ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 25/111-8
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б.
за участю представників Від позивача - Цигіки І.Ю. д. №
сторін 777 від 20.08.01,
розглянувши у відкритому Від відповідача – Ткачова О.В.
судовому засіданні в м. д. № 5/9/10. від 8.01.2002
Києві Державної податкової інспекції
касаційну скаргу у Дніпровському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду
від 23.11.2001
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Полді”
до Державної податкової інспекції
у Дніпровському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення ДПІ у Дніпровському районі м.
Києва від 20.02.2001 № 389-23/30374024-1705
Товариством з обмеженою відповідальністю “Полді” 12.07.2001
заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у
Дніпровському районі м. Києва від 20.02.2001 № 389-23/30374024-
1705 про застосування фінансових санкцій на суму 66000,00 грн.
за порушення товариством валютного законодавства. Позовні вимоги
мотивовані тим, що ТОВом “Полді”, при здійсненні господарської
діяльності, укладений контракт від 24.05.2000 № 2-05-РЕ із
іноземною фірмою Gladerstone Industries, за умовами якого
позивач отримав від контрагента продукцію, і сплати її вартість
у гривнях представництву контрагента у Литві. Порядок
взаєморозрахунків між позивачем та його іноземним контрагентом
здійснювався у відповідності до чинного законодавства України, і
за таких обставин застосування фінансових санкцій на підставі
пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
систему валютного регулювання та валютного контролю” товариство
вважає неправомірним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2001 (що
прийняте суддею Муравйовим О.В.) задоволені позовні вимоги про
визнання недійсним оспорюваного рішення ДПІ з огляду на вимоги
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” Рішення
господарського суду мотивоване тим, що приписи статті 7
згаданого Декрету щодо використання у розрахунках між
резидентами і нерезидентами іноземної валюти не поширюються на
розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які
можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це
передбачено контрактами.
Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва, не
погодившись з рішенням господарського суду м. Києва у даній
справі, 17.10.2001 р. звернулась до господарського суду міста
Києва з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду. Водночас,
податковою службою подане клопотання про відновлення строку для
подання апеляційної скарги, в якому причиною пропуску строку
назване невчасне отримання податковою службою примірника
мотивованого оспорюваного рішення, зокрема 10.10.2001.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2001 ( що
винесена колегією суддів у складі: головуючого Новікова М.М,
судів Фролової Г.М, Шаргало В.І.) відмовлено у задоволенні
клопотання ДПІ про відновлення пропущеного строку для подання
апеляційної скарги, а сама апеляційна скарга ДПІ у Дніпровському
районі м. Києва повернута скаржникові. У Х В А Л А
господарського суду мотивована тим, що скарга податкової служби
подана на порушення вимог статті 93 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з пропуском 10
денного терміну. У задоволенні клопотання про відновлення
пропущеного строку відмовлено з огляду на те, що податковою
службою не додано доказів щодо пропуску встановленого строку з
поважних причин, оскільки згадане рішення господарського суду м.
Києва було направлено сторонам 24.09.2001.
Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати як
таку, що винесена з порушенням норм господарського
процесуального права. Податкова служба посилається на вимоги
статті 87 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, приписами
якої передбачено, що рішення по справі розсилається сторонам не
пізніше п'яти днів після його прийняття. Невчасне отримання
примірника мотивованого рішення податкова служба вважає поважною
причиною пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення
суду, а відмітку своєї канцелярії про отримання рішення -
належним доказом.
Позивач заперечує проти доводів касаційної скарги. Наголошує на
тому що відповідачем пропущений строк на апеляційне оскарження
навіть з урахуванням строку поштового перебігу.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представників позивача та відповідача, які підтримали свої
доводи, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В, Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Підставою повернення апеляційної скарги Державної податкової
інспекції у Дніпровському районі м. Києва судом визначено
подання згаданої скарги після закінчення строку, встановленого
приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з посиланням на те, що у клопотанні про
відновлення цього строку не додано доказів щодо пропуску
встановленого строку з поважних причин.
Рішення господарського суду міста Києва у справі № 25/111-8
датоване 30.08.2001 року, відправлене сторонам 24.09.2001 року.
До касаційної скарги залучена апеляційна скарга податкової
інспекції від 17.10.2001 № 1673/9/10-007 на рішення від
30.08.2001, в якій міститься клопотання про відновлення строку
на оскарження згаданого рішення господарського суду м. Києва. На
першому аркуші апеляційної скарги є відмітка канцелярії
господарського суду про отримання її судом 18.10.2001 року. На
копії рішення місцевого суду від 30.08.2001 зроблена відмітка
канцелярії податкової служби про надання вхідного номеру від
10.10.2001.
Відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна скарга подається
протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частину - з дня підписання
рішення.
Приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд уповноважений за заявою
сторони, прокурора визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений
строк.
Виходячи зі змісту статті 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, поважними причинами визнаються ті
обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані з
дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного
вчинення сторонами справи процесуальних дій.
Оскаржуване рішення господарського суду від 30.08.2001
відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
набуло законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня його прийняття –
10.09.2001 і було надіслане сторонам 24.09.2001.
При цьому судом приймається до уваги і те, що звичайний перебіг
поштової кореспонденції в межах Україні становить не більше 7
діб, а відповідачем не наданий конверт зі штемпелем поштового
відділення про перевищення цього терміну при доставці примірника
рішення.
У зв’язку з викладеним, відповідно до частини 1 статті 111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвала
Київського апеляційного господарського суду залишається без
змін, а касаційна скарга без задоволення.
Керуючись статтями 53, 91, 93, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-
13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2001 року у справі № 25/111-8 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському
районі без задоволення.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Т. Дроботова