ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 06/1939
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Октан':
на рішення арбітражного суду Черкаської області
від 05.06.2001
у справі 06/1939
за позовом ТОВ “Октан“
до акціонерного товариства “Маїс, Інк“
про стягнення 131602,96грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Михайлуц Ю.В. (дов. № 34 від 25.04.2001),
Мартиновський О.В. (дов. № 02/08-01/2002 від 08.02.2002);
- відповідача: не з'явилися.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 14.02.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням арбітражного суду Черкаської області від 05.06.2001
(суддя Анісімов І.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено,
оскільки відповідно до ст. 208, 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(надалі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) зобов'язання
припиняється виконанням, яке здійснено в натурі, а тому в період
дії договору покупець вправі вимагати поставку пшениці
відповідно до договору. Щодо питання повернення грошового
еквіваленту, то воно може бути здійснено у разі розірвання
договору.
З цим рішенням не погоджується скаржник, який вважає, що при
його прийнятті не взято до уваги вимоги ст. 208, 216, 246 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, які зобов'язують виконати зобов'язання в
натурі в разі передачі покупцю певної продукції.
Але, на думку скаржника, правовідносини, які виникли між
сторонами, регулюються не ст. 208, 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а
ст. 231, 246 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Оскільки відповідач не
виконав зобов'язання, то у відповідності з вказаними статтями
покупець може вимагати від продавця передачі проданої речі, а в
разі не передачі він має право відмовитись від виконання
зобов'язань і вимагати відшкодування збитків. При цьому
законодавством не передбачено обмеження прав покупця на
відшкодування збитків за рахунок фінансових санкцій, але ці
обставини судом не взяті до уваги.
Заявник також клопоче щодо подовження терміну звернення з
касаційною скаргою, оскільки вказаний термін пропущено ним у
зв'язку з порушенням строку направлення йому повного рішення,
яке оскаржується в касаційному порядку.
Відповідач - ТОВ “Маїс, Інк” - відзив на касаційну скаргу не
направив, в судове засідання не з'явився, а тому справа
розглядається за наявними в ній документам.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу та додані до неї документи,
заслухавши пояснення представників позивача, вважає, що
скаржником звернення з касаційною скаргою здійснено з пропуском
процесуального строку, у зв'язку з затримкою направлення рішення
у справі, а тому цей пропуск допущено з поважних причин і є
підстави для відновлення строку оскарження рішення до касаційної
інстанції.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та додані до неї
документи по суті, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку про наявність підстав для
скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до
господарського суду Черкаської області, виходячи з наступного.
Матеріали судової справи свідчать, що між позивачем і
відповідачем було укладено договір № 90 від 17.10.2000 щодо
купівлі-продажу пшениці на підставі вказаного договору.
Відповідач взяв на себе зобов'язання продати позивачу пшеницю
3-го класу в кількості 44,890 тонни за ціною 760 грн. за 1 тонну
та пшеницю 4-го класу в кількості 98,230 тонни за ціною 695,00
грн. за 1 тонну.
Позивач на виконання вказаного договору на підставі виставлених
рахунків № № М1-0000008, М1-0000009 від 03.10.2000 платіжними
дорученнями № 16 від 13.10.2000 та № 18 від 16.10.2000
перерахував кошти в сумі 103000 грн.
На момент звернення до суду зобов'язання по передачі купленого
товару виконані не були, а за рахунок доарбітражного
врегулювання спір не було вирішено, у зв'язку з чим позивач
заявив позов про стягнення основного боргу, штрафних санкцій та
державного мита на суму 131602,96 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідач у відзивах на позовну заяву від 25.04.2001 та від
15.05.2001 стверджує, що позивачем отримано від ПМП “Юніон-Сі”,
яке є комісіонером відповідача, для подальшої реалізації
позивачу пшеницю вартістю 103000 грн. Факт отримання
підтверджено, на думку відповідача, довіреністю на ім'я Голована
Є.В. та листом Миронівського ХПП № 114, 115 від 17.10.2000, а
також листами Миронівського ЗВКК та ВАТ “Таганчанське ХПП” щодо
передачі зерна, а тому відповідач вважає, що він свої
зобов'язання виконав (а.с.45-46, 50-51).
