ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 19/335
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу Київського
державного авіаційного заводу “Авіант“
на рішення арбітражного суду м. Києва (надалі - Завод)
від 14.06.2001
у справі 19/335
за позовом Державного комунального підприємства
“Київжитлотеплокомуненерго”
(надалі - Підприємство)
до житлово-комунального управління Київського
авіазаводу “Авіант” (надалі - Управління)
про стягнення 1.004.455,05грн.
В засіданні взяли участь представники
позивача: Брень О.П. (за дов. № 222 від 12.02.2002);
відповідача: КДАЗ “Авіант“
Власова О.В. (за дор. № 13/ПКД від 08.02.2002).
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 14.02.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 14.06.2001 (суддя
Саранюк В.І.) позов задоволене. Стягнуто з Заводу на користь
Підприємства 1004455,05 грн. основного боргу, 48361,64 грн.
збитків від інфляції, 12837,75 грн. річних процентів та 1700
грн. витрат по сплаті держмита.
З прийнятим рішенням не погоджується Завод, який подав на нього
касаційну скаргу. Він вважає, що підприємство уклало договір
№ 613 від 24.12.98 з Управлінням Заводу, яке, на підставі
Положення про нього, було юридичною особо, котра від свого імені
набуває права та несе обов'язки і може бути відповідачем у
справі. Таким чином позов було заявлено до Управління як до
юридичної особи та сторони за договором.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної
адміністрації № 683 від 10.05.2000 і наказу Заводу № 135-А від
27.06.2000 Управління передано до Державного комунального
підприємства житлового господарства Ленінградського району
м. Києва. Викладене, на думку скаржника, свідчить, що Завод не
повинен відповідати за зобов'язаннями Управління, яке виступало
у цивільних правовідносинах від свого імені, а його статус на
момент розгляду справи в суді першої інстанції підлягав
дослідженню на підставі відповідних документів.
У доповненні до касаційної скарги Завод також зазначає, що
рішення
суду прийнято з грубим порушенням норм процесуального права,
зокрема без належно процесуальне оформленого залучення до справи
Заводу в якості відповідача, а також без належного дослідження
та звірки взаєморозрахунків.
Завод також звернувся з клопотанням про відновлення строку
подання касаційної скарги у зв'язку з тривалим неотриманням
повного рішення суду та змінами в процесуальному законодавстві.
Позивач повністю заперечує доводи відповідача.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї
документи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія
суддів встановила, що Управління та Підприємство 01.12.98 уклали
договір № 613, відповідно до якого позивач зобов'язався
відпускати Управлінню теплову енергію в гарячій воді, а останнє
- щомісячно здійснювати повний фінансовий розрахунок за неї.
Управління розрахунок за отриманий товар здійснило частково і
основний борг на день розгляду справи в суді становив
1004455,05 грн.
Арбітражний суд м. Києва, розглянувши позовну заяву Підприємства
про стягнення заборгованості, 24.04.2001 порушив справу № 19/335
за позовом Підприємства до Управління.
Рішенням від 14.06.2001 арбітражний суд, прийнявши клопотання
позивача про збільшення розміру позовних вимог, стягнув
відповідні суми з Заводу. При цьому у вступній частині рішення в
якості відповідача вказаний саме Завод, а в описовій і
мотивувальній частинах рішення зазначено, що відповідач у судове
засідання не з'явився, відзив на позов не подав, справа згідно
зі ст. 75 Арбітражного процесуального кодексу України
розглядається за наявними в ній документами, а нез'явлення
відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву суд
розцінює як прояв його згоди з позовними вимогами заявника.
Колегія суддів, на підставі ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
перевіряючи юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні
суду, дійшла висновку, що касаційна скарга Заводу підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі можуть бути
підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу,
тобто, зокрема, підприємства, установи, організації - юридичні
особи.
Ухвалою від 24.04.2001 про порушення провадження у справі
арбітражний суд визначив відповідачем Житлово-комунальне
управління (Управління) Заводу. Як вбачається з матеріалів
справи, на підставі яких суд, керуючись ст. 75 Арбітражного
процесуального кодексу України, приймав рішення, договір
укладався та досудове врегулювання спору здійснювалось також між
Підприємством та Управлінням.
Колегія суддів вважає, що суд, приймаючи рішення та називаючи
відповідачем Завод, не визначив і не назвав юридичних підстав
для звернення стягнення саме на нього.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно зі ч. 1 ст. 164
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
виконання зобов'язання, що
виникло з договору, може бути покладено в цілому або в частині
на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а
так само якщо третя особа зв'язана з однією з сторін
адміністративною підлеглістю або відповідним договором. Однак
суд відповідних відносин та підстав не дослідив.
При цьому колегія суддів вважає, що суд в будь-якому разі
повинен був процесуальне оформити залучення до справи іншого
відповідача в порядку ст. 24 або 25 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи те, що арбітражний суд цього не вчинив, колегія
суддів дійшла висновку, що прийняте рішення стосується прав і
обов'язків особи (в даному разі - Заводу), яка не була залучена
до участі в справи, а тому на підставі п. 3 ч. 2 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
воно
підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представника Заводу щодо вчасного
неотримання повного рішення суду через його направлення за
невірною адресою, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання
Заводу про відновлення строку подання касаційної скарги підлягає
задоволенню.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1, п. 3
ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання Київського державного авіаційного заводу “Авіант” про
подовження строку на подання касаційної скарги задовольнити.
Касаційну скаргу Київського державного авіаційного заводу
“Авіант” задовольнити.
Рішення арбітражного суду м. Києва від 14.06.2001 у справі
№ 19/335 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська