ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
20.02.2002 Справа N 2-4/9092-2001
(Витяг)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
<...>, розглянувши матеріали касаційної скарги <...> міжрайонної
ДПІ <...> на постанову апеляційного господарського суду
N 2-4/9092-2001 у справі господарського суду <...> за позовом ВАТ
<...> до міжрайонної ДПІ про стягнення 1220,62 грн., встановив:
Рішенням господарського суду <...> від 18.12.2001 у справі
N 2-4/9092-2001, залишеним без змін постановою <...> апеляційного
господарського суду від 17.09.2002, задоволено позов ВАТ <...> -
зобов'язано <...> міжрайонну державну податкову інспекцію <...>
провести залік зайве сплаченого позивачем податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в
розмірі 1220,62 грн. в рахунок майбутніх платежів з цього податку
з мотивів неправильного застосування відповідачем норм Закону
України "Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
.
<...> міжрайонна державна податкова інспекція <...> у
касаційній скарзі просить скасувати постанову <...> апеляційного
господарського суду від 17.09.2002 та рішення господарського суду
<...> від 18.12.2001 і припинити провадження у справі
N 2-4/9092-2001, посилаючись на неправильне застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм Закону
України "Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
відповідно до розрахунку суми податку на 2000 рік позивач як
власник автомобіля КамАЗ-5320 повинен був у 2000 році сплатити
1627,50 грн. податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів (або 406,88 грн. щоквартально).
Незважаючи на те, що вказаний автомобіль 03.03.2000 був
знятий з обліку в ДАІ для реалізації в межах України (а потім
проданий та знятий з балансу підприємства), позивач продовжував
сплачувати податок з власників транспортних засобів, про що
свідчать платіжні доручення N 66 від 23.03.2000, N 167 від
13.07.2000, N 264 від 13.10.2000, у зв'язку з чим у II - IV
кварталах 2000 року зайве сплатив податок в розмірі 1220,62 грн.,
який просить зарахувати в рахунок майбутніх платежів з податку з
власників транспортних засобів.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що
господарські суди першої та апеляційної інстанції всебічно і повно
дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку
щодо безпідставної сплати позивачем податку за проданий автомобіль
у II-IV кварталах 2000 року з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули до Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
податок з власників транспортних засобів
встановлюється як джерело фінансування будівництва, реконструкції,
ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та
організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а
також громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним
законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2
цього Закону ( 1963-12 ) (1963-12)
є об'єктами оподаткування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03.03.2000
позивач не мав власного автомобіля КамАЗ-5320, зареєстрованого в
установленому Законом ( 1963-12 ) (1963-12)
порядку (що не заперечується і
відповідачем), у зв'язку з чим у II-IV кварталах 2000 р. вже не
був платником податку з власників транспортних засобів.
Цілком правомірно не взято господарськими судами до уваги
посилання відповідача на ч. 2 ст. 6 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
(згідно з яким перерахунки юридичними
особами розміру податку у зв'язку з перереєстрацією транспортних
засобів протягом даного року не провадяться), оскільки:
- по-перше, в даному випадку мала місце не перереєстрація
транспортного засобу (вичерпний перелік підстав якої надано у п.
п. 35-38 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів,
автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі
автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів,
напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від
07.09.98 N 1388 ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
(зі змінами і доповненнями)), а
зняття транспортного засобу з обліку в ДАІ для реалізації в межах
України згідно з вимогами п. п. 41, 43 вищезазначених Правил;
- по-друге, в даному випадку йдеться не про перерахунок
розміру податку у зв'язку з перереєстрацією, а про перерахування
неправильно сплаченого податку, яке відповідно до ч. 8 ст. 6
Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
допускається не
більше як за три попередні роки.
З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського
суду від 17.09.2002 у справі N 2-4/9002-2001 року відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу <...> міжрайонної державної податкової
інспекції <...> залишити без задоволення, а постанову <...>
апеляційного господарського суду від 17.09.2002 у справі
N 2-4/9092-2001 - без змін.
Головуючий суддя
Судді
"Все про бухгалтерський облік",
N 66, 15 липня 2003 р.