ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2002 Справа N 4397-14/464
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Осетинського А.Й.,
суддів Рибака В.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Глухівського хлібоприймального
підприємства
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 4397-14/464 господарського суду
Сумської області
за позовом Сумської обласної державної станції по
захисту рослин
до Глухівського хлібоприймального
підприємства
про стягнення 409066 грн.
за участю представників:
позивача
відповідача Шинкаренко А.Я., дов. № 89 від
20.05.2001
В С Т А Н О В И В:
26.10.2000р. Сумська обласна державна станція захисту рослин
звернулася до арбітражного суду Сумської області з позовом до
Глухівського хлібоприймального підприємства про стягнення боргу
в сумі 409066 грн.
Позов мотивовано тим, що згідно розпорядження голови Сумської
адміністрації від 24.02.97 № 61 “Про задоволення регіональних
потреб у сільгосппродукції у 1997р.” позивач був зобов'язаний
забезпечити сільгоспвиробників засобами захисту рослин, а оплату
за зазначену продукцію зобов'язано здійснити до 01.09.97
представництво ДАК “Хліб України”.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що позивач звернувся з
позовом до неналежної сторони з пропущенням строку позовної
давності.
Рішенням арбітражного суду від 03.07.2001 (суддя Малофеєва І.В.)
у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що при розгляді справи № 1038-10/91 за
позовом Сумської обласної станції захисту рослин до ОП ДАК “Хліб
України” було встановлено, що представництво ДАК “Хліб України”
зобов'язувалося у строк до 01.03.98 розрахуватися з позивачем за
речовини, поставлені ним відповідно актів №№ 1,2,3 від 04.07.97.
Акт складений у липні 1997р., на який послався позивач в якості
доказу боргу відповідача, суд першої інстанції не визнав, по
силаючись на його невідповідність чинному законодавству, т.я.
право переведення боргу надано ПО ДАК “Хліб України” як
боржнику, а цим актом здійснена передача боргу позивачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду
(колегія судді у складі Могильовкіної Ю.О. - головуючої, суддів
Барбашова С.В., Смірнова В.Г.) від 12.11.2001 рішення було
скасовано, а позов задоволено.
Апеляційна інстанція визнала, що відповідач на підставі акта від
10.07.97 прийняв на себе зобов'язання перед позивачем в сумі
460066,33 грн по розрахунках за речовини по захисту рослин,
наданих сільгоспвиробникам у 1997р., тому згідно ст. 4 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
розпорядження голови Сумської облдержадмініс
трації є підставою для виникнення цивільних правовідносин, а
відповідач за згодою ДАК “Хліб України” і позивача є належним
боржником у розрахунках за 1997р. Посилання відповідача на те,
що його утворено не на базі структурного підрозділу і він не є
правонаступником у спірних зобов'язаннях визнано бездоказовим.
Скаржник просить постанову апеляційної інстанції скасувати, т.я.
постанова прийнята без урахування пропущеного позивачем строку
позовної давності та неправильного застосування
ст.ст. 4,23,26,31,201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, т.я. відповідач є
неналежною стороною по зобов'язанню, зазначеному у позові, а на
момент поставки спірної продукції мав статус структурної
одиниці.
Заслухавши доповідача, пояснення скаржника, який підтримав
касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню в частині скасування постанови
апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Здійснивши розгляд справи, суд першої та апеляційної інстанції
не керувалися приписом ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та не врахували, що оцінка доказів
грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Зокрема, виходячи із зобов'язання розрахуватися за поставку
речовин захисту рослин представництва ДАК “Хліб України”
Сумської області, відповідач згідно довідки Сумського обласного
дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” від 01.09.98
№ 03-02/15 (а.с.53) належний позивачу ячмінь у кількості 2800 т
на суму 207 тис.грн., жито групи “А” у кількості 2800 тис.т на
суму 560 тис.грн. знаходяться на відповідальному схові у
Глуховському XПП.
Підсумковим актом від 10.07.97 та актом звірки розрахунків по
прямих угодах 1997р. від 05.01.99 сторони у справі визначили
суперечні відомості щодо наявності боргу.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник має право вимагати усунення будь-якого порушення його
права, хоча б ці порушенні і не були поєднані з позбавленням
володіння і відшкодуванням завданих цим збитків.
Докази, надані у справі у їх сукупності, не були досліджені та
не встановлено предмет порушеного права відповідно заявленого
ним позову.
Невстановлення усіх обставин у справі у їх сукупності призвело
до помилкових висновків суду першої та апеляційної інстанції
щодо правомірності вимог позивача і дійсного зобов'язання
відповідача по виконанню умов забезпечення регіонального
замовлення у 1997р. по сільгосппродукції.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 43, 108, 111-5,
111-7,111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Глухівського хлібоприймального підприємства
задовольнити частково.
2. Рішення арбітражного суду Сумської області від 03.07.2001 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 у справі 4397-14/464 скасувати, а справу скерувати на
новий розгляд до господарського суду Сумської області.