ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N ПД19/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Карабаня В.Я.
суддів: Жаботиної Г.В.,
Усенко Є.А.
розглянувши касаційну товариства з обмеженою
скаргу відповідальністю “Ірина“
на ухвалу від 20.09.2001 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № ПД 19/71
за позовом корпорації “United Investments and
Holding Fund “
до ТзОВ “Ірина“
Про стягнення орендної плати в розмірі
9210,83 грн. та про розірвання договору оренди
В С Т А Н О В И Л А:
Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від
01.12.2000 p., залишеним без змін постановою голови цього ж
арбітражного суду від 21.02.2001 p., задоволене позов корпорації
“United Investments and Holding Fund” до ТзОВ “Ірина” про
стягнення орендної плати в розмірі 9210,83 грн. та про
розірвання договору оренди.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від
20.09.2001 р. апеляційну скаргу ТзОВ “Ірина” на постанову від
21.02.2001 повернуто в зв'язку з пропуском відповідачем строку
подання апеляційної скарги та залишенням без задоволення його
клопотання про відновлення цього строку.
ТзОВ “Ірина” в касаційній скарзі просить скасувати зазначену
ухвалу, вважаючи, що судом апеляційної інстанції порушені норми
процесуального права, якими регламентується порядок подання
апеляційної скарги та визначені підстави відновлення строку
подання апеляційної скарги.
Одночасно відповідач просить скасувати постанову голови арбітраж
ного суду Дніпропетровської області від 21.02.2001, а справу
передати на новий розгляд.
Касаційна скарга ТзОВ “Ірина” підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони,
прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати
причину пропуску встановлено законодавством процесуального
строку поважною і відновити пропущений строк.
Частиною 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачена можливість
відновлення строку подання апеляційної скарги (подання) протягом
трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом.
Апеляційна скарга на постанову голови арбітражного суду
Дніпропетровської області від 21.02.2001 ТзОВ “Ірина” подана
31.08.2001 відповідно до пункту 6 розділу II “Прикінцеві та
перехідні положення” Закону України від 21.06.2001 р. № 2539-ІП
“Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу
України” після повернення відповідачу 13.08.2001 р. Вищим
господарським судом України заяви про перевірку вказаної
постанови в порядку нагляду.
Передбачивши право сторін у господарському спорі на апеляційне
оскарження рішень арбітражного суду, постановлених до набрання
чинності названим Законом, законодавець не міг обмежити це право
вимогами частини 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
обчислення встановленого цією нормою строку, протягом якого
можливе відновлення строку на апеляційне оскарження, з дня
прийняття оскаржуваного рішення. В противному разі норма пункту
6 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” була б
позбавлена змістового навантаження. З врахуванням викладеного
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
передбачений ч. 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
трьох-місячний
термін для подання апеляційної скарги на судові рішення арбітраж
них судів, прийняті до набрання чинності Законом України від
21.06.2001 р. № 2539-ІП, повинен обчислюватися з дня вступу в
силу цього Закону.
В зв'язку з цим колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає необґрунтованою ухвалу Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 20.09.2001 p., якою
відповідачу відмовлено у відновленні строку подання апеляційної
скарги саме з підстав сплину на день подання трьохмісячного
терміну з дня прийняття постанови від 21.02.2001р.
В обгрунтування своїх доводів про поважність причини пропуску
строку подання апеляційної скарги відповідач посилається на
неотримання ним своєчасно копії постанови від 21.02.2001 р., в
зв'язку з направленням судом такої за іншою, ніж вказаною ним
адресою, а також на зміни в господарське - процесуальному
законодавстві та на реформування судової системи в країні, що
спричинило як організаційні, так і правові труднощі при вирішен
ні питання щодо оскарження судових рішень арбітражних судів.
Зазначені доводи відповідача підтверджуються матеріалами справи,
з яких вбачається, що кореспонденція яка надсилалася арбітражним
судом відповідачу, була спрямована на іншу, ніж вказану ним
адресу в заяві від 29.11.2001р. (а.с.73).
Зважаючи на слушність доводів відповідача, колегія суддів
приходить до висновку про наявність підстав для відновлення йому
строку подання апеляційної скарги, в зв'язку з чим ухвала від
20.09.2001 р. підлягає скасуванню.
Стосовно касаційних вимог ТзОВ “Ірина” про скасування постанови
голови арбітражного суду Дніпропетровської області від
21.02.2001 р., то такі не можуть бути задоволені, оскільки
вказана постанова оскаржена в апеляційному порядку і її
законність є предметом перевірки судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 53, 93, 111-5, 111-7, 111-10, 111-13 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТзОВ “Ірина” задовольнити частково. Скасувати
ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.09.2001 у справі № ПД 19/71.
Відновити ТзОВ “Ірина” строк подання апеляційної скарги на поста
нову голови арбітражного суду Дніпропетровської області від
21.02.2001 р. у справі № ПД 19/71, передавши справу на розгляд
Дніпропетровського апеляційного господарського суду.