ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2002 Справи N Д 12/66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів: Добролюбової Т.Б.
Дроботової Т.Б.
за участю представників
сторін:
від позивача Понамарьова Ю.М.
від відповідача Войченко Г.М., Єрмоліна В.П.
розглянувши у відкритому Науково-виробничої дослідної
судовому засіданні агрофірми “Наукова”
матеріали касаційної скарги м. Дніпропетровськ
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03 -
08.10.2001 р.
у справі № Д 12/66
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Науково-виробничої дослідної
агрофірми “Наукова”
м. Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства
комерційний банк “Приватбанк”,
м. Дніпропетровська
Про визнання недійсним кредитного договору № 59 від
18.07.1997 p.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
7.06.2001р. суддя Жукова Л.В. відмовила Науково-виробничій
дослідній агрофірмі “Наукова” м. Дніпропетровськ в позові про
визнання недійсним кредитного договору № 59 від 18.07.1997р. між
Науково-виробничою дослідною агрофірмою “Наукова”
М.Дніпропетровськ та ЗАТ КБ “Приватбанк”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03-08.10.2001 року рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 7.06.2001р. залишено без зміни, а
апеляційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми
“Наукова” без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного
господарського суду, позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення про
визнання кредитного договору № 59 від 18.07.1997 р. недійсним з
моменту його укладення як невідповідаючий чинному законодавству
України і укладений в порушення Статуту агрофірми “Наукова”.
Зокрема, що при укладенні вказаного кредитного договору не могла
бути обрана правова форма забезпечення кредиту - як застава, в
силу обмежень, встановлених спеціальним Законом України “Про
основи державної політики у сфері науки і науково-технічної
діяльності і, що агрофірма “Наукова” не могла виступати
заставодавцем.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, а постанову суду необхідно залишити без змін з
наступних підстав.
18.07.1997 року між КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є
відповідач, та ТОВ “Імпрод” був укладений кредитний договір
№ 59, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі
2000000 грн., терміном до 19.01.1998р. із сплатою 54% річних.
Додатковою угодою від 1.08.1997 до договору № 59 строк
повернення кредиту встановлений до 19.07.1998 р. із сплатою 47%
річних.
Відповідно до угоди про перевід боргу від 24.03.1998 агрофірма
“Наукова” прийняла на себе зобов'язання по кредитному договору
№ 59 від 18.07.1997р.
Згідно з п. 3 договору, кредит надається під забезпечення усіма
основними та оборотними засобами позичальника і договору
застави.
2.04.1998 у забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за
кредитними договорами, в тому числі договором № 59 від
18.07.1997 р. між агрофірмою “Наукова” та КБ “Промватбанк” був
укладений договір застави майна № 1/Н.
Посилаючись на те, що застава не може бути обрана, як правова
форма забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,
оскільки майно закріплено за агрофірмою на праві оперативного
управління і не може бути предметом застави, позивач просив
визнати кредитний договір № 59 від 18.07.1997 р. недійсним на
підставі ст. ст. 48, 50, 59 ЦК.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 48
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за якою недійсною визнається угода, що не
відповідає вимогам закону.
Посилання позивача, як на підставу визнання кредитного договору
недійсним одночасно на ст. ст. 48, 50, 59 ЦК є неправомірні,
оскільки встановлене ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правило
повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з
порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які
встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод,
зокрема, ст.ст. 49, 50, 56, 57, 58 ЦК.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен
встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними, а саме відповідність змісту угод
вимогам закону; додержання встановленої форми угоди,
правоздатність сторін за угодою та інші обставини.
Оцінюючи кредитний договір № 59, арбітражний суд обгрунтовано
дійшов висновку про відповідність змісту кредитного договору
вимогам закону щодо форми його укладення та підписання його
правоздатними сторонами.
Не можна визнати обґрунтованими доводи позивача також у тому, що
при укладенні кредитного договору не могла бути правова форма
забезпечення кредиту - застава, оскільки відповідно до ст. 3
Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
застава має похідний
характер від забезпеченого нею зобов'язання, а не навпаки. І
тому той факт, що на думку позивача договір застави не
відповідає вимогам закону не дає підстав для визнання недійсним
кредитного договору.
Так як умови договору застави узгоджуються сторонами в межах
самостійного договору і тому посилання в п. 3 кредитного
договору на договір застави не може розглядатись як незаконна
умова.
Позивач за своєю організаційно-правовою формою є державним
підприємством, це підтверджується змістом Статуту агрофірми
“Наукова” та не заперечується позивачем.
Згідно зі ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
майно, що закріплено за державним підприємством,
належить йому на праві повного господарського відання.
Згідно зі ст. 11 Закону “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
підприємство,
за яким майно закріплено на праві повного господарського відання
має право надавати це майно у заставу.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа
(майновий поручитель), тобто заставодавцем, виходячи з умов
кредитного договору міг бути і майновий поручитель, а не
агрофірма “Наукова”.
За таких обставин правові підстави для визнання недійсним
спірного кредитного договору відсутні.
З огляду на зазначене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03-08.10.2001 року у справі № Д12/66 залишити без змін, а
касаційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми
“Наукова” без задоволення.