ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2002 Справа N 2/216а
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., суддів Плюшка І.А., Полякова
Б.М.
розглянула касаційну скаргу ДШ у Калінінському районі
м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.10.2001 р.
у справі № 2/21 ба
за позовом ТОВ НПО “Інкор”
до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька
про визнання недійсним рішення ДІЛ.
Сторони спору, повідомлені належним чином про час і місце
розгляду касаційної скарги, уповноважених представників в судове
засідання не направили.
Українсько-англійське спільне підприємство у формі товариства з
обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання “Інкор”
звернулося до господарського суду Донецької області з позовом
про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Калінінському районі м. Донецька № 515-22/13525715/9645/10 “Про
застосування та стягнення фінансових санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства” в частині невизнання у
складі податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з
імпортом товару, закупленого у нерезидента, розташованого в
офшорній зоні.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2001
року у позові ТОВ НВФ “Інкор” відмовлено. При винесенні рішення
суд виходив з того, що при оплаті придбаних в офшорній зоні
товарів позивач до складу валових витрат відніс 85% їх вартості,
керуючись п. 18.3 ст. 18 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому податковий кредит
повинен був оформлятися, виходячи з відсотків співвідношення
формування валових витрат, тобто 85%, а не 100%, як заявляє у
позові позивач.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
31.10.2001 р. рішення господарського суду Донецької області від
13.08.2001 р. у справі № 2/216-2/10-01 а скасоване і прийнято
нове рішення. Визнано частково недійсним рішення ДШ у
Калінінському районі м. Донецьку від 27.06.2001 р. Постанову
суду мотивовано тим, що відповідно до п. 7.4.4. ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі,
коли платник придбає товари (роботи послуги), вартість яких не
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел.
Зазначений пункт не містить обмежень на випадок часткового
віднесенн вартості товару до складових витрат по спеціальним
правилам їх формування. Необхідною умовою є можливість
віднесення вартості придбаного товару, а не його частини, до
складу валових витрат.
ДШ у Калінінському районі м. Донецька, звертаючись з касаційною
скаргою, просить скасувати постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 31.10.2001 р. як таку, що не відповідає
вимогам п. 7.2.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 18.3 ст. 18 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, залишивши в
силі рішення господарського суду від 13.08.2001 р. У касаційній
скарзі ДШ посилається на те, що після погашення векселів ТОВ НПО
“Інкор” неправильно віднесло до складу податкового кредиту
відповідного податкового періоду, повну суму ПДВ зазначену у
векселях, 100%, а не 85%.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи,
правильність застосування Донецьким апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга ДШ у Калінінському районі
м. Донецька підлягає задоволенню.
Посилаючись на п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 р.
№ 168/97-ВР (з подальшими змінами і доповненнями), яким
передбачено у разі ввезення товарів (імпортування) документом,
що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається
належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує
сплату податку на додану вартість, Донецький апеляційний
господарський суд помилково робить висновок, що “маючи належним
чином оформлені митні декларації, що підтверджують сплату ПДВ,
позивач мав право включити до податкового кредиту 100% суми
сплаченого податку, а не 85%, як вимагає відповідач”.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
об'єктами оподаткування є доходи
(прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість
продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні
показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно
юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами
України про оподаткування.
Пунктом 1.11 статті 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що корпоративні права,
пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні
папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит,
депозити, лізинг (оренда), бартер, звичайні ціни, безоплатно
отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва
(обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають
амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Виходячи з листа Державної податкової адміністрації України від
23.01.2001 р. № 24/2/22-2212 право віднесення сум ПДВ до складу
податкового кредиту залежить від наявності права на включення
вартості придбаних товарів (робіт, послуг) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, до складу
валових витрат виробництва (обігу) продукції. Така залежність
активів встановлена п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р.
№ 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Порядок формування валових витрат та валового доходу регулюється
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тобто норми цих законів взаємопов'язані.
Статтею 18 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено спеціальні правила
оподаткування.
Так, відповідно до пункту 18.3 статті 18 зазначеного Закону у
разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати
товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані
в офшорних зонах чи при здійсненні розрахунків через таких
нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того
чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі)
безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів,
витрати платників податку на оплату вартості таких товарів
(робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі,
що становить 85 відсотків від оплаченої вартості цих товарів
(робіт, послуг). Датою виникнення права на податковий кредит
щодо ввезених на митну територію України товарів вважається дата
сплати податку за податковими зобов'язаннями, що виникають на
дату оформлення ввізної митної декларації, до податкового
кредиту відповідного звітного періоду можу бути віднесена лише
та частка ПДВ, що припадає на витрати, які включаються до складу
валових витрат цього звітного періоду.
Згідно з пунктом 7.4.4 статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник придбає
товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації,
податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються.
Пунктом 7.4.5 зазначеного Закону не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від
01.10.1997 № 1104 “Про затвердження Порядку випуску, обігу та
погашення векселів, які видаються на суму податку на додану
вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України” сума податку на додану вартість, зазначена в
податковому векселі, у визначених Законом випадках включається
до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей
вексель, у звітному (податковому) періоді, що настає за тим
звітним (податковим) періодом, в якому вексель було погашено, і
відображається в декларації окремим рядком.
Зазначена сума не включається до суми податкового кредиту
платника податку повністю або частково, якщо Законом встановлено
обмеження щодо врахування її при визначенні податкового кредиту,
у таких випадках коли вартість ввезеного (пересланого) на митну
територію України товару не відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу), не підлягає амортизації (підпункт 7.4.4
Закону).
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11,
111-12, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України,
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу ДШ у Калінінському районі м. Донецька на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.10.2001 р. у справі № 2/21 ба задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду
31.10.2001 р. у справі № 2/21 ба скасувати.
3. Рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2001
р. залишити в силі.