ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2002 Справа N 2/6/1141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючого, Подоляк О.А., Семчука В. В.,
за участю представників: від позивача - Вельможка О. О.,
Духовного С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства “Фірма 26 серпня“
на рішення від 09.08.2001 р. господарського суду Запорізької
області та
постанову від 30.10.2001 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/6/1141
за позовом ПП “Фірма 26 серпня“
до ВАТ “Будівельно-монтажне управління “Запоріжстальбуд- 1 “
про стягнення 43069,91 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
09.08.2001р. (суддя Кутіщева Н.С.), залишеним без зміни
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.10.2001 (судді: Куліш Р.Ф.- головуючий, Панова 1.Ю.,
Виноградник О.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивач повністю не
виконав умов договору комісії від 17.06.1998 і тому він
безпідставно заявив вимоги про стягнення суми 43069,91 гри., яка
складається із комісійної винагороди, 3% річних та суми індексу
інфляції, оскільки згідно умов договору комісії (п.п. 4 “в”, 5)
позивач, отримавши плату від покупців металопрокату, на протязі
10 банківських днів повинен був перерахувати кошти за
металопрокат відповідачеві, залишивши собі комісійну винагороду.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення та
постанову і прийняти нове рішення про задоволення позову. В
обгрунтування своїх вимог Фірма 26 серпня” посилається на
порушення судом норм процесуального та матеріального права. Як
зазначає скаржник, судами зроблено неправильні висновки про те,
що відсутній зв'язок між договорами уступки вимоги №№ 3,7 від
20.04.98 та договором комісії і неможливо провести залік
зустрічних однорідних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення господарським судом
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія
суддів Вищою господарського суду України прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних
підстав.
17.06.98 р. сторонами укладено договір комісії, згідно якого
позивач (комісіонер) за дорученням відповідача (комітента) взяв
на себе зобов'язання за винагороду укласти для комітента від
свого імені одну або декілька угод по продажу металопрокату за
ціною, яка вказана у вантажних документах комбінату
“Запоріжсталь” та в строк, погоджений сторонами при укладенні
відповідного договору з Покупцем (п. 1 договору).
За виконання послуг по продажу металопрокату Комітент
зобов'язався сплатити Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі
27% від суми угоди (п. 3 договору).
Комісіонер не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання
від Покупця оплати за металопрокат зобов'язаний перерахувати
Комітенту вартість металопрокату за винятком суми винагороди, як
це зазначено в п.п. 4 “в”, 5 договору.
Після продажу металопрокату сторони підписують акт виконаних
робіт.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, позивач,
отримавши від відповідача металопрокат на суму 192672,45 грн.
для виконання договору комісії, реалізував його, але ж в
порушення умов договору комісії не перерахував його вартість
відповідачеві, у зв'яжу з чим неправомірно виставив платіжні
вимоги на оплату комісійної винагороди: № 12 від 30.11.98 p.,
№ 4 від 31.03.99 р. на загальну суму 53156,89 грі'.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору. Враховуючи, що ПП Фірма 26 серпня” не
виконала належним чином свої зобов'язання за договором комісії
від 17.06.98 п. , суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано дійшли висновку, 1-ю позовні вимоги про стягнення
суми комісійної винагороди, 3% річних та індексу інфляції с
безпідставними.
Посилання позивача на договори уступки вимоги №№ 3, 7 від
20.04.1998 р., акти звірки розрахунків та проведення заліку
зустрічних однорідних вимог судом правомірно не взяті до уваги,
оскільки договори уступки вимоги були укладені до підписання
сторонами договору комісії (17.06.98 р.), в договорі комісії
немає посилання на зазначені договори уступки вимоги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2001
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.10.2001 у справі № 2/6/1141 залишити без змін, а
касаційну скаргу приватного підприємства Фірми 26 серпня” – без
задоволення.