ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 3008
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б.
за участю представників Позивача –Фішкіної О.І. д. №
сторін 14/09/9-01 від14.09.2001
Відповідача – Гришко Р.Ю. д. №
4278/10/10-013 від 08.11.2001
розглянувши у відкритому Українсько-польського спільного
судовому засіданні в м. підприємства ”Антопол” м.
Києві Запоріжжя
касаційну скаргу
На ухвалу Запорізької області
Господарського суду від 5.11.2001
за позовом Українсько-польського спільного
підприємства ”Антопол” м.
Запоріжжя
до Державної податкової
адміністрації у Запорізькій
області
про визнання неправомірним дій ДПА у Запорізькій області та про
скасування акту перевірки ДПА у Запорізькій області від 22.05.2000
Українсько-польським спільним підприємством “Антопол” 24.09.2001
р. заявлений позов про визнання недійсним акта ДПА у Запорізькій
області від 22.05.2000 № 024/т-26-23 та визнання незаконними дій
ДПА у Запорізькій області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що викладені в акті податкової
служби висновки щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1
пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є неправомірними з огляду на підставне
віднесення позивачем до податкового кредиту за 1999 рік суми
податку на додану вартість з операцій, проведених між позивачем
та приватним підприємством “Спецснаб”.
Водночас, позивачем оскаржуються дії працівників податкової
служби, які проводили перевірку СП “Антопол” з питань повноти та
своєчасності відображення та сплати до бюджету ПДВ за
взаєморозрахунками з ПП “Спецснаб” без відома директора цього
підприємства.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 5.11.2001
(що винесена суддею Кагітіною Л.П.) відмовлено у прийнятті
позовної заяви СП “Антопол” на підставі пункту 1 статті 62
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
огляду на непідвідомчість згаданого спору господарським судам.
Українсько-польське спільне підприємство “Антопол”, не
погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області,
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про її перегляд в касаційному порядку. Просить оскаржену
ухвалу скасувати, а позовну заяву про визнання недійсним акта
перевірки ДПА у Запорізькій області прийняти до провадження.
При цьому СП “Антопол” посилається на невірне, на думку
касатора, застосування господарським судом приписів статті 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки частиною 1 цієї статті передбачено, що господарським
судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з
підстав, зазначених у законодавстві, та інші спори не перелічені
у цій статті.
Окрім того касатор посилається на приписи статті 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якої господарський суд порушує справи за позовними
заявами підприємств та організацій, які звертаються до
господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних
законом інтересів. Зокрема, наголошується на тому, що відповідно
до вимог статті 14 Закону України “Про державну податкову
службу” дії посадових осіб органів податкової служби
оскаржуються до господарського суду.
СП “Антопол” звертає увагу суду на те, що за оскаржуваним актом
перевірки податкової служби не прийняте рішення про стягнення
податку. Акт перевірки містить висновки про нарахування суми
податку на додану вартість та фактично, за оцінкою касатора є
документом, що породив певні правові наслідки для підприємства,
порушив майнові і немайнові права підприємства. Зокрема, на
підставі акта перевірки податкової служби порушена кримінальна
справа проти посадової особи підприємства за фактом ухилення від
сплати податків.
Відповідачем наданий відзив у якому він просить залишити без
змін ухвалу Господарського суду Запорізької області, з огляду на
її відповідність законові і практиці господарських судів.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представників позивача та відповідача, які підтримали викладені
доводи, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В, Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Оскаржуючи ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви,
позивач вважає її такою, що прийнята з порушенням приписів
процесуального і матеріального законодавства.
Як вбачається з позовних матеріалів, підставою для звернення СП
“Антопол” до господарського суду з даним позовом є акт перевірки
ревізорів Державної податкової адміністрації у Запорізькій
області від 22.05.2000 № 024/т-26-23 про результати тематичної
перевірки Українсько-польського спільного підприємства ”Антопол”
за період 1999 року з питань повноти та своєчасності
відображення та сплати до бюджету ПДВ за взаєморозрахунками з ПП
“Спецснаб”. Акт перевірки підписаний двома старшими державними
податковими ревізорами – інспекторами і містить висновок про
нарахування позивачеві 2657225,6 грн. податку на додану
вартість.
Приписами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що господарський суд порушує
справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і
організацій, у тому числі громадян, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,
державних та інших органів, що звертаються до господарського
суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у
спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і
виконанні господарських договорів та з інших підстав між
суб’єктами господарювання, а також спори про визнання недійсними
лише актів державних та інших органів та організацій, якщо ці
акти не відповідають законодавству і порушують права та
охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.
Приписами статті 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
передбачено стягнення недоїмок з
податків та неподаткових платежів, а також пені, штрафів за
рішенням начальників (заступників начальників) податкових
органів. Таким чином, згадане рішення податкової служби про
застосування і стягнення фінансових санкцій є актом, у розумінні
статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, який може бути визнаний недійсним господарським
судом.
Не підлягають розгляду господарськими судами заяви про визнання
недійсними актів слідчих, судових і прокурорських органів, щодо
яких чинним законодавством встановлений спеціальний порядок
оскарження. Не можуть оспорюватися в господарському суді також
акти ревізій, документальних перевірок, навіть у разі наявності
в них висновків про нарахування податку і санкцій, дії службових
осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок, оскільки
ці акти не мають обов'язкового характеру.
У разі надходження заяв про визнання недійсними актів, що не
мають обов'язкового характеру, господарський суд повинен
відмовити у їх прийнятті на підставі пункту 1 частини 1 статті
62 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин справи ухвала Господарського суду Запорізької
області відповідає чинному законодавству, а касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 12, 62, 111-5,
111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 5.11.2001
року у справі № 3008 залишити без змін, а касаційну скаргу
Українсько-польського спільного підприємства ”Антопол” без
задоволення.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Т. Дроботова