ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Кот О.В.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий- Новіков М.М.,
судді: Фролова Г.М.,
Шаргало В.І.
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
19.02.2002 Справа N 11/311
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої – Є.Борденюк,
суддів – О.Яценко, В.Харченка,
за участю представника Державної податкової інспекції в
Оболонському районі міста Києва – Лазаренка В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському
районі міста Києва
на постанову від 21.11.2001 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 11/311
за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі
міста Києва
до Приватного підприємста “Укрюніон” та Товариства з обмеженою
відповідальністю “Янус”
про визнання угоди недійсною та стягнення у дохід держави
вартості товарно-матеріальних цінностей у розмірі 67404 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2001 року Державна податкова інспекція у Мінському
районі міста Києва звернулася до арбітражного суду з позовом про
визнання недійсною угоди про купівлю-продаж товарів, яку було
укладено між відповідачами по справі в усній формі в період
з.04.по червень 1999 року. При цьому позивач зазначав, що
оспорювана угода укладалася з метою, яка завідомо суперечила
інтересам держави та суспільства, оскільки, укладаючи її,
приватне підприємство “Укрюніон” мало намір приховувати отримані
за угодою грошові кошти від оподаткування. Про це, на думку
позивача, свідчить сукупність фактичних обставин справи, а саме
те, що заснування та реєстрація приватного підприємства
“Укрюніон” відбувалася за підробленими документами, а також те,
що саме підприємство за весь час існування ніякої звітності
відносно своєї господарської діяльності до податкової установи
не подавало, податків не нараховувало та їх не сплачувало.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 15.05.2001 року у
задоволенні вищезазначеного позову було відмовлено.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що позивач не довів
наявність тієї обставини, що спірна угода була спрямована саме
на приховування від оподаткування доходів, тобто була укладена з
метою яка завідомо суперечила інтересам держави та суспільства.
У цьому зв'язку, на думку суду, ані порушення визначених законом
умов реєстрації підприємства, ані відсутність звітів від цього
підприємства перед державою та несплата ним податків не є
обставинами, яких достатньо для висновку про те, що
підприємство, укладаючи угоду, діяло з метою суперечною
інтересам держави та суспільства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2001 року вищезазначене рішення було залишено без змін.
При цьому суд зазначив, що наявність вини, як суб”єктивного
чинника, може мати місце з боку посадових, а не юридичних осіб,
та має бути встановлена і доведена відповідними компетентними
органами держави. Оскільки остання обставина в дійсності місця
не мала, суд прийшов до висновку про те, що усі інші докази,
надані позивачем, не можуть мати правового значення для цієї
справи.
У касаційній скарзі йдеться про скасування вищезазначеної
постанови та прийняття нового рішення, згідно якого спірна угода
має бути визнана недійсною за ознаками ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у зв”язку з тим, що при її укладанні приватне
підприємство “Укрюніон” за відомо переслідувало мету, суперечну
інтересам держави та суспільства. Крім того позивач просить
застосувати до відповідачів ті наслідки цивільної
відповідальності, які передбачені вищенаведеною нормою права.
Свою скаргу він обґрунтовує тим, що приватне підприємство
“Укрюніон” завідомо організувало свою діяльність таким чином,
щоб уникнути відповідальності за несплату належних податків з
коштів, отриманих за спірною угодою, та мало метою за цей же
рахунок отримати надприбуток.
Відповідачі письмового відзиву відносно касаційної скарги до
суду не надіслали та не направили у судове засідання своїх
представників.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста
Києва, який наполягав на задоволенні скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню. При
цьому суд вважає можливим скасувати постановлені по справі
судові рішення та прийняти нове рішення.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із змісту ст. 1 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, а також ст.ст. 1, 2 Закону України “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
, підприємство, як юридична особа, є
суб'єктом підприємницької діяльності, яка повинна здійснюватися
виключно за умов, визначених законодавством. Зокрема, відповідно
до умов ст. 8 Закону України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
,
суб'єкт підприємницької діяльності повинен пройти державну
реєстрацію, для чого наявним має бути рішення власника або
уповноваженого ним органу про створення юридичної особи.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Статтями 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
, передбачений обов'язок платників податків, яким,
зокрема, є і суб'єкт підприємницької діяльності, сплачувати
податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у
порядку та на умовах, що визначаються Законами України про
оподаткування.
Як вбачається із матеріалів справи, в період з.04.по червень
1999 року приватне підприємство “Укрюніон” уклало усну угоду з
товариством з обмеженою відповідальністю “Янус”, згідно якої
реалізувало йому певні товари. Відповідно до цього, за накладною
№ 13 від 11.06.99, товариство з обмеженою відповідальністю
“Янус” ці товари отримало та, за платіжним дорученням № 26 від
25.06.99, сплатило продавцю грошову суму у розмірі 67404,00
грн., у тому числі 11234,00 грн. ПДВ.
