ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
19.02.2002                                   Справа N 1/5/589
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
Головуючої судді                Борденюк Є.М.
Суддів:                         Харченко В.М.
                                Яценко О.В.
розглянув у відкритому          ТОВ “ТС ЛТД”
судовому засіданні касаційну    
скаргу                          
на постанову                    від 05.03.2001р.
арбітражного суду               Запорізької області
у справі                        № 1/5/589
за позовом                      ВАТ “Алчевський металургійний
                                комбінат
до                              ТОВ “ТС ЛТД”
                                ВАТ “Інгулецький гірничо-
                                збагачувальний комбінат“                                
 
Про   стягнення 3143,73 грн.
 
В засіданні взяли участь представники:
позивача не з'явились
в?дпов?дача
від  ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” -  Грицай
С.В. дов. від 10.12.2001;
від ТОВ “ТС ЛТД” - Андрющенко В.А. -дов. від 09.08.2001
 
Заслухавши доповідь судді Є.Борденюк, пояснення учасників судово
го процесу та вивчивши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою  Вищого  господарського суду  України  від  25.07.2001р.
заява ТОВ “ТС ЛТД” про перегляд в порядку нагляду постанови  від
05.03.2001р.  у справі повернута заявнику для вирішення  питання
щодо  подання  касаційної скарги, у зв'язку з прийняттям  Закону
України  від  21.06.2001р. “Про внесення  змін  до  Арбітражного
процесуального  кодексу  України”. За  таких  обставин,  колегія
суддів  вважає, що касаційна скарга від 09.08.2001 року є такою,
що подана в межах процесуальних строків.
 
Рішенням  арбітражного суду Запорізької області від 17.11.2000р.
(суддя В.Хуторний) в позові відмовлено.
 
Рішення   суду  мотивоване  тим,  що  згідно  з  договором   від
09.11.2000р. ТОВ “ТС ЛТД” зобов'язувалося поставити залізорудний
концентрат  позивачу.  За  залізничними  накладними  №   110989,
№   110988  ВАТ  “Інгулецький  гірничо-збагачувальний  комбінат”
відвантажив продукцію за вказівкою ТОВ “ТС ЛТД” позивачу.
 
За   результатами  приймання  продукції  позивачем   встановлена
недостача, про що складений акт № 5070 від 22.12.1999р.  та  акт
№ 5059 від 21.12.1999р.
 
Оскільки   позивач  порушив  порядок  приймання   продукції   за
кількістю,  встановлений  Інструкцією  “Про  порядок   приймання
продукції  виробничо-технічного призначення та товарів народного
споживання  за  кількістю”,  зокрема,  п.  14,  п.  16,  п.   21
Інструкції,  відсутні  правові  докази,  що  підтверджують  факт
недостачі.
 
Заступник   голови   арбітражного   суду   Запорізької   області
Ю.Свешніков  здійснив  перевірку рішення в  порядку  нагляду  та
постановою від 05.03.2001р. рішення у справі скасоване,  позовні
вимоги задоволені шляхом стягнення з ТОВ “ТС ЛТД” як сторони  за
договором поставки суми недостачі.
 
Постанова суду мотивована тим, що прийомка залізорудного  концен
трату  здійснювалася відповідно до правил перевезення  вантажів,
позивач   доказав   факт  недостачі  продукції,   склавши   акт.
Поставлена продукція повністю оплачена позивачем.
 
Перевіряючи  юридичну оцінку, встановлених  судом  фактичних  об
ставин   справи   та   їх   повноту,   колегія   суддів   Вищого
господарського  суду України дійшла висновку, що  при  прийнятті
постанови  у  справі,  судом  порушені  норми  матеріального  та
процесуального права, виходячи з такого.
 
