ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2002 Справа N 17-5-20/01-5747
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. -головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
за участю представників:
від позивача - Майбоженка М.Н., Продивуса О.В., Чмута С.Ф.
від відповідача - Антоненка Л.В., Щукіна О.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю
“Страхова компанія “Кредо“
на рішення від 19.08.2001 р. господарського
суду Одеської області та постанову від
10.10.2001 р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-5-20/01-5747
за позовом ТДВ “Страхова компанія “Кредо“
до ЗАТ “Страхова компанія “TACT- Гарантія“
Про виплату страхового відшкодування та пені в розмірі
102222, 38 грн.
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 18 по 22.02.2002 р.
з метою оформлення постанови відповідно до вимог ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від
14.08.2001(суддя Ткачук І.О), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2001
(головуючий суддя Величко Т.А., судді Бєляновський В.В., Жукова
A.M.), в задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що пункт Ліма-25, де
сталася авіаційна подія з повітряним судном, неможливо вважати
аеродромом, він не відповідає умовам експлуатації судна, що були
встановлені між страхувальником (власником судна) та ТОВ
“Авіатранс-К” (орендарем, експлуатантом судна), оскільки не
входить до міжнародного збірника “Jeppesen”.
Згідно абзаців “в” і “г” п. 2 постанови Кабінету Міністрів
України від 13.02.98 № 1083 “Про умови та правила обов'язкового
авіаційного страхування”, обов'язкове авіаційне страхування не
поширюється на ризики, коли для зльоту чи посадки
використовується аеродром, що не відповідає вимогам для даного
типу судна І якщо повітряне судно перебуває поза географічними
межами, зазначеними в договорі, якщо це не пов'язано з
форс-мажорними обставинами.
З врахуванням викладеного, суд не визнав авіаційну подію з
повітряним судном, яка сталася у липні 2000 в пункті Ліма-25 в
районі Південний Кардафон (Судан, Африка), страховим випадком.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, заявник в касаційній
скарзі просить скасувати судові рішення та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що вони
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом
фактичних обставин справи та правильність їх юридичної оцінки та
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,
виходячи з наступних підстав.
04.01.2000 між позивачем та ВАТ “Авіакомпанія Константа” як
страхувальником було укладено Генеральний договір комплексного
авіаційного страхування № В-8, а 24.01.того ж року тими ж
сторонами укладено договір № В-8-1 про авіаційне страхування
повітряного судна. Застраховане таким чином повітряне судно
належало страхувальнику на праві власності.
Між позивачем та відповідачем 14.01.2000 було укладено Угоду про
факультативне перестраховування та ретроцесію № 3, згідно з якою
сторони домовилися про взаємне прийняття та перестрахування
ризиків на визначених в Угоді умовах.
Позивач та відповідач 01.02.2000 уклали ковер-нот № 8, який у
поєднанні з відповідними положеннями Угоди про факультативне
перестраховування та ретроцесію являв собою договір
перестрахування. Відповідно до цього договору відповідач
застрахував ризик виконання позивачем його обов'язків, які
випливають з настання страхового випадку, передбаченого
договором страхування повітряного судна.
Договір перестрахування був укладений у відповідності з Порядком
і умовами проведення обов'язкового авіаційного страхування,
затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 № 1083,
про що зазначено у перестрахувальному ковер-ноті.
07.06.2000 у пункті Ліма-25 в регіоні Південний Кардофан на
території держави Судан, сталася авіаційна подія, в результаті
якої повітряне судно АН-32Б зазнало значних пошкоджень, які
позбавили його льотної придатності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд послався на те, що
авіаційну пригоду, що сталася із літаком АН-32Б у південному
Судані, не можна вважати страховим випадком відповідно до умов
договору перестрахування та постанови КМУ від 13.07.98 № 1083,
оскільки: по-перше, повітряне судно в момент, коли з ним
трапилася аварія, перебувало поза географічними межами,
зазначеними в договорі перестрахування, а по-друге, для посадки
повітряного судна в пункті Ліма-25 використовувалась ділянка
місцевості, яка не відповідає вимогам для даного типу
повітряного судна.
Крім того, суд зазначив, що на території Південного Судану під
час укладення та дії договору страхування, перестрахування,
ковер-ноту, а також під час авіаційної пригоди існував збройний
конфлікт.
Однак, такі висновки суду ґрунтуються на неповно зібраних
доказах та суперечливих за змістом документах, що стало причиною
неправильної юридичної оцінки доказів та взаємовідносин сторін.
Так, в матеріалах справи наявні листи Міністерства закордонних
справ України, Державного департаменту авіаційного транспорту
України, інших органів та організацій, які за своїм змістом
суперечать один одному і мають суттєві змістовні неузгодженості.
Крім цього, судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято
до уваги те, що вирішення спору стосується чи може стосуватись
осіб, які не залучалися до участі у справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Державний департамент
авіаційного транспорту України стверджував про відсутність
перепон у польотах до Судану, зокрема, до пункту Ліма-25, який є
зареєстрованим аеродромом, а також про те, що Укравіація
12.05.2000 надала дозвіл на виконання авіаційних перевезень
авіакомпанією “Авіатранс-К” до Судану, крім аеропорту Джуба.
Укравіатранс, авіакомпанія “Авіатранс-К” мають безпосереднє
відношення до об'єктивного вирішення спору, яке зачіпає їх
інтереси, тому повинні бути залучені до участі у розгляді
справи.
При новому розгляді справи суду належить вжити заходів щодо
всебічного, повного, об'єктивного вирішення спору, при
необхідності вирішити питання про проведення відповідної
експертизи, залучити до справи зазначених вище осіб та постано
вити обґрунтоване і законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю
“Страхова компанія “Кредо” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2001
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.10.2001 у справі № 17-5-20/01-5747 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд господарському суду Одеської
області.