Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Перепічая В.С.

суддів: Вовка І.В.

Гончарука П. А.,

розглянувши касаційне подання Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2002р. у справі за позовом Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської області до ПП “Пілігрим” про стягнення коштів та за зустрічним позовом

про визнання частково недійсним рішення ДПІ

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2001 року Біляївський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської області звернувся до суду з заявою до ПП “Пілігрим”, в якій, посилаючись на не сплату відповідачем ПДВ, податку на прибуток, просив стягнути, з урахуванням і штрафних санкцій, заборгованість у сумі 5952, 57 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2001р. (суддя Панченко О.Л.) позов задоволено; зустрічний позовом ПП “Пілігрим” про визнання частково недійсним рішення ДПІ залишено без розгляду.

За апеляційною скаргою ПП “Пілігрим”, Одеський апеляційний господарський суд постановою від 19.02.2002р. (судді: Продаєвич Л.В., Жеков В.І., Пироговський В.Т.) зазначене рішення змінив, задовольнивши позовні вимоги частково, стягнув з відповідача на користь ДПІ у Біляївському районі Одеської області 2530, 23 грн. Зустрічний позов ПП “Пілігрим” задоволено також частково визнано недійсним рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області в частині донарахування ПДВ у сумі 12165,60 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4520, 74 грн.

В касаційному поданні прокурор просить зазначену постанову скасувати, рішення першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом другої інстанції норм матеріального права.

При розгляді справи у касаційному порядку обявлялась перерва з 12.06.2002р. на 27.06.2002р.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, суд вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, ПП “Пілігрим” надавало послуги з перевезення автомобільним транспортом зовнішньоторгових вантажів в межах території України з міст Чернівці, Апостолово, Івано-Франківськ, Славута, Львів, Маріуполь, Стаханів до Одеського порту та з міста Одеси до м. Івано-Франківська.

Ці фактичні обставини при розгляді справи в судах не оспорювалися і відповідають наявним у справі доказам.

Згідно ст. 6 п. 6.2.4 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податок обчислюється щодо операцій з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур у випуску пасажирів або вантажів з під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

Як наведено вище, відповідач надавав транспортні послуги на території України і в межах митного кордону України, а тому висновок суду другої інстанції про обчислення ПДВ щодо таких операцій за нульовою ставкою є помилковим.

Розмір податку з таких операцій не перебуває у правовому звязку з фактом знаходження вантажів під митним контролем, оскільки це не передбачено Законом України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

За таких обставин, постанову апеляційного суду визнати законною і обґрунтованою не можна.

При цьому, з огляду того, що зустрічний позов ПП “Пілігрим” відповідав вимогам ст. ст. 54-57, 60 ГПК України (1798-12) не можна погодитись і з рішенням суду в тій частині, яка стосується залишення його без розгляду.

Щодо суті ж зустрічного позову, то він не може бути задоволений, з мотивів наведених вище.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне подання Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2002р., рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2001р. в частині залишення зустрічного позову ПП “Пілігрим” без розгляду – скасувати.

У задоволенні зустрічного позову ПП “Пілігрим” про визнання рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 25.06.2001р. № 1815/23/10774 частково недійсним – відмовити.

В решті рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2001р. залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати зворотній наказ.