ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.02.2002                               Справа N 17-3-23/01-22
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого               Черногуза Ф.Ф.
суддів                    Невдашенко Л.П.
                          Перепічая B.C.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу          Державної податкової інспекції
                          у м. Одеси
на ухвалу                 від 20.11.2001 р.
Одеського апеляційного господарського суду № 5-2-4/01-1256
у справі                  № 17-3-23/01-22
за позовом                малого колективного підприємства
                          “Казанський“
до                        Державної податкової інспекції
                          у м. Одесі
 
про   визнання недійсним рішення,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
В  грудні  2000  року мале колективне підприємство  “Казанський”
звернулося  до  суду  з позовною заявою до Державної  податкової
інспекції  у  м.  Одесі  про  визнання  недійсним  рішення   від
19.07.2000 р. № 80/26-//13893732.
 
Вважає,  що  спірним  рішенням йому необґрунтовано  донараховано
41033  грн. податку на додану вартість та застосовано  фінансові
санкції по податку на додану вартість в розмірі 41033 грн. (100%
донарахованого ПДВ).
 
Рішенням  арбітражного суду Одеської області від  28.02.2001  р.
(суддя  Владимиренко  С.В.), залишеним без змін  постановою  від
19.06.2001 р. голови суду Балуха B.C. позов задоволене.
 
Ухвалою   Одеського   апеляційного   господарського   суду   від
20.11.2001  р.  Державній  податковій  інспекції  у   м.   Одесі
відмовлено   у   відновленні   процесуального   строку   подання
апеляційної скарги.
 
В   касаційній   скарзі  відповідач  просить  ухвалу   Одеського
апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись  на  те,
що  суд  необґрунтовано  відмовив у відновленні  строку  подання
апеляційної скарги.
 
Заслухавши    доповідь   судді   Перепічая    B.C.,    пояснення
представників   позивача,  перевіривши   матеріали   справи   та
обговоривши  доводи касаційної скарги, суд вважає, що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
За  п.  6  Прикінцевих  та  перехідних  положень  даного  Закону
постанова  голови арбітражного суду, яка не оскаржена у  порядку
нагляду,  може бути оскаржена до господарського суду  апеляційної
інстанції  у  порядку, встановленого Господарським процесуальним
кодексом  України  для  оскарження рішень  господарського  суду,
прийнятих у першій інстанції.
 
Відповідно  до  ст.  93  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         апеляційна скарга подається протягом  десяти
днів    з   дня   прийняття   рішення   місцевим   господарським
судом. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги
можливе  протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
 
Згідно  ст.  53  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          в  залежності  від
поважності  причин пропуску встановленого законом процесуального
строку суд може або відновити пропущений строк, або відмовити  у
відновленні строку. Про відмову у відновленні строку  виноситься
ухвала.
 
Як   вбачається  з  матеріалів  справи,  апеляційна  скарга   на
постанову   голови  арбітражного  суду  Одеської   області   від
19.06.2001  р.  з  клопотанням  про  відновлення  процесуального
строку   надійшли  до  суду  21.09.2001  p.,  тобто  зі  значним
пропуском   встановленого  ст.  93  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
процесуального строку.
 
Як на причину пропуску строку апеляційного оскарження відповідач
посилався  на зміни в арбітражному процесуальному законодавстві,
внесені  Законом  України  “Про внесення  змін  до  Арбітражного
процесуального кодексу України” від 21.06.2001 р.
 
Разом   з   тим,   виходячи   зі   статусу   відповідача,   його
інформаційно-правового забезпечення, наявності юридичної  служби
та   безпосередньої  діяльності  у  правозастосовчій   практиці,
посилання останнього на причини пропуску процесуального строку є
непереконливими.
 
За  змістом  же  статті  53 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          поважними
причинами    визнаються   ті   обставини,   які   є   об'єктивно
непереборними  та пов'язані з дійсними істотними перешкодами  чи
труднощами для своєчасного вчинення стороною процесуальних дій.
 
За   таких  обставин  суд  апеляційної  інстанції  ухвалою   від
20.11.2001  р.  підставне  відмовив  відповідачу  у  відновленні
строку подання апеляційної скарги.
 
Зважаючи  на викладене та керуючись статтями 53, 93, ст.  111-9,
111-10,  111-11,  111-13  Господарського процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  Державної податкової  інспекції  у  м.  Одесі
залишити   без  задоволення,  а  ухвалу  Одеського  апеляційного
господарського суду від 20.11.2001 р. - без змін.