Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.

суддів : Мілевського Й.Р.

Чернова Є.В.

за участю представників сторін:

позивача –

відповідача - Войтюк В.В., Майорова К.Г

розглянувши у судовому Приватного підприємця Войтюк

засіданні касаційну скаргу Валентини Василівни (далі- ПП

Войтюк В.В.)

на постанову від 9-11.04.2002 року

Львівського апеляційного

господарського суду

у справі № 2/15-83

за позовом Приватного підприємця Котенко Олени

Олександрівни (далі- ПП Котенко

О.О.)

до ПП Войтюк В.В.

Про примусове виселення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.02.2002 (суддя Черняк Л.О.) позов задоволено: виселено підприємця Войтюк Валентину Василівну із займаного нею приміщення на третьому поверсі будівлі (Центрального універмагу) за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 134. Рішення мотивоване тим, що договір суборенди спірного приміщення № 11 від 01.01.2001, укладений позивачем і відповідачем, закінчився 31.12.2001 і не був продовжений, а тому відповідно до вимог ст. 260 ЦК України (435-15) , ст.ст. 26 і 27 Закону “Про оренду державного та комунального майна” у відповідача відсутні правові підстави для користування спірним приміщенням.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9- 11.04.2002 року ( колегія суддів у складі: Новосад Д.Ф. – головуючого, Михайлюка О.В., Мельника Г.І.) рішення місцевого суду залишено без змін з тих же підстав.

Поданою касаційною скаргою відповідач (ПП Войтюк В.В.) просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного судів скасувати. Скаржник стверджує, що підприємець Котенко О.О. не є належним позивачем у справі, оскільки договір оренди № 139 від 2.09.97 спірних приміщень, укладений ним з Представництвом Фонду держмайна України в м. Києві ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2001 у справі № 5/38-87/70 не визнано укладеним, а, відтак, не вважається укладеним і договір суборенди. Окрім того, місцевий і апеляційний суди у цій справі прийняли відповідно рішення і постанову про права особи, яка не була залучена до справи, а саме власника приміщення – Ковельську міську раду.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови та заслухавши присутніх у засіданні суду представників відповідача дійшла висновку, що вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.

02.09.97 Представництво Фонду державного майна України в м. Києві (орендодавець) і приватний підприємець Котенко В.Б. (орендар) уклали договір оренди нежитлового об’єкту за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 134, загальною площею 2136 кв.м. Пунктом 5.2 цього договору передбачена часткова суборенда лише за письмовою згодою орендодавця.

В подальшому, 04.08.2000, до договору оренди внесені зміни, згідно яких преамбулу договору викладено в іншій редакції, а саме, орендодавцем виступив відділ по управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки підприємств Ковельської міської ради.

31.07.2000 Котенко О.О. придбано патент № 3 на право оренди спірного приміщення, а 01.01.2001 ним укладено договір суборенди № 11 з підприємцем Войтюк В.В.

Вирішуючи спір, суд всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не з’ясував чи делегував власник комунального майна – Ковельська міська рада право Відділу по управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки укладення договорів оренди комунального майна і чи була згода власника, або уповноваженого ним органу на суборенду спірного майна. В установленому порядку не залучено до участі у справі власника майна (уповноваженого управляти спірним майном).

Не була предметом дослідження і оцінки також і ухвала господарського суду Волинської області від 23.10.2001 у справі; 5/38-87/70 зі спору про розірвання договору оренди № 139 від 02.09.97, зокрема, з огляду вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

За таких обставин, касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим і апеляційним судами обставинам справи такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а тому оскаржені заявником рішення і постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7111-9 – 111- 11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємця Войтюк В.В. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2002 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9- 11.04.2002 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Волинської області.