Приймаючи рішення по справі, арбітражний суд взяв до уваги ті
обставини, що відповідач свої зобов'язання по договору не
виконав, пшеницю в кількістю 143,122 тонн не поставив, а тому
згідно ст. 208 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинно бути
виконано в натурі, а позивач вправі вимагати такого виконання,
яке припиняється при його проведенні належним чином, а тому, за
вказаних обставин, суд прийшов до висновку, що в період дії
договору покупець вправі вимагати лише поставку пшениці, а не
здійснення оплати її вартості. Така оплата може бути здійснена
лише при розірванні договору, а оскільки в матеріалах справи
відсутні докази про його розірвання, то суд відмовив в
задоволенні позовних вимог.
Приймаючи рішення, суд не врахував тих обставин, що відповідач
здійснював заходи по розрахунку з позивачем в обмін на
довіреність ТОВ “Октан” № 650046 від 16.10.2000 представнику ТОВ
“Октан” Головану Є.В. було надано лист на переоформлення з ВАТ
“Христинівська хлібна база”, ВАТ “Миронівське ХПП”, ВАТ
“Миронівська ЗВКК” та ВАТ “Таганчанське ХПП” пшениці 3 класу в
кількості 44,97 тонни та пшениці 4 класу - 97,04 тонни.
Але вказаний обмін не відбувся, про що свідчить лист ВАТ
“Миронівське хлібоприймальне підприємство” № 232 від 30.05.2001,
де вказано, що ТОВ “Октан” не отримувало і не зверталося щодо
переоформлення зерна, а тому висновок суду про те, що позивач
має вимагати лише виконання зобов'язань за рахунок отримання
пшениці, а не коштів, не відповідає вимогам діючого
законодавства та тим правовідносинам, які склалися між покупцем
і продавцем.
У відповідності до ст. 231 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покупець має
право вимагати передачу купленої речі, а в разі її непередачі і
невиконання зобов'язань по договору купівлі-продажу він має
право при затримці виконання зобов'язання відмовитись від
виконання договору і вимагати відшкодування збитків, а тому суд
безпідставно зробив висновок про відсутність права покупця на
витребування грошової суми за невиконання зобов'язань та
відшкодування збитків.
Суд повинен був застосувати вимоги ст. 224, 231, а не ст. 208,
216, 241, 246 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки вказані норми
права регулюють виконання договору поставки, а не договору
купівлі-продажу, як це має місце у правовідносинах між позивачем
та відповідачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує
матеріали справи, які підтверджують, що позивач здійснював
заходи щодо отримання проданої речі, але відповідач вводив його
в оману за рахунок надання документів на отримання пшениці від
інших суб'єктів господарювання, а тому у позивача виникло право
на витребування коштів, які були перераховані, та відшкодування
збитків, які він поніс через не передачу купленої речі
продавцем.
Суд також не дав належної оцінки тим обставинам, що в матеріалах
справи є два окремих договори, укладені між ТОВ “Октан” та ПМП
“Юніон-Сі”, які передбачають бартерну поставку товарів, але в
матеріалах справи відсутні докази про виконання цього договору,
оскільки сам договір забороняв передачу зобов'язань по договору
третім особам, а тому у суду не було підстав стверджувати про
відсутність доказів щодо розрахунку по договору.
Оскільки при прийнятті рішення судом допущено порушення не лише
матеріального, а і процесуального права, яке передбачає
створення рівності сторін перед законом та надання обом сторонам
необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та
правильного застосування Закону, тобто судом допущено порушення
вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, то колегія суддів, відповідно до ст. 111-5
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
перевіряючи юридичну оцінку обставин
справи та повноти їх встановлення, дійшла висновку, що є
підстави для направлення справи на новий розгляду до суду першої
інстанції для усунення вказаних порушень при прийнятті рішення.
У зв'язку з вказаними обставинами при новому розгляді справи
суду необхідно всебічно і повно перевірити обставини по справі,
проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах
справи, і прийняти рішення відповідно до вимог чинного
законодавства та усунути порушення норм процесуального і
матеріального права.
Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Октан” про
подовження строку на подання касаційної скарги задовольнити.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Октан”
задовольнити частково.
Рішення арбітражного суду Черкаської області від 05.06.2001 у
справі № 06/1939 скасувати.
Справу № 06/1939 направити до господарського суду Черкаської
області на новий розгляд.