ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2002 Справа N 24/518
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Шелтер”
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 року
у справі № 24/518
за спільного підприємства товариства з обмеженою
позовом відповідальністю “КДВ”
до приватного підприємства “Шелтер”
про визнання недійсними договорів № 02 від 12.06.2000
року та № 01 від 31.05.2000 року
за участю представників сторін
від позивача: представник в судове засідання не з’явився
від
відповідача:
представник в судове засідання не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю
“КДВ” звернулось до арбітражного суду м. Києва з позовом до
приватного підприємства “Шелтер” про визнання недійсними
договорів від 31.05.2000 року № 01 та від 12.06.2000 року № 02.
Рішенням господарського суду м. Києва від 3.08.2001 року (суддя
Шидловська В.В.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що
спірні договори дарування з боку позивача підписані
уповноваженою на це особою, а також відсутністю підстав для
визнання спірних договорів недійсними.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, позивач
звернувся до Київського апеляційного господарського суду з
апеляційною скаргою на вищезазначене рішення місцевого
господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 року апеляційну скаргу спільного підприємства
товариства з обмеженою відповідальністю “КДВ” прийнято до
провадження.
У касаційній скарзі приватне підприємство “Шелтер” просить
ухвалу Київського апеляційного господарського суду про прийняття
апеляційної скарги скасувати.
В обґрунтування власних вимог заявник посилається на неправильне
застосування апеляційним судом норм процесуального права. На
його думку, апеляційний суд не мав права приймати апеляційну
скаргу до розгляду, оскільки: вона була подана після закінчення
строку, встановленого для її подання, без клопотання про
відновлення цього строку; відповідачу не була надіслана копія
апеляційної скарги; до винесення ухвали про прийняття
апеляційної скарги до розгляду від позивача надійшла заява про
її відкликання.
Колегія суддів, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом норм процесуального права при винесенні
оспорюваного судового акта, і з урахуванням меж перегляду справи
в касаційній інстанції, знаходить за необхідне касаційну скаргу
задовольнити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 8.08.2001 року позивач - СП
ТОВ “КДВ” звернувся до Київського апеляційного господарського
суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м.
Києва від 3.08.2001 року.
17.08.2001 року представник позивача п. Марченко Р.В. подав
заяву про відкликання апеляційної скарги на рішення
господарського суду м. Києва від 3.08.2001 року. Повноваження
Марченка Р.В., як представника СП ТОВ “КДВ” на управління та
розпорядження майном, що належить СП ТОВ “КДВ”, зокрема на
укладання спірних договорів дарування № 02 від 12.06.2000 року
та № 01 від 31.05.2000 року, а також на представництво інтересів
позивача в судах України, у тому числі на подання заяви про
відкликання апеляційної скарги тощо, визначені нотаріально
посвідченими довіреностями від 31.05.2000 року та від 12.07.2001
року, виданими в порядку передоручення п. Ілляшевим М.І в повній
відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 62,
68 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Повноваження Ілляшева
М.І. визначені довіреністю від 19.05.2000 року, виданої
Маркевичем Б.В. відповідно до вимог чинного законодавства
України. Президент позивача Маркевич Б.В., у відповідності до
законодавства України, Статуту СП ТОВ “КДВ”, Протоколу № 6 від
16.06.1997 року є керівником СП ТОВ “КДВ” та має право на
вчинення будь-яких дій від імені СП ТОВ “КДВ” без довіреності,
адже наділений всіма правами керівника юридичної особи.
Суд враховує, що відповідно до статті 14 Закону України “Про
підприємства” підприємство само визначає структуру управління.
Призначення (обрання) керівника є правом власників майна
підприємства, в даному випадку його засновників. Президент СП
ТОВ “КДВ” є головою вищого органу позивача, обраним засновниками
СП ТОВ “КДВ” в рамках визначення структури управління, з обсягом
прав, визначених в оформлених в рішеннях засновниками, зокрема
Статуті, Протоколі від 16.06.1997 року № 6, та за змістом
повноважень саме Президент, а не генеральний директор чи будь-
яка інша посадова особа, є керівником СП ТОВ “КДВ”. Таким чином,
в розумінні статті 28 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
представляти законні інтереси СП ТОВ “КДВ” в
господарських судах України вправі виключно Президент цього
товариства та особи, уповноважені ним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Стаття 97 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
зобов’язує суд не приймати до розгляду і повернути
апеляційну скаргу якщо, зокрема, до винесення ухвали про її
прийняття до провадження, скаржник подав заяву про її
відкликання.
Прийняття Київським апеляційним господарським судом ухвали від
12.11.2001 року, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу
спільного підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “КДВ” на рішення господарського суду м. Києва
від 3.08.2001 року, є порушенням зазначеної статті
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою
однією з основних засад судочинства є законність.
За змістом частини другої статті 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна скарга на
ухвалу апеляційного господарського суду розглядається у порядку,
передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого
господарського суду, постанови апеляційного господарського суду,
і підставами для скасування ухвали апеляційного суду в силу
статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є, зокрема, порушення або неправильне застосування
норм процесуального права при її прийнятті.
Вищий господарський суд України не має достатніх законних
підстав для відмови в задоволенні касаційної скарги з мотивів
статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки це суперечить положенням статті 125
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 3813 Закону України
“Про судоустрій”, статті 10 Закону України “Про господарські
суди” в частині визначення статусу Вищого господарського суду
України та статті 3 “Про судоустрій” і статті 3 Закону України
“Про господарські суди” щодо його завдання сприяти зміцненню
законності у сфері господарських відносин.
В зв’язку з цим наведена в статті 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
можливість оскарження
у касаційному порядку ухвал місцевого або апеляційного
господарського суду лише у випадках, передбачених цим кодексом,
не є перешкодою для скасування неправомірно прийнятої ухвали
Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2001 року.
Керуючись статтями 86, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Шелтер” на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2001 року
задовольнити.
2.
3. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 року у справі № 24/518 скасувати.
Головуючий М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій