Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.

– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,

за участю представників:

позивача - Чуркіна М.В.

відповідача – Семілєтової Ю.В. – головного державного

податкового інспектора державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

розглянув касаційну скаргу державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва (далі – ДПІ у Шевченківському

районі м. Києва)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

04.04.2002

зі справи № 26/8

за позовом закритого акціонерного товариства “АІСЕ Україна”, м.

Київ (далі – ЗАТ “АІСЕ Україна”)

до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м.

Києва від 21.10.2000 № 2077/15-02

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 07.03.2001 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без зміни постановою першого заступника голови суду, позовні вимоги задоволено: рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.10.2000 № 2077/15-02 визнано недійсним з мотивів своєчасного подання ЗАТ “АІСЕ Україна” до установи банку платіжного доручення на перерахування податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002, прийнятою колегією суддів у складі: Новікова М.М. – головуючого, суддів Мачульського Г.М. і Шаргало В.І., судові акти зі справи залишено без зміни з тих же підстав та здійснено заміну відповідача, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, її правонаступником – новоствореною ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва посилається на неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, а саме: статей 9, 11 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) , підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) . На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, жодний нормативний акт не містить обов’язку органів державної податкової служби інформувати особисто платника податків про зміну банківських реквізитів для перерахування платежів.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “АІСЕ Україна” посилається на статтю 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) , відповідно до якої державні податкові інспекції повинні забезпечувати своєчасність надходження податків.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових актів зі справи і направлення справи на новий розгляд з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) державні податкові інспекції забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження податків і платежів до бюджетів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) сплата податку на додану вартість провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва шляхом вміщення відповідного оголошення на дошці об’яв повідомлено платників податків про нові платіжні реквізити для перерахування сум податку на додану вартість з приміткою, що дані реквізити діють з 01.09.2000. За цими реквізитами позивачем 19.09.2000 до установи банку подано платіжне доручення № 1128 на перерахування податку на додану вартість у сумі 47 278,04 гривень, яке установою банку 21.09.2000 повернуто ЗАТ “АІСЕ Україна”, оскільки зазначений у ньому рахунок не призначений для прийняття платежів з податку на додану вартість. Того ж дня позивачем повторно подано до установи банку платіжне доручення № 1135 із зазначенням реквізитів рахунку, що діяли до оголошення про їх зміну.

Судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на характер і зміст позовних вимог та заперечення сторін у справі не встановлено обставин, які мають істотне значення для з’ясування питання про права та обов’язки сторін у спірному правовідношенні і отже для правильного вирішення спору, а саме:

- коли, кого і у якій спосіб районним відділом Державного казначейства України повідомлено про зміни у вересні 2000 року реквізитів банківського рахунку для перерахування платниками сум податку на додану вартість;

- дата і спосіб повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м. Києві платників податків про такі зміни.

Зазначені обставини мають бути досліджені під час нового розгляду справи судом першої інстанції для вирішення питання про додержання відповідачем приписів статті 3 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) у частині, що стосується принципу доступності, тобто забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків та вимог пункту 17 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення арбітражного суду м. Києва від 07.03.2001, постанову першого заступника голови арбітражного суду м. Києва від 11.06.2001, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2002 зі справи № 26/8 скасувати.

2. Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.