ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 2-5/755-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Чабана В.В. (головуючий),
Грека Б.М.,
Чупруна В.Д.,
у відкритому судовому
засіданні за участю представників:
від приватного підприємця Смирнова Є.А. – не з’явився;
від ДПІ у м. Керчі – Курчаєв С.Н., Терська Н.Б.
розглянув касаційну скаргу ДПІ у м. Керчі
на постанову від 30.10.2001
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі 2-5/755-2001
арбітражного суду Автономної Республіки Крим
за позовом приватного підприємця Смирнова
Є.А.
до Державної податкової інспекції у
м. Керчі
Про стягнення 589 509 грн.
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим (судді
Фенько Т.П. ) від 05.03.2001 позов задоволено частково. Стягнуто
з Державного бюджету України на користь приватного підприємця
250000 грн. моральної шкоди. В частині стягнення збитків в
позові відмовлено.
Таке рішення прийняте з посиланням на те, що внаслідок
неправомірних дій відповідача позивачу нанесено суттєву моральну
шкоду. Неправомірні дії, згідно рішення суду, полягають в тому,
що відповідач складав акти перевірки, виносив за наслідками
перевірки рішення, порушував кримінальну справу, накладав арешт
на майно та рахунки позивача, здійснював обшуки та
багаточисельні допити. В частині стягнення збитків в позові
відмовлено у зв’язку з відсутністю відповідних доказів.
Голова арбітражного суду Автономної Республіки Крим здійснив
нагляд у справі і постановою від 22.05.2001 вказане рішення
залишив без змін з тих самих підстав.
Переглянувши прийняті у справі судові рішення, Севастопольський
апеляційний господарський суд залишив їх без змін теж з тих
самих підстав, додавши при цьому, що відповідач безпідставно
посилається в апеляційній скарзі на порушення судом норм
матеріального права, оскільки згідно ст. 442 ГК України
відповідальність можлива при умові встановлення такої
відповідальності законом. Статтею 13 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, зазначено в
постанові, передбачено відшкодування за рахунок бюджету збитків,
завданих неправомірними діями посадових осіб державної
податкової служби.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ДПІ у
м. Керчі подала касаційну скаргу, в якій просить вказані рішення
скасувати і в позові відмовити.
Скаржник стверджує, що він діяв в межах наданих йому повноважень
і ніякої шкоди позивачу не заподіював.
Крім того, скаржник звертає увагу на ту обставину, що судом
стягнуті кошти на користь позивача на підставі норм Цивільного
кодексу, але при цьому не враховані вимоги п. 3 ст. 2 згаданого
Кодексу, згідно якого цей Кодекс не застосовується до податкових
та бюджетних відносин.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав і в судове
засідання не з’явився, пославшись на те, що 13.02.2002 р. йому
необхідно з’явитись в окружну виборчу дільницю для затвердження
його кандидатом в депутати Автономної Республіки Крим і у
зв’язку з цим просив розгляд справи відкласти на інший строк.
Оскільки чинне законодавство не передбачає обов’язкову участь
сторін при розгляді касаційної скарги, підстав для відкладення
розгляду справи немає.
Крім того, позивач не позбавлений можливості захищати свої
інтереси через свого представника.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене підстав для задоволення клопотання
позивача немає.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
відповідача, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
08.11.2000 р. підприємець Смирнов Є.А. на підставі ст.ст. 203,
204, 440, 4401 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 13
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
заявив до ДПІ у м. Керчі позов про відшкодування
збитків в сумі 89 509 грн. та відшкодування моральної шкоди в
сумі 500 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відносини, що склалися між
позивачем та відповідачем, є податковими відносинами.
Відповідно до п. 3 ст. 2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цей Кодекс не
застосовується до податкових відносин.
Статтею 13 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, на яку є посилання у позовній заяві та
постанові апеляційної інстанції, передбачено, що збитки, завдані
неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової
служби, підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Неправомірність дій посадових осіб доводиться в судах загальної
юрисдикції, про що виноситься відповідне рішення.
Такого рішення позивачем не подано, тому судом правомірно
відмовлено в позові в частині стягнення збитків.
Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то
судом безпідставно задоволені ці вимоги, посилаючись на ст. 13
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
та ст.ст. 440, 441, 442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки в згаданій статті Закону йдеться лише про відшкодування
збитків, а ст.ст. 440, 441 та 442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в яких
йдеться про відшкодування шкоди, відповідно до вимог п. 3 ст. 2
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не можуть застосовуватись до податкових
відносин.
З огляду на зазначене, рішення арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 05.03.2001 р., постанова голови арбітражного
суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2001 р. та постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від
30.10.2001 р. підлягають зміні в частині стягнення моральної
шкоди. В цій частині в позові слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-6, 111-7, п. 5
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Клопотання підприємця Смирнова Є.А. від 12.02.2002 р. про
відкладення розгляду касаційної скарги відхилити.
2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі
задовольнити частково.
3.Змінити рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим
від 05.03.2002 р., постанову голови арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 22.05.2001 р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 30.10.2001 р. у справі
2-5/755-2001, скасувавши їх в частині стягнення з Державного
бюджету України на користь підприємця Смирнова Є.А. 250 000 грн.
моральної шкоди та 42 грн. 50 коп. держмита.
В частині стягнення моральної шкоди в позові відмовити.
В решті частини рішення та постанови суду залишити без змін.
4.Зобов’язати господарський суд Автономної Республіки Крим в
поворот виконання рішення арбітражного суду АР Крим від
05.03.2001 р. у справі № 2-5/755-2001 видати відповідні накази.