ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2002 Справа N 2/541
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючий,
Плюшка І.А., Чупруна В.Д.,
розглянув касаційну скаргу ДП НАЕК “Енергоатом”
на рішення господарського суду м. Києва у
справі № 2/541
за позовом ТОВ “ДДК ЛТД” (м. Київ)
до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом”
про стягнення 25 160 874,53 грн.
за участю представників
позивача -Литвиненко С.О. (довіреність від 02.09.2001) та
відповідача - Бондар М.П. (довіреність № Д70/10 від 11.10.01).
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Домнічева І.О.) від
03.10.2001 позов задоволено у повному обсязі та стягнуто з
відповідача на користь позивача 24717881,14 грн. основного
боргу, 3% річних в розмірі 105804,12 грн. та суму неодержаного
доходу в розмірі 276589,27 грн., а також 1700 грн. держмита, з
мотиву того, що вимоги позивача є обґрунтованими оскільки З AT
“MTEK” виконало свої зобов'язання за Додатком № 7Г до Контракту
№ 45.
ДП НАЕК “Енергоатом” з рішенням господарського суду м. Києва не
згодне та просить його скасувати, а в позові відмовити,
посилаючись на те, що ЗАТ “НТЕК” не виконав свої зобов'язання по
розрахунках згідно із зазначеною угодою, а тому у позивача немає
підстав вимагати спірну суму з відповідача.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши
представників сторін суд встановив наступне.
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” та Федеральне державне унітарне
підприємство “Гірничо-хімічний комбінат” (м. Железногорськ,
Російська Федерація) уклали Контракт № 45 від 30.01.98 та
Додаток № 7 від 18.11.99 відповідно до яких перший передав
другому для технологічного витримання та переробки відпрацьоване
ядерне паливо свого відокремленого підрозділу - ВП “Запорізька
АЕС”, що підтверджується актом № 00-09 від 19.01.01 відтиски
штемпеля на якому свідчать про те, що спеціальний потяг з
відпрацьованим ядерним паливом перетнув кордон України з
Російською Федерацією 13.01.2001 р.
Відповідно до п. 2.1 Додатку № 7 до Контракту № 45, вартість
послуг за попереднє технологічне витримання та переробку
відпрацьованого ядерного палива становить 370 доларів США за 1
кг. загальної кількості важкого металу (вихідна маса ізотопів
урану, що міститься в оболонках завантажених в реактор збірок,
що виділяють тепло). Тобто вартість наданих послуг складає
14639508,8 доларів США, оскільки загальна кількість переданого
важкого металу становить 39566,24 кг.
Згідно з Додатком № 7Г до Контракту № 45, укладеним між ДП НАЕК
“Енергоатом”, Федеральним державним унітарним підприємством
“Гірничо-хімічний комбінат” та ЗАТ “МТЕК”, м. Москва, перший
доручив останньому провести розрахунки з другим по Контракту
№ 45 та Додатку № 7 до нього в зазначеній вище сумі.
Як видно з матеріалів справи ЗАТ “МТЕК” перерахувало незначні
суми в російських рублях на адресу “Гірничо-хімічного комбінату”
в рахунок погашення заборгованості по Доповненню № 7Г від
21.06.2000 до Контракту № 45 від 30.01.98, що підтверджується
листом комбінату за № 01-21-15/562 від 02.10.01.
ЗАТ “МТЕК” також передало Комбінату прості векселі які, на його
погляд, є свідченням погашення заборгованості за спірним
Контрактом.
Дійсно, Додаток № 7Г до Контракту № 45 від 30.01.98 передбачає
можливість для ЗАТ “МТЕК” передати прості векселі
“Гірничо-хімічному комбінату” (м. Железногорськ). Але відповідно
до п. 3.5 згаданого Додатку оплата послуг Комбінату
зараховується лише після погашення векселів ЗАТ “МТЕК”.
З наведеного випливає, що зобов'язання перед Комбінатом
вважаються виконаними лише після підтвердження погашення
переданих векселів.
