ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.02.2002
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу Allied Irish Textiles Ltd (далі - ТОВ "Об'єднаний
ірландський текстиль") на рішення господарського суду м. Києва від
21.08.2001 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.11.2001 у справі за позовом ТОВ "Укрінтерпошив" до
АТЗТ "Київське швейне підприємство "Юність" та ТОВ "Об'єднаний
ірландський текстиль" про визнання недійсними договорів від
05.08.97 та 27.03.98.
В лютому 2001 року позивач звернувся до арбітражного суду м.
Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів
від 05.08.97 та 27.03.98, посилаючись на те, що вони не
відповідають вимогам закону.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.08.2001 позов
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20
листопада 2001 року рішення господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї ТОВ "Об'єднаний
ірландський текстиль" просить вказані судові рішення скасувати як
такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального
права, та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в
задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її
задоволенні відмовити, а рішення та постанову суду залишити без
змін, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам
Закону, що регулює дані правовідносини, і у їх прийнятті не було
допущено порушення норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених у ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським
і апеляційним судом у прийнятті оскаржуваного рішення та постанови
норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог статті 48 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є
угода, яка не відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 6
Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
(в
редакції Закону, чинній на момент укладення договорів),
зовнішньоекономічний договір з боку резидента України підписують
дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно
до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю,
виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної
діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають
інше.
Як встановлено судом, 05.08.97 та 27.03.98 між АТЗТ
"КШП-Юність" та ТОВ "Об'єднаний ірландський текстиль" були
укладені договори купівлі-продажу цінних паперів. Від імені АТЗТ
"КШП-Юність" договори підписані одноособово президентом В., а від
імені ТОВ "Об'єднаний ірландський текстиль" - віце-президентом Ж.
В преамбулі договору від 27.03.98 зазначено, що його
підписують дві особи - президент В. та технічний директор П., що
діє на підставі довіреності N 740 від 14.12.97.
У договорі від 05.08.97 посилання на другий підпис
уповноваженої особи взагалі відсутнє. В обох договорах відсутнє
посилання на документи, що підтверджують повноваження та посадове
становище особи, що підписала договір від імені ТОВ "Об'єднаний
ірландський текстиль", тобто Ж.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, технічний
директор АТЗТ "Юність" П. від підпису вказаних договорів
відмовилась свідомо у зв'язку з відсутністю у особи, що діяла від
імені нерезидента України, належним чином засвідчених та
легалізованих документів, що підтверджують її повноваження.
Враховуючи, що покупець цінних паперів створений за
законодавством Ірландії, спірні договори є зовнішньоекономічними
договорами.
Проаналізувавши вказані обставини на відповідність їх вимогам
закону, що регулює дані правовідносини, суд вважає, що суди дійшли
правильного висновку, що спірні договори підписані з боку АТЗТ
"Юність" з порушенням статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
. При цьому суд виходив
з того, що згідно з пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України
від 26 листопада 1998 року ( v016p710-98 ) (v016p710-98)
щодо офіційного
тлумачення положень частини другої статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" встановлений порядок підписання
зовнішньоекономічного договору, за яким від імені суб'єкта
зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір
підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого
зовнішньоекономічного договору, що укладається суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності України.
Обґрунтованими є також висновки господарського та
апеляційного судів про те, що обидва спірні договори підписані з
боку ТОВ "Об'єднаний ірландський текстиль" Ж., тобто особою, яка
на момент підписання цих договорів не мала повноважень, оформлених
у відповідності до вимог статті 54 Консульського статуту України
( 127/94 ) (127/94)
.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що
підтверджували б його повноваження на підписання цих договорів.
За таких обставин суд вважає, що господарський суд м. Києва
відповідно до вимог Закону ( 959-12 ) (959-12)
правильно визнав спірні
договори недійсними, з чим погодилася колегія суддів Київського
апеляційного господарського суду.
Тому рішення господарського суду та постанову апеляційної
інстанції, як такі, що відповідають обставинам справи та вимогам
Закону, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Доводи ТОВ "Об'єднаний ірландський текстиль", викладені в
касаційній скарзі, не можна визнати обґрунтованими, оскільки вони
спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам
закону, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
рішення господарського суду м. Києва від 21 серпня 2001 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 20
листопада 2001 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.