ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2002 Справа N 14/440
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді КузьменкаМ.В.
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Запорізький; КІІ завод феросплавів”, м. Запоріжжя
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.08.2001р.
у справі № 14/440
за позовом відкритого акціонерного товариства “Маріупольський
металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь
до 1) Донецької залізниці
2) відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод “
феросплавів“
про стягнення суми 1177,39 грн. недостачі феропродукції
За участю представників сторін:
від позивача: Малявкін А.Б. (довіреність № 817
від 15.11.2001 р.),
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідач 2: Качан М.Д. (довіреність № 09/1503
від 29.12.01 р.),
Альошина С.В. (довіреність № 09/1072 від 11.10.01 р.),
В судовому засіданні 31.01.2002 р. оголошувалась перерва до
27.02.2002 р. відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.01 року
(суддя Гуреєв Ю.М.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 14.08.2001 року (у
касаційній скарзі помилково вказано -від 2.11.01), позовні
вимоги задоволені: стягнуто з належного відповідача - ВАТ
“Запорізький завод феросплавів” заявлену позивачем - ВАТ
“Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” суму вартості
нестачі. У позові до Донецької залізної дороги відмовлено.
Вказані судові акти мотивовані тим, що вантаж прибув
вантажоодержувачу у непошкодженому вагоні, на шляху перевезення
доступу до вантажу -феросплавів не було, а обставини нестачі
підтверджені комерційним актом.
Скаржник - ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (відповідач 2)
просить відновити термін касаційного оскарження, оскільки вперше
касаційну скаргу було виготовлено своєчасно, але російською
мовою і суд її повернув ухвалою від 02.11.2001 р. Зазначені в
ухвалі недоліки усунуті вчасно.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе відновити
термін касаційного оскарження постанови Донецького апеляційного
господарського суду від 14.08.2001 р. у справі № 14/440.
Скаржник вважає, що суд першої і другої інстанцій допустили
порушення норм матеріального і процесуального права, визнавши
комерційний акт належним доказом наявності вини ВАТ “Запорізький
завод феросплавів” в нестачі, що протирічить вимогам ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвалюючи рішення, судом не враховані
вимоги ст.ст. 161 та 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо загальних
умов виконання зобов'язань та недопущення односторонньої відмови
від виконання зобов'язань за договором, зокрема п. 10 Договору
про поставку феросплавів за № 11-98/644 від 14.04.99, який
зобов'язує позивача проводити приймання продукції у
відповідності до Інструкцій П-6 та П-7 (з обов'язковим викликом
представника постачальника), що ним не було дотримано.
Одночасно скаржник посилається на приписи ст. 128 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, проте вимог із зазначенням суті порушення цієї норми
матеріального права у касаційній скарзі не наведено, що не
відповідає п. 4 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ВАТ
“Запорізький завод феросплавів” не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Загальні умови виконання договорів врегульовані ст.ст. 161-177
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст.ст. 252 та 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконання
господарських договорів поставки та перевезень, повинно
відповідати не тільки вимогам закону, але і нормам положень про
поставки, транспортних статутів, відповідних правил перевезення
вантажів тощо.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
накладна
є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на
перевезення вантажу, яка укладається між відправником та
залізницею на користь третьої сторони -одержувача.
За способом пропозиції укласти договір такий господарський
договір є договором приєднання, де однією стороною - залізницею
наперед визначені істотні умови договору перевезення, а іншій
стороні - відправнику залишається або прийняти їх, або не
вступати в договірні відносини.
Таким чином, вступивши у договір перевезення на користь третьої
сторони (отримувача - ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча“), відповідач (відправник - ВАТ “Запорізький завод
феросплавів“) погодився з усіма умовами договору перевезення, в
тому числі і стосовно прав, обов'язків та відповідальності
позивача, як отримувача вантажу. Зокрема, згідно з абц. 4 ст. 6
і ст.ст. 35, 125 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
отримувач, який діє за дорученням вантажовідправника, несе
відповідальність перед залізницею та має право вимагати від
останньої видачі йому вантажу, в тому числі і комерційного акта
для засвідчення обставин, що можуть бути підставою для
матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника,
вантажоодержувача, зокрема, і для засвідчення невідповідності
вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних
накладних документах (п. “а” ч. 2 ст. 129 Статуту).
Згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
на
станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу,
кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у
вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.
Обов'язок вимагати від органу транспорту складення комерційного
акта у всіх випадках, коли для цього є підстави, в тому числі із
причини невідповідності ваги вантажу, покладено на отримувача і
п. 5 Інструкції П-6, що застосовується, як зазначено у п. 1
вказаної Інструкції, у тих випадках, коли стандартами,
технічними умовами, основними та особливими умовами поставки чи
іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів
народного споживання за кількістю.
Що ж до відправника, то він згідно з ч. З ст. 32 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
зобов'язаний не тільки
здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов, але й
підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час
транспортування.
Як встановлено судом, а також свідчать матеріали справи та
пояснення скаржника відправник ніяких таких заходів не вжив,
зокрема, і захисне маркірування вантажу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої і
другої інстанцій в повному обсязі дослідженні обставини справи і
їм дана правильна юридична оцінка.
Виходячи з викладеного, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Відновити термін касаційного оскарження постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 14.08.2001 р. у справі
№ 14/440.
2. Рішення арбітражного суду Донецької області від 28.05.2001 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.08.2001р. у справі № 14/440 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод
феросплавів” без задоволення.