21.12.1999р.  та 22.12.1999р. на адресу позивача за залізничними
накладними  № 110989, № 110988 поступив залізничний  концентрат.
Відправником продукції є ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний
комбінат”.  Продукція  поставлена  на  виконання  договору   від
09.11.99,  укладеного  між  ТОВ  “ТС  ЛТД”  та  ВАТ  “Алчевський
металургійний комбінат”.
 
При  проведенні позивачем прийомки продукції комісійне за участю
представника   громадськості,   згідно   з   Інструкцією    П-6,
встановлена   недостача,   сума  якої   заявлена   позивачем   в
претензійному  та  позовному  порядку  до  постачальника  та  до
відправника.
 
За  договором перевозки вантажу (ст. 358 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        )
транспортна  організація  (перевізник) зобов'язується  доставити
ввірений  їй відправником вантаж до пункту призначення і  видати
його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу).
 
Тобто  відповідальним за недостачу вантажу може бути або перевіз
ник,   або  відправник,  або  одержувач,  якщо  інше   не   буде
встановлено  законодавчими актами. Віднесення суми недостачі  за
постановою  суду  на постачальника, без посилань  на  відповідні
обгрунтування є неправомірним.
 
Крім  того, згідно з положеннями статті 84 АПК України, яка була
чинною на момент прийняття постанови, якщо у спорі беруть участь
кілька відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо
кожного з них.
 
Колегія  суддів погоджується з мотивами, викладеними в постанові
зі  справи  стосовно того, що акт приймання продукції,  за  яким
встановлена недостача, не протирічить вимогам Інструкції П-6,  а
отже,  є  доказом,  який оцінювався в сукупності  інших  доказів
судом при прийнятті постанови.
 
Відповідно  до  ст.  111-7 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  касаційна
інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові
господарського  суду чи відхиленні ним, вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу.
 
Оскільки  факт недостачі продукції за постановою суду  позивачем
доведений,  колегія  суддів вважає, що  відповідальність  за  її
скоєння   несе   відправник  -  ВАТ  “Інгулецький  металургійний
комбінат”.
 
Крім  того,  у  відповідях на претензію та відзивах  на  позовну
заяву  ВАТ  “Інгулецький металургійний комбінат”  не  спростовує
факту  недостачі  продукції  при її  відвантаженні,  а  доводить
можливість   одержання   позивачем   меншої   кількості   (ваги)
продукції,   що   з  урахуванням  норм  природного   убутку   та
“предельной  погрешности” за маршрутом в цілому не є  для  нього
відповідальною  недостачею. Оскільки показники  за  маршрутом  в
цілому  не  можуть розповсюджуватися на недостачу в  конкретному
вагоні,  підстав для звільнення відправника від відповідальності
за недостачу продукції, немає.
 
Керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,   111-8,   111-9,    111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу ТОВ “ТС ЛТД” на постанову від 05.03.2001 року у
справі   №   1/5/589   арбітражного  суду  Запорізької   області
задовольнити.
 
Постанову від 05.03.2001р. арбітражного суду Запорізької області
у  справі № 1/5/589 змінити. Частину 3 та частину 4 резолютивної
частини постанови скасувати.
 
Резолютивну частину постанови доповнити: “Стягнути з рахунку
ВАТ        “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат“
№   26003301155002   в   АК   Промінвестбанк   м.   Кривий   Ріг
Дніпропетровської
області  МФО  304342  на  користь ВАТ “Алчевський  металургійний
комбінат” м. Алчевськ, Луганської області р/р № 26007301180026 в
Алчевському
відділенні  Промінвестбанку МФО 304342  3143,73  грн.  основного
боргу,
76,50 грн. витрат по сплаті державного мита.
 
Доручити  місцевому  господарському  суду  Запорізької   області
видати наказ у відповідності до ст. 117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Доручити  місцевому  господарському  суду  Запорізької   області
видати  поворотний  наказ  при  поданні  до  суду  доказів   про
виконання наказу від 02.04.2001р. у справі.
 
В позові до ТОВ “ТС ЛТД” - відмовити.