ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2002                                         Справа N 5/48

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого                  Черногуза Ф.Ф.

суддів                       Невдашенко Л.П.

                             Перепічая В.С.

розглянувши у відкритому     Закарпатського обласного

судовому засіданні в м.      територіального відділення

Києві касаційну скаргу       Антимонопольного комітету України

на постанову                 від 23.10.2001 Львівського

                             апеляційного господарського суду

у справі  № 5/48

за позовом                   Львівської державної залізниці

до                           Закарпатського            обласного

                             територіального          відділення

                             Антимонопольного комітету України

Про   визнання постанови недійсною

В  лютому 2000р. Львівська державна залізниця звернулася до суду

з    позовною   заявою   про   визнання   недійсною    постанови

Закарпатського     обласного     територіального      відділення

Антимонопольного комітету України від 28.01.2000р. № 1.

Позивач  вказав,  що спірною постановою відповідачем  з  мотивів

порушення  Львівською залізницею в особі Ужгородської  дистанції

водопостачання  абз.6  ст.  4  Закону  України  “Про   обмеження

монополізму   та  недопущення  недобросовісної   конкуренції   у

підприємницькій     діяльності”    у    вигляді     встановлення

дискримінаційних цін за послуги централізованого водопостачання,

застосовано штрафні санкції. Посилаючись на те, що ним  не  було

допущено   порушень   антимонопольного   законодавства,   просив

задовольнити позов.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім  рішенням арбітражного суду Закарпатської  області  від

21.05.2001 позов задоволено частково, визнано недійсним п. 4 і 5

постанови  Закарпатського  обласного територіального  відділення

Антимонопольного комітету України від 28.01.2000 № 1.

Відповідач не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржив його до

Львівського  апеляційного господарського суду,  який  постановою

від  23.10.2001 рішення арбітражного суду Закарпатської  області

змінив,   позов   Львівської  державної  залізниці   задовольнив

повністю.

В   касаційній   скарзі   Закарпатське   обласне   територіальне

відділення  Антимонопольного комітету України просить  постанову

суду  скасувати,  посилаючись на неправильне застосування  судом

антимонопольного законодавства.

Заслухавши    доповідь   судді   Перепічая    В.С.,    пояснення

представників   сторін,   перевіривши   матеріали   справи    та

обговоривши  доводи касаційної скарги, суд вважає, що  касаційна

скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як  передбачено  ст.  111-7 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  касаційна

інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними

обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові

господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів

над іншими, збирати нові доказі або додатково перевіряти докази.

Як   встановлено   судом  апеляційної  інстанції,   виходячи   з

повноважень,  передбачених ст. 101 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  за

даними Закарпатського обласного управління статистики /довідка №

08-47/582  від  4.04.2001/  відпуском  води  споживачам   /окрім

позивача/ у 1998-99рр. займалось і виробниче управління житлово-

комунального  господарства в м. Чоп. Позивачем та ВУЖКГ  м.  Чоп

було  відпущено води усім споживачам у 1998р., відповідно,  1585

та  1204  тис.куб.м,  а  у 1999р. 1508 та 691  тис.куб.м.  Таким

чином,  висновок у спірній постанові відповідача,  що  Львівська

залізниця в особі Ужгородської дистанції водопостачання  займала

монопольне становище на ринку централізованого водопостачання  в

м. Чоп із часткою 100% не відповідало дійсності.

Водночас, суд другої інстанції обгрунтовано звернув увагу  і  на

те, що чинне антимонопольне законодавство не визначило поняття –

дискримінаційна ціна, відпуск позивачем одному лише  споживачеві

–  Чопському  ВУЖКГ води по ціні меншій ніж 0,54  грн.  за  один

кубічний    метр,   тобто   ціною   нижче   визначеного    рівня

рентабельності,  не  означало обмеження прав  інших  споживачів,

яким  водопостачання здійснювалось за укладеними  договорами  по

цінах визначених за рівнем рентабельності.

Звертає  на  увагу  і  те, що реалізація  води  Чопському  ВУЖКГ

здійснювалось  для  забезпечення водою  населення,  яким  оплата

вартості  водопостачання проводилась по тарифах 0,39 грн.  за  1

куб.м.     ,     затверджених    розпорядженням    Закарпатської

облдержадміністрації від 6.03.96 № 444.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції мав підстави прийти

до висновку про задоволення заявленого позову у повному обсязі.

Наведені  ж  відповідачем доводи в обгрунтування клопотання  про

відновлення процесуального строку заслуговують на увагу, а  тому

виходячи  з  вимог ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         воно  підлягає

задоволенню.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-111-10  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД УКРАЇНИ

                      П О С Т А Н О В И В:

Відновити  Закарпатському  обласному територіальному  відділенню

Антимонопольного   комітету  України  пропущений   процесуальний

строк.

Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від

23.10.2001 у справі № 5/48 залишити без змін, а касаційну скаргу

Закарпатського     обласного     територіального      відділення

Антимонопольного комітету України без задоволення.

Головуючий          Ф.Черногуз

Судді               Л.Невдашенко

                    В.Перепічай