ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2002                                     Справа N 14-256

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючої:             Кочерової Н.О.,

суддів:                 Рибака В.В.,

                        Уліцького А.М.

за  участю  

представників сторін:

від позивача:           

від відповідача:        

розглянувши у          Державного казначейства України

відкритому судовому

засіданні  касаційну

скаргу

на рішення              від 14.08.01

господарського суду     м. Києва

у справі                № 14/256

за позовом              Управління    Міністерства   внутрішніх

                        справа України

до                      Державного    казначейства     України,

                        Цюрупинського  машинобудівного   заводу

                        “Аметист“

Про   визнання недійсним взаємозаліку.

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського  суду  м.  Києва  від  14.08.01  (суддя

Капацин   Н.В.)   визнано  недійсним  розпорядження   Державного

казначейства  України  №  7/30239  від  23.07.99  про  погашення

казначейського  векселя  № 51300001015357  в  рахунок  погашення

заборгованості по податках Цюрупинського машинобудівного  заводу

“Аметист” на суму 40000 грн.

Рішення  мотивовано  тими  доводами, що  взаємозалік  (погашення

векселя)   оформлено   розпорядженням  Державного   казначейства

України  за  №  7/30239  від 23.07.99 на суму  40000  грн.,  але

Цюруписький   машинобудівний   завод   “Аметист”   не    виконав

зобов'язання   по  поставці  товарів,  а  тому  погашення   його

заборгованості по податках проведено безпідставно.

У   поданій  касаційній  скарзі  Державне  казначейство  України

зазначає,  що  при  ухваленні рішення суд не  прийняв  до  уваги

вимоги  ст.ст.  95,  96 Конституції України ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          та

Закону  України  “Про  Державний бюджет України  на  1999  рік”,

неправильно  застосував  норми процесуального  та  матеріального

права  і просить скасувати рішення господарського суду м.  Києва

та направити справу на новий розгляд.

Заявлено  клопотання  про відновлення процесуального  строку  на

подання касаційної скарги.

Скаржник  зазначає, що за 1999 р. Державне казначейство  України

відзвітувало  перед  Верховною Радою України,  в  тому  числі  з

урахуванням  бюджетної заборгованості, яка  є  предметом  даного

спору; будь-яких порушень по погашенню казначейських векселів не

встановлено,  а  механізм  відновлення бюджетної  заборгованості

відсутній.

Судова   колегія,   перевіривши   наявні   матеріали   (фактичні

обставини)  справи на предмет їх юридичної оцінки  господарським

судом  м.  Києва,  заслухавши пояснення  присутніх  у  засіданні

представників  сторін  дійшла висновку  про  наявність  правових

підстав  для  задоволення касаційної скарги  та  клопотання  про

відновлення процесуального строку, виходячи з наступного.

Державним  казначейством України видано вексель № 51300001015357

на суму 40 тис.грн. з терміном його погашення до 29.07.99.

Відповідно  до  індосаменту (передача права),  здійсненого  УМВС

України  в  Дніпропетровській  області,  вказаний  вексель   був

переданий   ПП   “Естер”,  яке  індосувало  його   Цюрупинському

машинобудівному   заводу  “Аметист”,  а  останній   провів   ним

розрахунок  з бюджетом по податковій заборгованості  в  сумі  40

тис.грн.   шляхом  пред'явлення  його  Державному   казначейству

України для погашення.

Як  зазначено  в  касаційній  скарзі,  погашення  цього  векселя

відбулось   на   підставі  довідки  ДПІ   Цюрупинського   району

Херсонської   області,  виданої  Цюрупинському   машинобудівному

заводу “Аметист”.

Але  в  матеріалах  справи  це довідка  відсутня,  оцінка  цьому

документу судом не давалась.

Відповідно  до  ст. 70 Положення (Конвенції)  про  переказні  та

прості  векселі позовні вимоги індосантів один до  одного  і  до

векселедавця   погашаються  після  закінчення   шести   місяців,

починаючи з дня оплати векселя.

В зв'язку з цим визначення початку перебігу цього строку можливе

лише при витребуванні та оцінці цього доказу.

Зазначене  свідчить  про застосування судом  до  позовних  вимог

матеріального  права  при  неповному дослідженні  обставин,  які

мають важливе значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          касаційна

інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними

обставини,  що  не  були  встановлені в  рішенні  або  постанові

господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів

над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України у складі колегії суддів

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення  господарського  суду м. Києва  від  14.08.01  у  справі

№ 14/526 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Головуючий                                         Н.Кочерова

Судді     :                                        В.Рибак

                                                   А.Уліцький