ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2002 Справа N Д27/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф.- головуючого,
Невдашенко Л.П. ,
Перепічая B.C.,
розглянувши касаційну Науково-виробничої дослідної
скаргу агрофірми “Наукова“
на постанову від. 11-16.10.2001
у справі № Д27/22
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
за позовом Науково-виробничої агрофірми
“Наукова“
до ЗАТ комерційний банк “Приватбанк“
Про визнання недійсним кредитного договору
В засіданні брали участь представники:
від агрофірми “Наукова” Пономарьов Ю.М. - за довіреністю,
від ЗАТ KM “Приватбанк” заст. директора Войченко Г.М. - за
довіреністю, заст. директора Єрмоліна В.П. - за довіреністю.
В С Т А Н О В И В:
В січні 2001 р. Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова”
звернулась до арбітражного суду Дніпропетровської області з
позовною заявою до ЗАТ КБ “Приватбанк” про визнання недійсним
кредитного договору № 152 від 12.12.96 укладеного між позивачем
та відповідачем.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що до
вказаного кредитного договору, як правова форма забезпечення, не
міг бути застосований договір застави, так як за агрофірмою
закріплене майно на праві оперативного управління та відповідно
до ст. 15 Закону України “Про наукову та науково-технічну
діяльність” держава передала академіям в безстрокове безоплатне
користування без права зміни власності основні та обігові кошти,
використання майна переданого академіям здійснюється ними
відповідно до законодавства та Статутів академій.
Вважає, що кредитний договір № 152 від 12.12.96 повинен бути
визнаний недійсним на підставі ст.ст. 48,50 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
як укладений з порушенням діючого законодавства
України із перевищенням прав визначених її статутом.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
29.03.2001 (суддя Татарчук В.О.) в позові науково-виробничої
дослідної агрофірми “Наукова” до ЗАТ КБ “Приватбанк” про
визнання недійсним кредитного договору № 152 від 12.12.96
відмовлено тому, що за висновками суду агрофірма мала право на
укладення договору застави, а спірний договір відповідає вимогам
чинного законодавства і в ньому присутні усі суттєві умови.
Голова арбітражного суду Дніпропетровської області В.І. Плевако
розглянувши заяву НВД агрофірми “Наукова” про перевірку в
порядку нагляду рішення арбітражного суду по справі постановою
від 26.06.2001 залишив рішення суду без змін.
Судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського су
ду у складі: головуючого Лотоцької Л.О., суддів Тищик І.В.,
Євстегнеєвої О.С. розглянула у судовому засіданні апеляційну
скаргу Науково-виробичої дослідної агрофірми “Наукова” на
рішення арбітражного суду від 29.03.2001 та постанову від
26.06.2001 і постановою від 11-16.10.2001 залишила рішення від
29.03.2001 і постанову від 11-16.10.2001 без змін, а апеляційну
скаргу без задоволення. Оскільки правові підстави для визнання
недійсним скаргою кредитного договору відсутні.
В касаційній скарзі порушено питання про скасування постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11-16.10.2001 і прийняття нового рішення та визнати кредитний
договір № 152 від 12.12.96 недійсним з моменту його укладення,
як такий, що не відповідає вимогам законодавства України і
укладений в порушення Статуту агрофірми “Наукова”.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України, по
яснення представників сторін та перевіривши матеріали справи на
предмет їх юридичної оцінки при прийняті постанови колегія
суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги
немає.
Між КБ “Приватбанк” та агрофірмою “Наукова” укладений кредитний
договір № 152/121/201 від 12.12.96, відповідно до якого банк
надав позичальнику кредит в сумі 800000 грн. терміном до
12.12.97. Додатковими угодами №№ 1-8 до кредитного договору
№ 152 продовжено строк дії договору до 13.04.98 із сплатою 25%
річних, а потім збільшено до 32% річних.
Розділом 3 кредитного договору встановлено, що кредит надається
під забезпечення всіма основними та обіговими засобами
заставодавця і договір застави.
Між сторонами кредитного договору № 152, у забезпечення
своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором
укладений 18.07.97 договір застави. Предмет застави оцінений в
9000543 грн.
Відповідно до п. 4.2 статуту НВДА “Наукова” державне майно
закріплене за агрофірмою належить її на праві повного
господарського відання, яке згідно із законодавством і цим
статутом.
Згідно зі ст. 37 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
ознаки володіння, користування і розпорядження майном
відноситься до права повного господарського відання державного
підприємства.
У зв'язку з цим апеляційний господарський суд обгрунтовано
встановив, що зміст спірного кредитного договору з точки зору
наявності обставин з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними, відповідає вимогам закону, його формі та підписаний
правоздатними сторонами.
Статтею 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за якою
недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону,
встановлюються загальні підстави і наслідки недійсності угод, а
статтями 49, 50, 56, 57, 58 цього Кодексу встановлюються
спеціальні підстави та наслідки недійсності угод. Правило,
встановлене статтею 48 цього Кодексу, не підпадає під дію
зазначених норм. Тому посилання скаржника у касаційній скарзі
одночасно, на статті 48, 50 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як на підставу визнання кредитного договору
недійсним, неправомірні і не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання позивача в касаційній скарзі на “подібний спір”, який
був розглянутий Вищим арбітражним судом України (постанова
№ 04-1/15-5/183 від 24.11.2000) є безпідставним, оскільки в
зазначеній постанові містяться посилання на статті, які
встановлюють спеціальні підстави недійсності угод, а саме 50,57
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Викладені в касаційній скарзі доводи про те, що суд не взяв до
уваги положення Закону України “Про основи державної політики в
сфері науки і науково-технічної діяльності” необґрунтовані,
оскільки позивач не обгрунтував своє твердження яким чином саме
цей Закон є спеціальним стосовно кредитних відносин. Відповідно
до статті 3 Закону України “Про заставу” застава має похідний
характер від забезпечення нею зобов'язання, а не навпаки. Тому,
якщо, на думку позивача, договір застави не відповідає вимогам
закону, ці обставини не є підставою для визнання недійсним
кредитного договору.
Посилання в пункті 3 кредитного договору на договір застави, як
на забезпечення виконання зобов'язання, не може розглядатися як
незаконна умова тому, що умови договору застави узгоджуються
сторонами в межах самостійного договору.
За викладених обставин апеляційний господарський суд
обгрунтовано дійшов висновку, що правові підстави для визнання
недійсним спірного кредитного договору відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11-16.10.2001 № 02-5/5-5/17(Д27/22) у справі арбітражного
суду Дніпропетровської області № Д27/22 залишити без зміни,
касаційну скаргу без задоволення.