ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2002 Справа N 9/232
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Карабаня В. Я.,
суддів: ЖаботиноїГ.В.,
Усенко Є.А.,
розглянувши з участю представників:
Єрмоліна В.П. -закритого акціонерного товариства
Войченко Г.М. комерційного банку “Приватбанк” (далі (за текстом-
ЗАТ КБ “Приватбанк“)
Пономарьова Ю.М., -науково-виробничої дослідної агрофірми
Мороз А.Ф. “Наукова” (далі за текстом - НВД АФ “Наукова“), НВД
АФ“Наукова“
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.11.2001р.
у справі № 9/232
за позовом ЗАТ КБ “Приватбанк“
до НВД АФ “Наукова“
про стягнення 71720 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.07.2001 (суддя Дмитренко Г.К.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 (колегія суддів у складі суддів Куліш Р.Ф., Пайової
І.Ю., Виноградник О.М.), позов ЗАТ КБ “Приватбанк” до НВД АФ
“Наукова” про стягнення 71720 грн., в тому числі 64601,45 грн.
основного боргу і 7118,55 грн., пені задоволено з мотивів
невиконання відповідачем обов'язку за договором від 02.10.2000
сплатити позивачу відповідну грошову суму в строк до 31.12.2000.
В задоволенні зустрічного позову НВД АФ “Наукова” до ЗАТ КБ
“Приватбанк” про визнання недійсним договору про переведення
боргу від 02.10.2000 зазначеними судовими рішеннями відмовлено з
посиланням на відповідність спірного договору вимогам закону.
В касаційній скарзі НВД АФ “Наукова” просить скасувати постанову
від 12.11.2001 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним
договір від 02.10.2000 та відмовити ЗАТ КБ “Приватбанк” у
задоволенні позову, вважаючи, що судом апеляційної інстанції
порушені норми ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 14 Указу
Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності
за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” від
04.03.98 № 167/98.
Заслухавши представника відповідача Пономарьова Ю.М., підтрима
вшого касаційну скаргу, та заперечення на неї представників
позивача, перевіривши повноту встановлення апеляційним
господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до до
говору про переведення боргу від 02.10.2000, укладеного між
сторонами за згодою кредитора - товариства з обмеженою
відповідальністю “Безпека, охорона, гарантія”, позивач сплатив
останньому 64601,45 грн. заборгованості відповідача за договором
про надання послуг № 022/2000К від 22.08.2000. Згідно пунктів
4,5 договору від 02.10.2000 відповідач зобов'язався компенсувати
позивачу сплачену грошову суму в такій же формі в строк до
31.12.2000 із сплатою пені в розмірі двох облікових ставок НБУ в
разі прострочки платежу.
Згідно ст. 161, ч. 1 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно, зокрема, до вимог закону, договору, а в разі
невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржник
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до вимог наведених правових норм суд апеляційної
інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових
підстав для стягнення на користь позивача 64601,45 грн.
основного боргу та 7118,55 гр. пені за період з 01.01.2001 по
16.03.2001.
Доводи відповідача про порушення апеляційним господарським судом
норм матеріального права не можуть бути визнані обґрунтованими.
При вирішенні спору в частині зустрічного позову господарський
суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірно керувався нормою ст. 201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
чинною, зокрема, на момент укладення договору про переведення
боргу від 02.10.2001, яка має вищу юридичну силу по відношенню
до норми ст. 14 Указу Президента України від 04.03.98 № 167/98.
Оскільки вказаний договір укладений відповідно до вимог
ст.ст. 201-202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, передбачені ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
підстави для визнання його недійсним
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу науково-виробничої дослідної агрофірми
“Наукова” залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 р. у справі № 9/232 - без змін.