ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2002 Справа N 2-6/6638-2000
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової Т.Б.
за участю представників Позивача - Меншикова А.А. д.№ 10 від
сторін 4.02.2002, представник відповідача
Не заявився на судове засідання.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Фірми “Кримавіасервіс ЛТД” м.
Сімферополь
На постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.10.2001
за позовом Фірми “Кримавіасервіс ЛТД” м.
Сімферополь
до Державної податкової інспекції в
м. Сімферополі
про визнання недійсним рішення ДПІ в м. Сімферополі від
27.08.2000 № 935/22- 1-22299519
Фірмою “Кримавіасервіс ЛТД” 6.09.2001 року заявлений позов про
визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в
м. Сімферополі від 27.08.2000 № 935/22-1-22299519, яким
позивачеві нараховані фінансові санкції за порушення вимог
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” загалом на суму
20399,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надавались послуги
повітряним судам авіакомпаній нерезидентів на умовах оплати
послуг у національній валюті України. Передбачена приписами
пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
систему валютного регулювання та валютного контролю” вимога щодо
одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України
для проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом в межах
торговельного обороту у валюті України не розповсюджується на
операції позивача з надання послуг повітряним судам авіакомпаній
нерезидентів.
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
2.-30.10.2000 (що прийняте суддею Щепанською О.А.) відмовлено у
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного
рішення податкової служби з огляду на вимоги частини 3 статті 7
Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного
регулювання та валютного контролю”. Зокрема рішення арбітражного
суду мотивоване тим, що послуги позивача з обслуговування
іноземних повітряних суден є товаром у розумінні Закону України
“Про зовнішньоекономічну діяльність”, і за таких обставин
застосування фінансових санкцій за проведення розрахунків між
позивачем та нерезидентами у валюті України без наявності
індивідуальної ліцензії Національного банку України є
правомірним.
Постановою арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
14.05.2001 згадане рішення арбітражного суду від 2-30.10.2000
залишене без зміни з тих же підстав. Перевірку рішення в порядку
нагляду, за заявою позивача, здійснив заступник голови
арбітражного суду Автономної Республіки Крим Тітков С.Я.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.10.2001 року постанова арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 14.05.2001 залишена без змін. Постанова суду
мотивована тим, що фірмою “Кримавіасервіс ЛТД” порушені вимоги
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” щодо проведення
розрахунків з нерезидентами у валюті України без наявності
індивідуальної ліцензії Національного банку України, тому
рішення податкової служби про нарахування ґрунтується на
приписах чинного законодавства.
Перевірку постанови, за апеляційною скаргою фірми
“Кримавіасервіс ЛТД”, здійснила судова колегія Севастопольського
апеляційного господарського суду у складі: головуючого Сотули
В.В., та суддів Голик B.C. і Шевченко Н.Н.
Фірма “Кримавіасервіс ЛТД”, не погоджуючись з постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду у даній
справі, звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про її перегляд в касаційному порядку, і
просить згадану постанову скасувати, а позовні вимоги
задовольнити в повному обсязі.
При цьому фірма “Кримавіасервіс” посилається на невірне, на
думку касатора, застосування судом вимог частини 3 статті 7
Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного
регулювання та валютного контролю”, приписами якого передбачено
здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах
торговельного обороту у валюті України лише за умови одержання
індивідуальної ліцензії Національного банку України. Однак
судом, при вирішенні справи не враховані приписи пункту 4 статі
5 згаданого Декрету, в якому міститься перелік операцій, для
проведення яких вимагається одержання індивідуальної ліцензії
Національного банку України. У цьому переліку відсутні операції
з використання національної валюти України у якості засобу
платежу між резидентом та нерезидентом. Касатор звертає увагу на
Правила використання готівкової іноземної валюти на території
України, затверджені постановою Національного банку України від
16.05.1998 № 119, в розділі другому яких зазначено, що
використання на території України готівкової іноземної валюти як
засобу платежу дозволяється у випадку відсутності у фізичних
осіб - нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці
України і неможливості проведення валютно-обмінної операції
через пункти обміну іноземної валюти.
Справа розглядається за відсутності представника відповідача,
який належно повідомлений про час і місце розгляду справи. У
судовому засіданні оголошувалась перерва до 8.02.2002 року.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представника позивача, який підтримав доводи касаційної скарги,
заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В, Вищий господарський
суд України відзначає наступне.
Рішенням арбітражного суду у цій справі встановлений факт
отримання фірмою виручки у сумі 20399,33 за надані нерезидентам
України послуги. Оспорюваним рішенням податкової служби на таку
ж суму застосовані фінансові санкції до фірми “Кримавіасервіс
ЛТД”.
Режим здійснення валютних операцій на території України,
загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних
органів, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок
здійснення валютного контролю і відповідальність за порушення
валютного законодавства в Україні визначені Декретом Кабінету
Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного
контролю” ( 15-93 ) (15-93)
від 19.02.1993 року № 15-93.
Приписом статті 7 цього Декрету встановлено, що у розрахунках
між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту
використовується як засіб платежу іноземна валюта, яка
перераховується виключно через уповноважені банки. Здійснення
розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту у валюті України допускається за умови
одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
За порушення резидентами такого порядку розрахунків, статтею 16
згаданого Декрету, встановлена відповідальність - фінансові
санкції у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що
використовуються при розрахунках.
Позивач стверджує, що виручка на суму 20399,33 грн. отримана ним
від нерезидентів в порядку встановленому Правилами використання
готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими
постановою Національного банку України від 16.05.1998 № 119, в
розділі другому яких зазначено, що використання на території
України готівкової іноземної валюти як засобу платежу
дозволяється у випадку відсутності у фізичних осіб -
нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці України і
неможливості проведення валютно-обмінної операції через пункти
обміну іноземної валюти. Проте у справі відсутні докази
наявності таких умов, за яких можливе застосування наведених
приписів до спірних розрахунків.
За таких обставин справи доводи касаційної скарги не можуть бути
підставою для скасування чи зміни судових актів у справі,
оскільки останні відповідають приписам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 77, 108, 111-5,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.10.2001 року у справі № 2-6/6638-2000 Арбітражного суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.