ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2002 Справа N 2-15/2674.1-2001
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. ,
розглянула касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу м. Феодосія
на постанову від 23.10.2001р.
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-15/2674.1-2001 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом радгосп-заводу “Коктебель”
до Державної податкової інспекції у
третя особа м. Феодосія
ТОВ “Кримський Круасан“
Про визнання рішення недійсним
В засіданні взяли участь представники:
позивача - Хатишев В.І. (дов.№ 127 від 14.02.2002р.)
відповідача - не з'явилися
третьої особи - не з'явилися
18.02.2002р. відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні
за згодою сторони оголошена тільки вступна та резолютивна
частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України
В С Т А Н О В И Л А:
Радгосп-завод “Коктебель” звернувся в арбітражний суд Автономної
Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у
м. Феодосія про визнання недійсним рішення ДШ № 003227/00412748
від 20.07.2000р. за яким з позивача стягнуто 51 725грн.
донарахованого ПДВ, штрафних санкцій та пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що договір № 2/48
від 30.04.99р.між радгосп-заводом “Коктебель” та ТОВ “Кримський
Круасан”, який став підставою для прийняття оспорюваного
рішення, не був укладений, оскільки сторонами не було досягнуто
в належній формі згоди по істотним умовам договору. Стосовно
передплати в сумі 150 000 грн., яка надійшла на рахунок
радгосп-заводу “Коктебель” по вказаному договору, позивач
посилається на те, що договір не був укладений, тому
радгосп-завод “Коктебель” та ТОВ “Кримський Круасан” прийшли до
згоди про передачу останньому векселя на суму отриманої
позивачем передплати, про що 28.05.99р. був складений акт
№ 613846850862 приймання - передачі векселя.
Отже, на думку позивача, об'єкт оподаткування відсутній, тому
ДПІ необґрунтовано вказала на порушення р/з “Коктебель” п. 7.3.
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо розрахунку податкових зобов'язань та
донарахувала ПДВ, штрафні санкції та пеню в сумі 51 725грн.
Заперечуючи проти позову ДПІ у м. Феодосія вказує, що
донарахування ПДВ проведено обґрунтовано, оскільки позивач не
включив в податкові зобов'язання ПДВ від отриманої передплати по
укладеному договору № 2/48 від 30.04.99р., а розрахунок векселем
проведений з порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням від 17.10.2000р. арбітражного суду Автономної
Республіки Крим (суддя Фенько І.П. ) у справі № 2-15/2674.1-2001
задоволено позов радгосп-заводу “Коктебель” до Державної
податкової інспекції у м. Феодосія та визнано недійсним рішення
ДПІ у м. Феодосія № 003227/00412748 від 20.07.2000р.
ДПІ у м. Феодосія звернулося до арбітражного суду Автономної
Республіки Крим із заявою про перегляд зазначеного рішення в
порядку нагляду.
Арбітражний суд Автономної Республіки Крим (заступник голови
С.Я.Титков), посилаючись на неналежну та неповну оцінку всіх
обставин справи при прийнятті рішення, постановою від
12.02.2001р. скасував рішення від 17.10.2000р. по справі
№ 2-15/2674.1-2001, а справу направив на новий розгляд.
Рішенням від 06.06.-15.06.2001р. арбітражного суду Автономної
Республіки Крим (суддя Т.В.Дадинська) договір № 2/48 від
30.04.1999р. “На поставку товару між радгосп-заводом “Коктебель”
та ТОВ “Кримський Круасан” визнано неукладеним, а рішення ДПІ у
м. Феодосії № 003227/00412748 від 20.07.2000р. - недійсним.
Не погоджуючись з рішенням арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 06.06.-15.06.2001р. відповідач звернувся до
Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення. Відповідач
вважає, що суд не дав належної оцінки фактам порушення
податкового законодавства та вийшов за межі позовних вимог,
визнавши договір купівлі-продажі неукладеним.
Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів
В.В.Сотула, В.С.Голик, Н.Н.Шевченко) постановою від 23.10.2001р.
виключив п. 2 резолютивної частини рішення від
06.06.-15.06.2001р. арбітражного суду Автономної Республіки
Крим, залишивши в цілому рішення суду в силі.
ДПІ у м. Феодосії оскаржила в касаційному порядку постанову від
23.10.2001р. Севастопольського апеляційного господарського суду
та просить її скасувати як таку, що не відповідає вимогам
законодавства.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом та заслухавши пояснення присутнього у засіданні
представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
В касаційній скарзі відповідач вказує, що апеляційна інстанція
при винесенні постанови не зазначила про наявність заявки ТОВ
“Кримський Круасан” на поставку товару згідно з п.п. 1.1.
договору № 2/48. Також, відповідач посилається на те що, що
Севастопольському апеляційному господарському суду були
пред'явлені інші письмові докази, в т.ч. нотаріально завірена
копія договору № 2/48 від 30.04.1999р. з усіма необхідними
реквізитами та марками гербового збору, однак суд, на думку
відповідача, не прийняв до уваги зазначені докази та не надав їм
належної оцінки; в даному випадку мала місце передплата за товар
по договору № 2/48 від 30.04.99, що являється на підставі п. 7.3
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування при відрахуванні податкових
зобов'язань.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Отже, посилання скаржника на назначені вище обставини не може
бути предметом розгляду в касаційній інстанції.
ДПІ у м. Феодосії посилається також на недотримання апеляційним
судом вимог п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 11.3. ст. 11 Порядку ведення книги
обліку продажу товарів, затвердженої наказом ДПА № 165 від
30.05.1997р. згідно з якими позивач не включив в податкові
зобов'язання податок на додану вартість від отриманої
передплати, яка, на думку відповідача, згідно зазначених вище
норм законодавства є об'єктом оподаткування.
Однак, п. 3.1.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відносить до об'єктів оподаткування
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України.
Пунктом 1.4. ст. 1 зазначеного закону під продажем товарів
розуміються - будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Тобто,
об'єктом оподаткування будуть лише такі операції з продажу
товарів (робіт, послуг), що випливають з цивільне правових
договорів.
Судом першої інстанції та апеляційним судом було встановлено
факт відсутності досягнення сторонами згоди по істотних умовах
договору № 2/48 від 30.04.99 та правомірно зроблено висновок про
визнання зазначеного договору неукладеним.
За таких обставин, об'єкт оподаткування, передбачений п. 3.1.1.
ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відсутній.
Передплата не може бути об'єктом оподаткування, а - лише
підставою виникнення податкових зобов'язань за умови наявності
об'єкту оподаткування, тобто операції з продажу товарів.
Також, передплата в сумі 150000грн. була повернута ТОВ
“Кримський Круасан” шляхом передачі останньому векселя на
вказану суму в одному податковому періоді, що є встановленим
фактом при вирішенні справи № 2-15/491-2001 арбітражним судом
Автономної Республіки Крим - рішення від 19.01.2001 по вказаній
справі вступило в законну силу і факти, встановлені ним, мають
преюдиційне значення, про що вірно зазначено судом апеляційної
інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга Державної податкової
інспекції у м. Феодосія не підлягає задоволенню.
Враховую наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
судова колегія Вищого господарського суду України, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія по
справі № 2-15/2674.1-2001 господарського суду Автономної
Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову від 23.10.2001р. Севастопольського апеляційного
господарського суду по справі № 2-15/2674.1-2001 господарського
суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.