ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2002 Справа N 2/61062
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
в судовому засіданні взяли участь представники:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач по
справі) Перепічая B.C.
розглянувши у відкритому касаційну скаргу Національної
судовому засіданні акціонерної компанії “Нафтогаз
касаційну України“
скаргу
на рішення від 06.08.2001
у справі № 2/61062
господарського суду Запорізької області
за позовом Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України“
до Михайлівського орендного
підприємства теплових мереж
Про стягнення 199508 грн.50 коп.
від позивача Головний юрисконсульт юридичного
департаменту Громницький Ю.П.
від відповідача Семеняка Д.В.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.01
Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України” відмовлено
у задоволенні позову про стягнення з Михайлівського орендного
підприємства 199508 грн.50 коп. , з огляду на те, що позивач мав
право вимагати сплатити заборгованість по векселю протягом
перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями, в
забезпечення яких він був виданий.
Крім того, суд зазначив, що вимоги позивача про здійснення
платежу за простим векселем відповідно до ст.ст. 48,70,77
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі є
безпідставними, оскільки зазначений Закон введено в дію
06.01.2000, тобто після видання відповідачем простого векселя.
Оскаржуючи рішення господарського суду НАК “Нафтогаз України”
просить його скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення
позову, посилаючись на те, що на момент видачі Михайлівським
орендним підприємством теплових мереж простого векселя на суму
183865 грн. в Україні діяло Положення про переказний і простий
вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від
07.08.1937, яке тотожне за змістом з Уніфікованим законом про
переказні векселі та прості векселі.
Відповідно до п. 78 Положення векселедавець за простим векселем
зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.
Вирішуючи даний спір суд мав керуватися вказаним Положенням,
тому застосування судом строків позовної давності, що
передбачені Цивільним кодексом України є неправомірним.
НАК “Нафтогаз України” заявлено клопотання про відновлення
пропущеного процесуального строку для оскарження рішення
господарського суду Запорізької області.
При цьому заявник вказує на те, що рішення суду підписано суддею
28.08.2001р., про що зазначено на третій сторінці рішення, а на
першій сторінці рішення вказана дата останнього засідання суду,
що відбулося 06.08.01, тобто рішення суду набрало законної сили
08.09.2001.
НАК “Нафтогаз України” подало касаційну скаргу 1.10.2001 року,
про що свідчить відбиток поштового штемпеля на описі цінного
листа, поштовому реєстрі та поштова квитанція.
Отже, НАК “Нафтогаз України” не пропустило строк для подання
касаційної скарги, але ухвалою Вищого господарського суду від
08.11.01 скаргу повернуто, оскільки вона була подана після
закінчення строку, без клопотання про відновлення строку.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши
доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача платежу
за векселем, позивач послався на ст.ст. 70, 77 Уніфікованого
закону про переказні та прості векселі, що набрав чинності для
України 6.01.2000 року. Зазначені норми Закону регламентують
строки позовної давності, в межах яких, особа, що має право
вимагати за векселем, це право може реалізувати.
НАК “Нафтогаз України” є векселедержателем простого векселя за
№ 693131621396 на суму 183865, що складений Михайлівським
орендним підприємством теплових мереж, зі строком платежу “за
пред'явленням”.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд послався на те,
що Уніфікований закон про переказні та прості векселі не
застосовується до векселів, що видані до вступу цього Закону в
дію.
Вексель емітовано Михайлівським орендним підприємством теплових
мереж 29.09.99.
Постановою Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на
території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від
12.09.91 за № 1548 встановлено, що до прийняття відповідних
актів законодавства України на території республіки
застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не
врегульовані законодавством України, за умови, що вони не
суперечать Конституції і законам України. З питань вексельного
обігу на території Союзу РСР діяло Положення про переказний і
простий вексель, затверджене постановою УВК і РНК СРСР
№ 104/1341 від 17.08.37.
Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 “Про застосування
векселів в господарському обороті України”, в Україні введено
вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів
відповідно до Женевської конвенції 1930 року.
Отже, до набрання чинності Уніфікованого закону, на території
України діяли правові акти, що регулювали вексельний обіг в
державі, які мали бути застосовані судом до правовідносин, що
виникли між сторонами.
При розгляді зазначеної справи, судом неправильно застосовані
норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення
суду від 28.08.01 і передачі справи на новий розгляд. Зважаючи
на поважність причин пропуску НАК “Нафтогаз України”
процесуального строку, колегія суддів вважає можливим його
відновити.
Керуючись ст.ст. Ill9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Відновити НАК “Нафтогаз України” пропущений процесуальний
строк.
2.Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 28.08.01
скасувати.
Справу за № 2/6/1062 передати на новий розгляд.
Колегія суддів:
Головуючий Ф.Черногуз
Судді Л.Невдашенко
В.Перепічай