ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 16/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Карабаня В.Я.
суддів: Жаботиної Г.В.,
Усенко Є.А.
розглянувши з участю представників відкритого акціонерного
товариства “Донецький м'ясокомбінат” Подкіпної Л.С.,
Яворського А.М.
касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Проксіма“
на постанову Донецького апеляційного
господарського
суду від 19.11.2001
у справі № 16/330
за позовом ТзОВ “Проксіма“ до ВАТ “Донецький
м'ясокомбінат“
про стягнення 123974,57 грн
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 26.09.2000
(суддя Манжур В.В,) позов ТзОВ “Проксіма” до ВАТ “Донецький
м'ясокомбінат” про стягнення 123974,57 грн., в тому числі
113180,90 грн. основного боргу і 10793,67 грн. збитків від
інфляції за період з 01.02.2000 по 01.06.2000, задово-лено з
мотивів невиконання відповідачем обов'язку сплатити позивачу
протягом двох тижнів з дня відвантаження вартість купленого
товару, відповідно до умов договору № 018/99 від 01.12.99.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
19.11.2001 (колегія суддів у складі суддів Агапова О.Л., Алєєвої
І.В., Мясищева А.М.) вказане рішення скасоване, а позов залишено
без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 ст. 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв'язку з ненаданням позивачем на вимогу суду апеляційної
інстанції доказів направлення відповідачу рахунків на оплату
проданого товару.
В касаційній скарзі ТзОВ “Проксіма” просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення
арбітражного суду від 26.09.2000, посилаючись, зокрема, на
порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права,
а саме статей 85, 99 Господарського процесуального кодексу
України, та на розгляд справи у відсутності представників
сторін.
ВАТ “Донецький м'ясокомбінат” у відзиві на касаційну скаргу
просить залишити таку без задоволення, зважаючи на
безпідставність доводів позивача.
Заслухавши заперечення представника відповідача Яворського А.М.
на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування
апелційним господарським судом норм процесуального права,
повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки арбітражним судом, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не
надав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення
спору.
Залишаючи позов без розгляду, апеляційний господарський суд
виходив з того, що позивач не надав без поважних причин
витребувані судом докази направлення рахунків відповідачу на
оплату вартості проданого товару відповідно до умов договору від
01.12.99.
Разом з тим, із письмових пояснень ТзОВ “Проксіма” від
02.11.2001 вбачається, що відвантаження товару відповідачу
супроводжувалося одночасною видачею його представнику накладних
і рахунків-фактур № СФ-0000020 від 16.12.99 на 117032,94 грн.
та№ СФ 0000013 від 28.01.2000 на 44797,20 грн., які і були
частково оплачені позивачем.
За таких обставин, коли витребувані судом докази не були надані
позивачем через їх відсутність, у апеляційного господарського
суду не було підстав для залишення позову без розгляду, оскільки
норма пункту 5 частини 1 ст. 81 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
умовою залишення позову без розгляду
передбачає ненадання витребуваних матеріалів через відсутність
поважних для цього причин, а не через відсутність самих
матеріалів як таких.
В разі відсутності у сторони доказів на підтвердження своїх
вимог і заперечень господарський суд вирішує спір, керуючись
правилом ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, апеляційним судом встановлено отримання відповідачем
товару на суму 117032,94 грн. і на суму 44797,2 грн. на підставі
договору від 01.12.99, а відповідач підтвердив свою
заборгованість за цим договором у розмірі 74830,14 грн.
Зважаючи на неправильне застосування апеляційним судом норми
пункту 5 частини 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що призвело до прийняття неправильної
постанови, остання підлягає скасуванню, в зв'язку з чим
касаційна скарга підлягає задоволенню в частині зазначених
вимог.
Стосовно ж рішення арбітражного суду від 19.12.2000, то воно
також не може залишатися в силі з таких підстав.
Вирішуючи спір, арбітражний суд, виходячи із вимог норм статей
161,203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, повинен був встановити зміст
спірного зобов'язання та виконання сторонами своїх обов'язків за
цим зобов'язанням. Арбітражний суд вважав встановленим, що
відповідач не виконав свій обов'язок за договором від 01.12.99
оплатити куплений товар протягом двох тижнів після його
відвантаження, в зв'язку з чим з відповідача було стягнуто
113180,90 грн. заборгованості за товар і 10793,67 грн. збитків
від інфляції. Разом з тим, з договору від 01.12.99 вбачається,
що він не містить умови щодо строку виконання відповідачем
вказаного обов'язку, а висновок стосовно доведеності зазначеної
обставини арбітражний суд зробив лише на підставі визнання
позову відповідачем. В подальшому відповідач стверджував про
сплату позивачу на виконання договору від 01.12.99р.
87000,00грн.
Враховуючи зазначене, рішення від 19.12.2000 не може вважатися
таким, що постановлене на підставі повно встановлених обставин
справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про
правильне застосування судом норм матеріального права при
вирішенні спору.
Порушення арбітражним судом вимог норми 43 Арбітражного
процесуального кодексу України, чинного на час розгляду справи,
призвело до прийняття неправильного рішення, що відповідно до
положень ч. І ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування останнього з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду слід взяти до уваги
викладене, вжити всі передбачені законодавством засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін, зокрема щодо строку оплати товару,
розміру заборгованості за товар, наявності збитків від інфляції,
враховуючи, що вимога оплатити товар була заявлена позивачем в
претензії від 29.06.2000 та в залежності від встановленого й у
відповідності до чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст. 111-5, п. З ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Проксіма” задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 19.11.2001, рішення арбітражного суду Донецької області від
26.09.2000 у справі № 16/330, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду Донецької області.