ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2002 Справа N 17-6-26/01-866
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”
на постанову від 9.10.2001 року № 5-5-13/01-590 Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-26/01-866
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація
“Агросинтез”
до відкритого акціонерного товариства “Кілійський
елеватор”
про спонукання до виконання умов договору
В С Т А Н О В И В:
товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація
“Агросинтез” звернулося до арбітражного суду Одеської області з
позовом до відкритого акціонерного товариства “Кілійський
елеватор” про спонукання виконати умови договору від 15.09.2000
року № 570 схову хлібопродуктів. В подальшому позивач змінив
предмет позову на стягнення вартості пшениці - 661 612 грн. 86
коп.
Рішенням від 8.05.2001 року, залишеним без змін постановою
від 9.10.2001 року № 5-5-13/01-590 Одеського апеляційного
господарського суду, в позові відмовлено.
Рішення і постанова мотивовані неналежним виконанням
позивачем зобов’язання, наявністю підстав, за яких відповідач
звільняється від відповідальності, конституційним положенням про
загальнообов’язковість виконання судових рішень, які набрали
законної сили.
Скаржник вважає, що зазначені судові акти підлягають
касаційному перегляду через неправильне застосування судами
першої та другої інстанцій норм матеріального права.
На його думку, при вирішенні спору суд мав застосовувати
приписи статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей
161, 203 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
натомість безпідставно були застосовані правила статей 210, 416,
418 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та статті 29
Закону України “Про виконавче провадження”.
Заявник наполягає на невиконанні договірних зобов’язань
відповідачем і незаконному звільненні його від майнової
відповідальності, а також заперечує проти висновку суду про те,
що відповідач потрапив під дію обставин, які для нього стали
непереборними.
З огляду на такі порушення, товариство з обмеженою
відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” просить рішення
місцевого господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити.
В судовому засіданні з 29.01.до 12.02.2002 року
оголошувалася перерва з причини подання представником позивача
клопотання про зупинення даного касаційного провадження у
зв’язку з розглядом Верховним Судом України касаційної скарги,
поданої позивачем на рішення Кілійського районного суду та
ухвалу Одеського обласного суду в іншій, пов’язаній з цією,
справі.
Заслухавши пояснення представників сторін – Мартиновського
О.В. та Кузнєцова А.В., обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки
арбітражним судом Одеської області та Одеськім апеляційним
господарським судом, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та другої інстанцій встановлено, що сторони уклали
цивільно-правову угоду схову хлібопродуктів (майно, яке в
договорі визначено родовими ознаками), відповідно до умов якої
відкрите акціонерне товариство “Кілійський елеватор” згідно з
приймальною квитанцією від 23.08.2000 року № 074738 прийняло від
товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”
переоформлені з приватного підприємства “У-Конти” 457 340 кг
пшениці Ш-го класу, 187 820 кг IV-го класу та 447 270 кг VІ-го
класу, всього 1 092 430 кг.
Відповідно до пункту 7.2. договору елеватор мав здійснити
відвантаження хлібопродуктів за заявкою, яку замовник надає не
пізніше тижня до початку відвантаження, а в силу вимог пункту
7.2. договору зобов’язання з надання транспортних засобів
виконує за договором замовник (поклажодавець), а відвантаження
зерна здійснює виконавець (охоронець), за умов сплати замовником
всіх послуг по охороні.
Заявку на видачу зерна поклажодавець направив на адресу охоронця
15.09.2000 року, проте вона залишилася без виконання у зв’язку з
не оплатою винагороди і витрат по охороні зерна та відсутністю
транспорту під завантаження хлібопродуктів. В подальшому
товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”
намагалося переоформити зерно на іншу особу, але з названих вище
причин йому було відмовлено.
Позивач не надав суду належних доказів, які б спростовували
доводи відповідача про неможливість відвантаження зерна з вини
поклажодавця. За таких обставин, колегія суддів вважає правову
оцінку, яку дав суд поведінці сторін у спірних правовідносинах,
правильною.
Рішенням від 11.12.2000 року арбітражного суду Одеської області
у справі № 17-5-9/8286 вирішено повернути через Державну
виконавчу службу Кілійського району Одеської області відкритому
акціонерному товариству “Одеснафтопродукт” в особі Кілійської
філії пшеницю в загальній кількості 1 072т 430 кг вартістю 646
501 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ, у тому числі 457 340 кг
пшениці Ш-го класу, 187 820 кг IV-го класу та 447 270 кг VІ-го
класу, яка знаходилася на зберіганні у відкритого акціонерного
товариства “Кілійський елеватор” і передавалася приватному
підприємству “У-Конті” за договором від 10.08.2000 року № 22.
На виконання цього рішення державним виконавцем відділу
державної виконавчої служби Кілійського районного управління
юстиції Одеської області 13.12.2000 року було проведено
примусове виконання наказу арбітражного суду Одеської області
від 11.12.2000 року, шляхом переоформлення зерна від товариства
з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” до
відкритого акціонерного товариства “Одеснафтопродукт”.
Примусове виконання державним органом, до компетенції якого
віднесено здійснення виконання судових рішень, місцевий і
апеляційний господарські суди визнали зовнішнім неочікуваним
сторонами договору схову впливом на їх правовідносини,
обставиною, за яку відповідач не відповідає, і яка об’єктивно
перешкоджає виконанню зобов’язання, а також надзвичайною і
невідворотною подією, якої неможливо було уникнути чи запобігти
застосуванням персоналом охоронця відповідних заходів,
направлених на збереження майна.
Як встановлено Одеськім апеляційним господарськім судом,
Кілійський районний суд рішенням від 11.01.2001 року у справі №
2-120/офг в задоволенні скарги товариства з обмеженою
відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” на дії державного
виконавця відмовлено і ухвалою від 25.05.2001 року судової
колегії в цивільних справах Одеського обласного суду зазначене
рішення залишено без змін, а касаційна скарга корпорації без
задоволення, що має преюдиціальне значення для вирішення даного
спору.
Обсяг, умови та характер відповідальності охоронця визначені
статтею 418 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
відповідно до якої необхідні наявність шкоди, причинного зв’язку
між поведінкою охоронця і заподіяною шкодою, а також
протиправність дій (бездіяльності) охоронця.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку відсутні
такі елементи складу цивільного правопорушення як причинний
зв’язок між поведінкою охоронця і тими наслідками, що настали, а
також протиправність дій (бездіяльність) Кілійського елеватору.
За таких умов, колегія суддів вважає, що суди першої та другої
інстанції обґрунтовано відмовили позивачу в задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про зупинення
провадження з розгляду касаційної скарги за мотивів заперечення
іншої сторони, а також з огляду на те, що розгляд Верховним
Судом України касаційної скарги на рішення Кілійського районного
суду та ухвалу Одеського обласного суду не перешкоджає розгляду
по суті касаційної скарги у даній справі та прийняттю постанови
касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 8.05.2001 року господарського суду Одеської області
та постанову від 9.10.2001 року № 5-5-13/01-590 Одеського
апеляційного господарського суду у справі № 17-6-26/01-866
залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” без задоволення.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій