ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2002                                     Справа N 9/209

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е.,

Мілевського Й.Р., Чернова Є.В.,

за участі повноважних представників:               

позивача                     ТурчанаВ.Є.

відповідача                  Гунько Н.Є.

розглянув касаційну скаргу   Кременчуцької об'єднаної державної

                             податкової інспекції

на рішення                   від 22.11.2001

у справі                     № 9/209

господарського суду          Полтавської області

за позовом                   закритого акціонерного товариства

                             “Кременчуцька кондитерська фабрика”

                             (далі Товариство)

до                           Кременчуцької об'єднаної державної

                             податкової інспекції (далі -

                             Інспекція)

Про   стягнення 544090,96 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням   господарського   суду  Полтавської   області   (суддя

Тимошенко  К.В.)  від  22.11.2001 позов  Товариства  задоволене:

стягнуто  з  Державного  бюджету України на  користь  Товариства

488412  грн. - сума відшкодування ПДВ з бюджету за грудень  2000

року, 55678,96 грн. відсотки за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Інспекція  звернулась  з  касаційної скаргою  до  суду.  Просить

рішення  місцевого  суду  скасувати, оскільки  воно  винесено  з

порушенням  норм  матеріального права, а саме  Указу  Президента

України  від  07.08.1998  року  №  857/98  “Про  деякі  зміни  в

оподаткуванні”  ( 857/98  ) (857/98)
         в частині про  порядок  нарахування

пені.

Судова   колегія,   перевіривши   наявні   матеріали   (фактичні

обставини) на предмет правильності їх юридичної оцінки  місцевим

судам,   та   заслухавши   пояснення   присутніх   в   засіданні

представників  позивача дійшла висновку,  що  оскаржене  рішення

підлягає  залишенню  без змін, а касаційна скарга  відхиленню  з

наступних підстав.

Товариством в податковій декларації з податку на додану вартість

від   17.01.2001  р.  за  звітний  період  (грудень  2000  року)

задекларована сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету  за

підсумками  поточного звітного періоду. Ця  сума  склала  488412

грн.

Відповідно  до  п. 7.7.3 ст. 7 Закону України  “Про  податок  на

додану  вартість  у разі коли за результатами  звітного  періоду

сума   податку,   визначена  як  різниця  між  загальною   сумою

податкових  зобов'язань,  що  виникли  у  зв'язку  з   будь-яким

продажем  товарів протягом звітного періоду та сумою податкового

кредиту  звітного періоду, має від'ємне значення, така сума  під

лягає   відшкодуванню  платнику  податку  з  Державного  бюджету

України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Проте, Інспекцією не надано доказів погашення ПДВ перед Товарист

вом  ПДВ  за  грудень 2000 року до 20.02.2001 у  зв'язку  з  чим

відповідно  до п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону про  ПДВ  суми,  не

відшкодовані  платнику  податку  протягом  визначеного   строку,

вважаються   бюджетною   заборгованістю.   На   суму   бюджетної

заборгованості  нараховуються проценти на  рівні  120  відсотків

облікової  ставки Національного банку України,  встановленої  на

момент  її  виникнення, протягом строку її дії,  включаючи  день

погашення.  Товариством  зроблений  розрахунок  пені   на   суму

55678,96 грн. (арк. справи 23, 24), який і підлягає стягненню.

Суд  погоджується з висновками місцевого суду щодо хибності поси

лань  відповідача на ст. 4 Указу Президента України  “Про  деякі

зміни  в  оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
         та накази ДПА України.  Так,

відповідно  до п. 4 розділу ХУ4 Перехідних положень  Конституції

України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ” Президент України протягом трьох  років

після  набуття чинності Конституцією України має право  видавати

Укази  з  економічних  питань, не врегульованих  законами.  Крім

того,  пунктом 11.4 ст. 11 Закону про ПДВ передбачено, що  зміни

порядку   оподаткування  податком  на  додану  вартість   можуть

здійснюватись лише шляхом внесення змін до зазначеного закону.

Згідно  ч.  2  ст.  111-5 Господарського процесуального  кодексу

України   ( 1798-12   ) (1798-12)
           касаційна   інстанція   використовує

процесуальні права суду першої інстанції виключно для  перевірки

юридичної  оцінки обставин справи та повноти їх  встановлення  у

рішенні або постанові господарського суду.

Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим  судом

обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи  та

чинному  законодавству  і  підстав  для  задоволення  касаційної

скарги не вбачає.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення  господарського суду Полтавської області від  22.11.2001

року  у  справі  №  9/209 залишити без змін, а касаційну  скаргу

Кременчуцької  об'єднано  державної  податкової  інспекції   без

задоволення.