ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2002 Справа N 3/192
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б.
за участю представників Позивача Реутової Т.М дов. Від
сторін 3.02.02; Хамходери С.В. дов.№ 2
Відповідача Перцевої О.Л. дов.№
302
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у м. Полтаві
Києві
касаційну скаргу
На рішення від 25.10.2001
Господарського суду Полтавської області
за позовом Відкритого акціонерного
товариства з іноземними
інвестиціями “Демітекс”
до Державної податкової інспекції
у м. Полтаві
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Полтаві від 04.09.2001
№ 1495/15-1/14299824/12751/10/15-144
Відкритим акціонерним товариством “Демітекс” 10.09.2001
заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у місті
Полтаві від 4.09.2001 № 1493/15-2/14299824/12742/10/15-144 щодо
нарахування позивачеві до сплати бюджету штрафу у розмірі 10%
суми узгодженого податкового зобов’язання за затримку на 5 днів
сплати податку на прибуток за червень 2001 року. Товариство
вважало, що вчасно сплатило податок на прибуток, оскільки
відповідно до приписів підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов’язання, протягом 10 днів наступних за останнім днем
відповідного граничного строку, встановленого підпунктом 4.1.4
статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001
року, що прийняте суддею Бунякіною Г.І. позовні вимоги
задоволені. Оспорюване рішення податкової служби визнане
недійсним через його невідповідність приписам статей 4 і 5
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Державна податкова інспекція у місті Полтаві вважає, що рішення
господарського суду прийняте з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення у
справі і відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що пункт 1.2
статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначає поняття “податкового зобов’язання”
як зобов’язання платника податку сплатити податок у порядку та
строки визначені цим законом або іншими законами України. На
думку заявника строки та порядок сплати податку на прибуток
визначені Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тому він вважає що рішення про
нарахування штрафу позивачеві неправомірно визнане судом
недійсним. Заявником наголошено на приписі статті 15 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
яким встановлено, що строки, порядок сплати та зарахування
податку до бюджетів можуть змінюватись виключно шляхом внесення
змін до цього Закону. Державна податкова інспекція звертає увагу
суду і на те, що підпунктом 19.4.12 статті 19 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
внесені
зміни до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств
“ в частині строків подання податкових декларацій, а строки
сплати податку на прибуток не змінені.
Водночас заявник клопочеться про відновлення терміну на
касаційне оскарження рішення, проте місячний строк ним не
пропущений.
Позивач заперечує проти доводів касаційної скарги і просить
залишити без змін переглянуте рішення суду з мотивів якими воно
мотивоване.
Вищий господарський суд України заслухавши представників сторін,
які підтримали свої доводи, перевіривши повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
господарським судом відзначає наступне.
Державною податковою службою у місті Полтаві нараховані
позивачеві санкції за затримку на 5 днів сплати податку на
прибуток проти строку сплати встановленого Законом України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
22.05.1997 року № 283/97 – ВР з наступними змінами. Названим
Законом визначені платники податку на прибуток, об’єкти, база та
ставки оподаткування, порядок обліку, строки звітування та
внесення податку до бюджету. Зокрема, статтею 16 встановлений
порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток.
Підпунктом 16.4 визначено, що сплата податку на прибуток
провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за
звітним кварталом. Тобто за цим приписом товариство повинно було
сплатити податок за червень 2001 року до 20.07.2001 року.
Податок сплачений відповідачем 25.07.2001 року / платіжні
доручення № № 954, 955 на 10 аркуші справи /.
З 1.04.2001 року набув чинності Закон України “ Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами “, який є спеціальним законом з
питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов’язань
юридичних осіб перед бюджетами з податків, нарахування і сплати
пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами. Виходячи зі змісту під пункту
5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “ Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами “ строки погашення податкового зобов’язання з
усіх видів податків уніфіковані і настають упродовж десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку подачі податкової декларації. При цьому термін
“податкове зобов’язання” вжитий у значенні зобов’язання платника
податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Розуміння цього припису, як посилання на строки сплати податку
встановлені Законом України “ Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є помилковим, оскільки не випливає з
тексту Закону України “ Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами “. У разі застосування відповідного закону з питань
оподаткування це визначається у тексті Закону України “ Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами “. Наприклад у підпункті 4.1.4
статті 4 визначено, що для цілей цього підпункту під терміном
“базовий податковий період” слід розуміти податковий період,
визначений відповідним законом з питань оподаткування. Тому
господарським судом вірно при з’ясуванні строку сплати
узгодженої суми податку на прибуток застосовані норми
спеціального закону, прийнятого пізніше. Таким чином за
приписами пункту 5.3 статті 5 Закону України “ Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
строки сплати податку
на прибуток за червень 2001 року настають упродовж 10 днів з дня
подачі декларації, упродовж 10 днів після 20.07.2001 року.
Наведене свідчить про відсутність з боку позивача порушення
терміну сплати податку, встановленого Законом України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а відтак і про
відсутність правових підстав для нарахування штрафу,
запровадженого приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
за затримку сплати узгодженої суми податку до 30 днів після,
граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного
цим Законом.
Довід заявника про те, що Закон України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в частині строків сплати
цього податку не був змінений, хоча до його тексту внесені інші
зміни підпунктом 19.4.12 Закону України “ Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому строки сплати податку на
прибуток слід застосовувати ті, що визначені Законом України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визнається не переконливим. При цьому судом застосовується норма
пункту 19.6 статті 19 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якої закони діють у
частині, що не суперечить нормам цього Закону.
За таких обставин справи місцевим господарським судом дана вірна
юридична оцінка фактові доведеності позивачем сплати податку у
строки визначені Законом України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, та невідповідності цьому
Законові оспореного рішення відповідача про нарахування штрафу.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-
9 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001
року у справі № 3/192 залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Полтаві без задоволення.
Головуючий М.Михайлюк.
Судді Т.Добролюбова.
Т.Дроботова.