ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2002 Справа N 18/97Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. Перепічая В.С.
розглянувши у відкритому Державного комітету України з
судовому засіданні касаційну державного матеріального резерву
скаргу
на постанову від 06.12.01 Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 18/97 Б
за заявою ДП ДХК “Хліб України” “Одеський
портовий елеватор“
ДО ВАТ “Донецький комбінат
хлібопродуктів“
Про визнання майнових вимог
В С Т А Н О В И В:
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.12.01 залишено без змін ухвалу господарського суду Донецької
області від 04.10.01, якою відмовлено Державному комітету
України з державного матеріального резерву у задоволенні
майнових вимог до боржника ВАТ “Донецький комбінат
хлібопродуктів”.
Суд мотивував ухвалу тим, що зазначеним кредитором не надано на
лежних доказів, що свідчить про наявність боргу ВАТ “Донецький
комбінат хлібопродуктів” перед Державним комітетом України з
державного матеріального резерву.
Оскаржуючи ухвалу та постанову суду заявник просить їх скасувати
та винести нове рішення, яким включити Державний комітет України
з державного матеріального резерву до Реєстру кредиторів ВАТ
“Донецький комбінат хлібопродуктів”, посилаючись на те, що
доказом існування договірних відносин між сторонами свідчить акт
форми Р-16, а тому комітетом обгрунтовано нараховано до
стягнення штраф за самовільне використання матеріальних
цінностей та пеня.
Обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою для звернення Державного комітету з майновими вимогами
до боржника “ВАТ “Донецький комбінат хлібопродуктів” є
нараховані ним штраф та пеня за невиконання умов по збереженню
матеріальних резервів, відповідно до ч. 10 статті 14 Закону
України “Про державний матеріальний резерв”.
Згідно ст. 15 вказаного Закону рішення щодо застосування фінансо
вих санкцій, передбачених ч. 10 ст. 11 Закону може бути
оскаржено до арбітражного суду.
Аналіз вказаної норми закону призводить до висновку, що про за
стосування фінансових санкцій Державним комітетом по управлінню
матеріальним резервом приймається відповідне рішення.
З тексту заяви до суду про визнання майнових вимог до боржника
вбачається, що рішення про застосування фінансових санкцій не
приймалося, лише в акті контрольної перевірки від 29.12.2000
зроблені пропозиції перевіряючим щодо застосування до ВАТ
“Донецький комбінат хлібопродуктів” фінансових санкцій.
Про розміщення на підприємстві матеріальних цінностей державного
резерву, згідно ст. 11 Закону має свідчити включення цього
підприємства до Переліку підприємств на яких розміщуються
матеріальні цінності держре-зерву і з таким підприємством
укладається відповідна угода.
З пояснення голови правління ВАТ “Донецький комбінат хлібопро
дуктів” (арк. спр. 23) вбачається, що у залізничних накладних,
за якими на підприємство надійшла пшениця, в графі “Особливі
відмітки” не було зазначено, що ця пшениця призначена до
держрезерву.
Не було отримано від Деркомрезерву ні відповідних планів розмі
щення, ні розпоряджень. До того ж заперечує боржник, для
пред'явлення вимоги сплинув строк позовної давності, пшениця
отримана у квітні 1997 року, заборгованість списана за приписом
прокуратури м. Донецька.
Кредитор, що звертається до суду із заявою про майнові вимоги до
боржника, відповідно до ст. 7 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
має викласти в заяві обставини, що підтверджують
зобов'язання боржника перед кредитором.
У даному випадку кредитор не надав суду доказів заборгованості
ВАТ “Донецький комбінат хлібопродуктів”, а тому суд підставне
відмовив йому у визнанні майнових вимог.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висно
вок суду та апеляційної інстанції про відсутність підстав для
задоволення вимог кредитора - Державного комітету України з
державного матеріального резерву до ВАТ “Донецький комбінат
хлібопродуктів”.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги Державного комітету України з
державного матеріального резерву відмовити, постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 06.12.01 у справі № 18/97 Б
залишити без змін.