ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2002 Справа N 5/6-17/1
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 14-20.11.2001 року у справі № 5/6-17/1
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтерпост-лімітед“
до Державної податкової інспекції у Личаківському районі
м. Львова
про визнання недійсним рішення № 1778/23-2/13801380/21738
від 14.12.2000р.
За участю представників сторін: не з'явилися,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 08.02.2001 р.
(суддя Н.А.Галушко), залишеним без змін постановою першого
заступника голови цього ж суду (О.Бобеляка) від 08.06.2001 р., у
задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
“Інтерпост-лімітед” до Державної податкової інспекції (ДПІ) у
Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним рішення
№ 1778/23-2/13801380/21738 від 14.12.2000 р. відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14-20.11.2001 р. вказані вище судові акти скасовано, рішення ДПІ
у Лачаківському районі м. Львова визнано недійсним.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, ДПІ у
Личаківському районі м. Львова звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить її
скасувати.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи
постанову у справі, неправильно застосував норми п. 7.3. і
п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судом першої та другої інстанцій при розгляді справи
встановлено, що за результатами комплексної перевірки ТОВ
“Інтерпост-лімітед” з питань дотримання вимог податкового
законодавства за період II півріччя 1999 р. - III квартал 2000р.
відповідачем - ДПІ у Лачаківському районі м. Львова зроблено
висновок, що позивачем в другому півріччі 1999 р. було
безпідставно віднесено до валових витрат курсові різниці від
перерахунку заборгованості в іноземній валюті за валютними
кредитами, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток. Тому,
рішенням начальника ДПІ у Лачаківському районі м. Львова від
14.12.2000 p., прийнятим на підставі акта перевірки за
№ 7293/23-2 від 11.12.2000 р., на позивача - ТОВ
“Інтерпост-лімітед” накладено фінансові санкції та нарахована
пеня за порушення вимог Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема, п. 5.1 ст. 5 та
п. 7.3.6 ст. 7 вказаного Закону.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального права при
ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 5.2.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон) передбачено, що до
складу валових витрат включаються суми витрат по операціях,
передбачених статтею 7 вказаного Закону, яка регулює
оподаткування операцій особливого виду, до яких, згідно з
п. 7.3. Закону, відносяться операції з розрахунками в іноземній
валюті.
Відповідно до вимог п. 7.3.3 ст. 7 Закону будь-яка
заборгованість платника податку відображається в податковому
обліку дебітора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в
гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного
банку України, що діяв на дату її виникнення.
Крім того, п. 7.3.6 ст. 7 Закону передбачено, що з метою
оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в
іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на
кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв
на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна
або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та
балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості
включається відповідно до валових доходів або валових витрат
платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових
доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного
періоду.
Тобто, Закон дозволяє включення сум курсових різниць до складу
валових витрат.
На думку скаржника, до даних правовідносин позивач повинен був
застосовувати саме п. 7.9. ст. 7 Закону, яким визначено порядок
оподаткування операції щодо одержання і повернення кредиту.
Згідно з вимогами вказаної норми не включаються до валового
доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені
платником податку у зв'язку з отриманням ним фінансових кредитів
від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми
фінансових кредитів, наданих платником податку іншим
особам-дебіторам. Відповідно до п. 7.9.2 ст. 7 Закону не повинні
включатися до валових витрат кошти, які надаються платником
податку у зв'язку з поверненням ним основної суди кредиту іншим
особам кредитора.
Таке твердження скаржника не може бути прийнято до уваги,
оскільки згідно з п. 7.9.1 ст. 7 Закону оподаткування операцій з
борговими вимогами та зобов'язаннями застосовується з
урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Тобто у даному випадку повинен застосовуватися порядок,
передбачений п. 7.3 ст. 7 Закону, який регулює правовідносини,
пов'язані з розрахунками в іноземній валюті та оподаткуванням
курсових різниць, оскільки порядок, передбачений п. 7.9 ст. 7
Закону регулює інші правовідносини, а саме операції з борговими
зобов'язаннями, і стосується оподаткування, зокрема, операцій з
отримання та повернення основної суми фінансових кредитів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної
інстанції, правомірно застосований п. 7.3 ст. 7 Закону та
підставне скасовано рішення арбітражного суду Львівської області
від 08.02.2001 р. та постанову першого заступника голови цього ж
суду від 08.06.2001 р. у даній справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14-20.11.2001 р. у справі № 5/6-17/1 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у
Личаківському районі м. Львова без задоволення.