим-банк” та Кримський інститут економіки і господарського
права 01.11.95 укладено договір купівлі-продажу частини нежилого
приміщення загальною площею 370 м2 з розстрочкою платежу.
Згідного п. 2.3 договору право власності на приміщення
переходить до покупця після закінчення розрахунків.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що приміщення переходить у вла
сність покупця якщо він повністю внесе плату.
Згідно додатку № 2 до договору купівлі-продажу від 01.11.95 поку
пець мав щомісячно до 20 числа сплачувати продавцю суму
еквіваленту 806 дол. США.
З розрахунку заборгованості (арк. спр. 19) вбачається, що
інститут здійснював регулярно оплату у 1996 році, у 1997 році
оплата надійшла у січні і листопаді, в 1998 році лише у січні і
більше оплату інститут не здійснював, а 17.1199 надіслав банку
листа (арк. спр.32) в якому просив банк повернути сплачені
кошти, оскільки подальші розрахунки за приміщення він
здійснювати не в змозі.
Постановою арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
24.07.98 АКБ “Крим-банк” визнано банкрутом.
Інститут знову 21.12.99 звернувся вже до Ліквідаційної комісії
банку і просив повернути йому сплачені кошти, оскільки інститут
прийшов до висновку, що вартість приміщень завищена і він не в
змозі їх придбати.
Аналіз вказаних звернень призводить до висновку про відмову
інститут від виконання взятих на себе зобов'язань по угоді від
01.11.95.
Оскільки за умовами договору купівлі-продажу право власності
покупець набував лише в разі повної сплати вартості майна і
станом на 24.07.98 не вніс плату за приміщення і право власності
покупця на займані приміщення не було засвідчено належним чином,
то все належне АКБ “Крим-банк” майно, у зв'язку з визнанням його
банкрутом увійшло до складу ліквідаційної маси і було
реалізовано відповідно до вимог Закону України “Про банкрутство”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові
права) банкрута, які належать йому на праві власності або
повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури включаються до ліквідаційної маси. Зважаючи на те, що
АКБ “Крим-банк” на час введення ліквідаційної процедури був
власником спірних приміщень, то ліквідаційною комісією зазначене
майно правомірно включено до ліквідаційної маси і реалізовано та
торгах.
За договором купівлі-продажу від 13.10.2000 фірма “Картас” при
дбала нежилі приміщення, частину з яких займає Інститут
економіки та господарського права.
В договорі купівлі-продажу від 13.10.2000 зазначено, що нежилі
приміщення належать АКБ “Крим-банк” на підставі Реєстраційного
посвідчення, що видано Сімферопольським БТІ 16.11.95 за № 142.
Продаж приміщень здійснено на аукціоні за № 3 по реалізації
майна банкрута АКБ “Крим-банк” від 20.07.2000р.
За таких обставин, фірма “Картас”, що є добросовісним набувачем
майна, вправі вимагати усунення перешкод в користуванні законно
придбаного ним майна.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеля
ційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального права,
а тому вона підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ “Картас” та Ліквідаційної комісії АКБ
“Крим-банк” задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.11.01 скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.09-21.09.01 залишити без змін, виключивши з його резолютивної
частини абзац другий, що стосується визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 01.11.95 укладеного АКБ “Крим-банк” та
Кримським інститутом економіки і господарського права.