ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2002 Справа N 5/2/899
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий),
Подоляк О.А., Семчука В.В.,
За участю представників ВАТ “Запорізький сталепрокатний
завод” -Василюха Т.О.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в КАБ '“Слов'янський“
м. Києві касаційну скаргу
на постанову арбітражного суду Запорізької
області
від 21.03.2001 року
у справі № 5/2/899
за позовом КАБ “Слов'янський“
до ВАТ “Запорізький сталепрокатний
завод“
Про стягнення 1959440 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 18.01.2001 у
справі № 5/2/899 позов КАБ “Слов'янський” задоволено, звернено
стягнення на майно ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” на
суму 1959440 грн.
Постановою арбітражного суду Запорізької області від 21.03.2001
року (суддя Свешников Ю.П. ) рішення арбітражного суду
Запорізької області від 18.01.2001 у справі № 5/2/899 скасоване
та в позові КАБ “Слов'янський” відмовлено.
КАБ “Слов'янський” у поданій касаційній скарзі просить постанову
арбітражного суду Запорізької області від 21.03.2001 року у
справі № 5/2/899 скасувати, а рішення арбітражного суду від
18.01.2001 року залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог
КАБ “Слов'янський” посилається на те, що судом неправильно
застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 194 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, договір кредитної лінії № КЛЗ-343
від 20.02.1998 року вважається укладеним, оскільки судом не
встановлено інше, а договір застави № КЗ-105 забезпечує дійсну
вимогу. Вказані порушення, як вважає позивач, призвели до
прийняття незаконної постанови. ВАТ “Запорізький сталепрокатний
завод” у відзиві на касаційну скаргу вважає, що при прийнятті
оскарженої постанови судом правильно застосовані норми
матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування арбітражним
судом Запорізької області норм матеріального права, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що обставини справи арбітражним
судом Запорізької області встановлені шляхом повного, всебічного
та об'єктивного розгляду справи і відповідають доказам, які
місяться в матеріалах справи.
Так, судом встановлено, що 20.02.98 між КАБ “Слов'янський” та
ТОВ “СПб -Сталь” (м. Санкт-Петербург, Росія) укладено договір
кредитної лінії № КЛЗ-343. В забезпечення зобов'язань ТОВ “СПб
-Сталь” по вказаному договору, 21.02.98 між КАБ “Слов'янський”
та ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” укладено договір
застави, згідно якого ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод”
передало в заставу проволоку різної модифікації загальною
вартістю 1959440 грн.
Аналізуючи умови договору кредитної лінії № КЛЗ-343 суд дійшов
висновку, що останній укладено під відкладальною умовою і
обставини, в залежність від яких сторони встановили виникнення
прав та обов'язків по договору не настали.
Відповідно до ст. З Закону України “Про заставу” заставою може
бути забезпечена дійсна вимога, зокрема гака, що випливає з
договору позики (банківської позички), купівлі-продажу, оренди,
перевезення вантажу тощо; застава має похідний характер від
забезпеченого нею зобов'язання.
За таких обставин, висновок суду щодо не виникнення зобов'язань
по договору застави є обґрунтованим та таким, що відповідає
нормам чинного законодавства.
Посилання заявника на те, що в оскаржуваній постанові суд дійшов
висновку, що договір кредитної лінії № КЛЗ-343 від 20.02.98 є
неукладеним не відповідає матеріалам справи.
Разом з тим, доводи заявника про неправильне застосування
арбітражним судом Запорізької області в оскаржуваній постанові
норм статті 194 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є обґрунтованими, оскільки
застава і порука є самостійними способами забезпечення виконання
зобов'язань, щодо яких правовідносини виникають з відповідних
укладених договорів і регулюються окремими нормами матеріального
права. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про заставу”
заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа
(майновий поручитель).
За таких обставин, не ґрунтується на вимогах закону висновок
суду про те, що договір застави містить в собі два види
забезпечення виконання зобов'язань - поруку і заставу.
Разом з тим, неправильне застосування судом ст. 194 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не може бути підставою скасування оскарженої
постанови, оскільки суд при прийнятті останньої керувався Іншими
нормами матеріального права, які регулюють спірні
правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КАБ “Слов'янський” залишити без задоволення, а
постанову арбітражного суду Запорізької області від
21.03.2001року у справі № 5/2899 залишити без зміни.