ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2002                                     Справа N 4/253

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                Кочерова Н.О.,

суддів:                    Рибака В.В., Уліцького А.М.,

розглянувши касаційну скар ВАТ “Донецький машинобудівний завод

гу на                      “Експеримент“

рішення                    від 12.09.2001

                           господарського суду Донецької області

у справі                   № 4/253

та постанову у справі      № 4/6701                   

Донецького апеляційного    

господарського суду        

за позовом                 ВАТ “Донецький машинобудівний завод

                           “Експеримент” (надалі скорочено

                           “завод“)

ДО                         ТОВ “Нова техніка і технологія”

                           (надалі скорочено “товарситво“)

                           м. Донецьк

Про   стягнення 59352,43 грн.

за участю представників    

позивача                   не прибули у засідання

відповідача                не прибули у засідання

                       В С Т А Н О В И В:

27.07.2001  завод  звернувся  до господарського  суду  Донецької

області з позовом до товариства про стягнення 59352,43 грн.,  що

становлять  49494  грн. 56 коп. - суму, яка підлягає  поверненню

внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по договору від

21.12.98   №   8/98  додатками,  7870  грн.  94   коп.   приріст

заборгованості  та  1986,93  грн.  -  3%  річних  з  урахуванням

інфляції.

Відповідач  позов  не визнав з мотиву виконання  зобов'язань  по

договору  і  додатку № 2 від 14.04.98 та відсутністю  заліку  по

додатковій угоді № 2 від 24.12.98.

Рішенням господарського суду від 12.09.2001 (суддя Гринько С.Ю.)

у  задоволені позову відмовлено за недоведеністю обставин, якими

позивач   обґрунтовує  позов.  Суд  першої   інстанції   визнав,

доведеними   обставини   щодо   існування   між   позивачем   та

відповідачем  договірних  зобов'язань, пов'язаних  з  укладанням

позивачем договору з третьою особою та встановив, що позивач  не

перерахував  відповідачу  49494,56  грн.  Одночасно  суд  визнав

недоведеними   збитки  і  причинний  зв'язок  між   невиконанням

зобов'язань  третьою  особою перед позивачем  зі  збитками,  які

виникли при виконанні договору № 8/98 від 21.12.98.

7.11.2001  р.  Донецький апеляційний господарський суд  (колегія

суддів:   головуючий   Кондратьєва   С.І.,   Українська    Р.М.,

Старовойтова  Т.Я.),  розглянувши  апеляційну  скаргу  позивача,

залишив  рішення  суду першої інстанції без змін,  а  апеляційну

скаргу  без  задоволення, мотивуючи тим,  що  позивач  не  довів

відмову  третьої  особи від виконання своїх  зобов'язань  та  за

відсутністю    підстав   для   повернення    коштів    одержаних

відповідачем. Скаржник, не погоджуючись з висновками викладеними

у  рішенні  господарського суду і постанові  апеляційного  суду,

подав  касаційну  скаргу, в якій просить  рішення  і  постанову,

прийняті у справі, скасувати та задоволити позов.

Зокрема,  скаржник вважає, що суд першої інстанції та апеляційна

інстанція  неправильно застосувала норми матеріального  права  з

обставин виконання сторонами зобов'язань по договору, укладеному

між ними.

Заслухавши  доповідача,  перевіривши  юридичне  значимі   факти,

дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,

а  рішення господарського суду і постанову апеляційної інстанції

прийняті   у   справі,  слід  залишити  без  змін,  виходячи   з

наступного.

Позивач  звертаючись з позовом, відповідно статей 151, 161,  203

ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        , статті 33 Господарського процесуального

кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         зобов'язаний був довести обставини,

з  яких виникає право вимоги до відповідача про повернення боргу

або необгрунтоване сплаченої суми.

Обставини  наявності  боргу відповідача по  умовам  договору  та

необгрунтоване сплаченої суми позивачем відповідними доказами не

надані,  а  господарський суд та апеляційна інстанція дослідуючи

підстави з яких подано позов не встановили.

Так  позивач  послався на додаткову угоду № 2  від  24.12.98  до

договору  від 23.12.98 № 8/98, згідно якої він сплатив  49494,56

грн. Доказом перерахування наведено акт № 2 до договору № 8  від

21.12.98, акт № 4 від 30.04.99.

Суд  першої та апеляційної інстанції правильно визнав  позов  не

доведеним,  оскільки  докази надані  позивачем  не  пов'язані  з

зобов'язаннями, що виникли між позивачем та відповідачем, згідно

умов договору № 8/98 від 21.12.98 (позивач послався в акті  №  2

від  15.04.98  на  договір № 8 від 21.12.98),  а  про  виконання

зобов'язань третьою особою перед позивачем доказів не надано.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,

111-11  Господарського   процесуального    кодексу       України

( 1798-12 ) (1798-12)
        . Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2.Рішення  господарського суду Донецької області від  12.09.2001

та  постанову  Донецького  апеляційного  господарського  суду  у

справі № 4/253 залишити без змін.