Наявні в справі документи також свідчать про те, що приватне
підприємство “Укрюніон” ніякої звітності до державної податкової
інспекції у Мінському районі міста Києва не подавало, податків
взагалі не нараховувало та їх не сплачувало.
Крім того, із матеріалів справи також вбачається, що рішенням
Бориспільського міського суду Київської області від 19.07.00
статут приватного підприємства “Укрюніон”, зареєстрованого
Мінською райдержадміністрацією міста Києва, було визнано
недійсним за тих підстав, що реєстрація зазначеного підприємства
була проведена із порушенням вимог діючого законодавства, а саме
відбувалася за загубленим паспортом фізичної особи, яка не мала
до цього ніякого відношення.
Апеляційний суд, як про це вже йшлося вище, не піддав сумніву
зазначені обставини з точки зору їх достовірності. Разом з тим,
оцінюючи ці обставини, він дійшов до висновку, що вони не можуть
свідчити про те, що на час укладання угоди приватне підприємство
“Укрюніон” діяло з метою, яка була за відомо супротивною
інтересам держави та суспільства.
На думку Вищого господарського суду, такі висновки є
помилковими.
Відповідно до ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, недійсною можна
визнати ту угоду, яку було укладено з метою завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства. Отже із змісту наведеної норми
права, випливає, що для застосування вимог цієї статті суд
повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про
те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, за відомо діяла з
прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, яка
суперечить інтересам держави та суспільства.
Щодо досліджуваної справи, то суд вважає, що сукупність
вищезазначених фактичних обставин, а саме: заснування
підприємства за підробленими документами (тобто штучне створення
умов, які дають можливість уникати відповідальності), укладання
в подальшому цим підприємством угоди та несплата з цього
податків, дають підстави вважати, що укладаючи оспорювану угоду
підприємство “Укрюніон” діяло з конкретною метою, яка була
спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів
від оподаткування. Оскільки така мета протирічила одному з
основних принципів існуючого суспільного ладу, вона не
відповідала інтересам держави та суспільства.
За таких обставин спірна угода має бути визнана недійсною на
підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. У цьому ж зв'язку,
рішення арбітражного суду міста Києва від 15.05.01 та постанова
Київського апеляційного господарського суду від 21.11.01
підлягають скасуванню, оскільки у даному випадку встановленим у
справі обставинам судами була дана невірна юридична оцінка, що
потягло за собою порушення вищенаведеної норми матеріального
права. Зазначене дає підстави Вищому господарському суду України
прийняти по справі нове рішення. При цьому суд враховує той
факт, що, відповідно до встановлених обставин справи, умисел на
укладання угоди з метою, що завідомо суперечила інтересам
держави та суспільства, мав місце з буку однієї сторони за цією
ж угодою, а саме з боку приватного підприємства “Укрюніон”.
Тому, відповідно до вимог ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд
вважає можливим стягнути з приватного підприємства “Укрюніон” на
користь покупця, тобто товариства з обмеженою відповідальністю
“Янус”, все, що було ним отримано по угоді. Відповідно до цього,
з товариства з обмеженою відповідальністю “Янус” у доход держави
підлягає стягненню грошова сума вартості товарів, отриманих ним
за тією ж угодою.
На підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, керуючись
ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України у складі колегії суддів
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському
районі міста Києва задовольнити.
Рішення арбітражного суду міста Києва від 15.05.2001 року та
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2001 року, постановлені за справою № 11/311, скасувати.
Позовні вимоги Державної податкової інспекції в Оболонському
районі міста Києва задовольнити.
Визнати недійсною угоду, укладену в усній формі в період з.04.по
червень 1999 року між Приватним підприємством “Укрюніон” та
Товариством з обмеженою відповідальністю “Янус”, відносно
купівлі-продажу товарів на загальну суму 67404,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Янус”
/р.рахунок № 26001301275026 Харьківське відділення ПІБ МФО
322205, Код 21570032/ у доход держави 67404 /шістдесят сім тисяч
чотириста чотири/ грн. 00 коп. вартості товаро-матеріальних
цінностей, отриманих за вищезазначеною угодою.
Стягнути з Приватного підприємства “Укрюніон” /р.рахунок
№ 26007821 АБ “Укргазбанк” МФО320478, Код 30374391/ на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю “Янус” 67404 /шістдесят
сім тисяч чотириста чотири/ грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного підприємства “Укрюніон” у доход держави
170 /сто сімдесят/ грн. 00 коп. державного мита.
Доручити господарському суду м. Києва видати накази.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до
Верховного Суду України через Виший господарський суд України
протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий Є.Борденюк
Судді О.Яценко
В.Харченко