На момент подачі позовної заяви “ДДК ЛТД” (м. Київ) та винесення
рішення господарським судом м. Києва будь-яких свідчень про те,
що спірні векселі погашено не було надано, з чого можна дійти
висновку стосовно неналежного виконання своїх зобов'язань з боку
ЗАТ “МТЕК” перед відповідачем.
Посилаючись у своєму рішенні на договір поруки № 03/2001-ДП від
25.05.01, як підставу для стягнення з відповідача заборгованості
по виконаних за нього зобов'язань згідно Контракту № 45 та
додатків до нього, господарському суду м. Києва слід було
керуватися ст. 191 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно
з якою порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
Наявні у матеріалах справи документи не свідчать про належне
виконання своїх зобов'язань ЗАТ “МТЕК”, що в свою чергу не дає
підстав для висування вимог до відповідача.
Крім того, як видно з наданих матеріалів ЗАТ “МТЕК” листом № 95А
від 19.02.2001 вимагало від ДП НАЕК “Енергоатом” провести оплату
на його користь в термін до 01.05.2001.
Договір поруки № 03/2001-ДП від 25.05.2001 між ЗАТ “МТЕК” та
“ДДК ЛТД” було укладено лише 25.05.2001, тобто після того, як
слід вважати, були порушені права та інтереси ЗАТ “МТЕК”, у
зв'язку з чим та відповідно до ст. 58 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
сторони дійсно мали на увазі не договір поруки, а
уступку вимоги за недійсність якої первісний кредитор (ЗАТ
"МТЕК“) відповідає перед новим кредитором (“ДДК ЛТД“) згідно
ст. 198 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Під час розгляду справи господарському суду м. Києва не було
надано будь-яких доказів належного виконання ЗАТ “МТЕК”
зобов'язання по розрахунках з Комбінатом, у зв'язку з чим у суду
не було підстав стягувати з відповідача сум заборгованості по
зобов'язаннях, що не були виконані.
В силу ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином чого не було зроблено ЗАТ
“МТЕК”, з чого можна дійти висновку, що відповідно до ст. 151 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
у відповідача не виникали зобов'язання по
відношенню до ЗАТ “МТЕК”, який в свою чергу не повинен був
передавати позивачу права вимагати виконання зобов'язання, які
були порушені ним самим, згідно Додатку № 7Г від 21.06.200 до
Контракту № 45 від 30.01.98.
До того ж згідно ст. 323 ЦК РФ при солідарному обов'язку
боржників, кредитор має право вимагати виконання як від всіх
боржників спільно, так і від будь-якого з них окремо, при тому
як повністю, так і частково. Кредитор, який не отримав повного
задоволення від одного із солідарних боржників має право
вимагати недоотримане від інших солідарних боржників. При цьому
згідно ч. 3 ст. 323 ЦК РФ солідарні боржники залишаються
зобов'язаними до тих пір, поки зобов'язання не виконано
повністю. Як свідчать зібрані господарським судом докази, згідно
Додатку № 7Г до Контракту № 45 відповідач та ЗАТ “МТЕК” є
солідарними боржниками, а згідно п. 3.5 цього додатку
зобов'язання солідарних боржників вважаються такими, що виконані
повністю лише після погашення векселів.
Таким чином, на момент укладення договору поруки ЗАТ “МТЕК” не
мало права регресної вимоги до відповідача, оскільки
зобов'язання не було виконано повністю.
Додатково надані позивачем у судовому засіданні письмові докази
та усні пояснення, які стосуються розрахункових відносин між ЗАТ
“МТЕК” та Комбінатом, відповідно до ст. НІ7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не можуть бути
предметом дослідження у касаційній інстанції.
Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду м. Києва не
відповідає фактичним обставинам справи та протирічить діючому
законодавству, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-9, 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Національної атомної енергогенеруючої
компанії “Енергоатом” задовольнити.
2.Рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2001 у справі
№ 2/541 скасувати.
3. В позові відмовити.