ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2001 Справа N 5/1/247
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Першиков Є.В.
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянула касаційну скаргу ВАТ “Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат“
на Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
від 27.09.2001
у справі № 5/1/247 господарського суду
Запорізької області
за позовом ВАТ “Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат“
до Відділення Державного казначейства
України у м. Запоріжжі
третя особа ВАТ “Державний експортно-імпортний
банк України” м. Київ
про визнання акту недійсним.
В засіданні взяли участь повноважні представники:
позивача - Котюк А.В./дов. № 26/14-09 від 04.02.2002/
Юрченко О.А. /дов. № 26/14-83 від 03.12.2001/
Пламм Г.А. /дов. № 26/14-80 від 03.12.2001/
відповідача - Курінна О.О. /дов. № 1 від 02.01.2002/
третьої особи - не з’явились.
06.02.2002 в судовому засіданні за згодою сторін на підставі
ст. 85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судовою колегією оголошено лише вступну та резолютивну частину
постанови.
Рішенням арбітражного суду Запорізької області (суддя Серкіз
В.Г.) від 18.04.2001, прийшовши до висновку, що зобов'язання ВАТ
“ЗАлК” (до 2000 року) по поверненню засобів фінансування не
виникають ні з закону, ні з договору, визнав недійсним Подання
відділення Управління Державного казначейства України у
м. Запоріжжя № 2 від 01.03.2000 р. “Про відшкодування збитків
державного бюджету України за іноземними кредитами”.
Постановою від 27.09.2001 судової колегії Дніпропетровського
апеляційного господарського суду (Лотоцька Л.О., Тищик І.В.,
Євстигнєєв О.С.) скасовано зазначене рішення, з посиланням на
його невідповідність чинному законодавству, оскільки лише
витрати державного бюджету на виконання кредитної угоди є
юридичним фактом, який породжує правовідносини між державним
бюджетом і ВАТ “ЗАлК”, які врегульовані чинним законодавством, а
саме: ст. 20 Закону України “Про державний бюджет на 2000 рік”
та постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.95 р. № 1002
"Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що
виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними
кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії
Уряду України”.
ВАТ “ЗАлК”, не погоджуючись з постановою судової колегії
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.09.2001 по даній справі і посилаючись на неправильне
застосуванням норм матеріального та порушення норм
процесуального права, просить її скасувати, залишивши в силі
рішення арбітражного суду Запорізької області від 18.04.01 у
справі 5/1/247.
Колегія суддів, розглянувши касаційну скаргу ВАТ “ЗАлК” на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.09.2001 у справі № 5/1-247 та перевіривши правильність
юридичної оцінки фактичних обставин справи судом, а також
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, вислухавши пояснення сторін, встановила:
Судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського
суду, вважаючи, що між державним бюджетом і ВАТ “ЗАлК” виникли
правовідносини з відшкодування витрат за кредитом, застосувала
ст. 20 Закону України “Про державний бюджет на 2000 рік” та
постанову Кабінету Міністрів України від 14.12.95р. № 1002 “Про
порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли
внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами,
одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду
України”, які передбачають, що у разі здійснення гарантом
платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за
іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, у
позичальників виникає відповідальність перед державним бюджетом
та застосовується механізм безспірного стягнення цієї
заборгованості, якщо вона виникла внаслідок невиконання
юридичними особами своїх зобов'язань, визначених умовами
кредитної угоди між банком - агентом Уряду України і
позичальником.
Перевіривши застосування згаданих норм матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України врахувала, що
Положенням про порядок одержання, використання і погашення
іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету міністрів
України та Національного банку, яке затверджено
Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України 27.08.1992,
передбачено, що кредити іноземних банків, міжнародних фінансових
організацій, одержані у рамках міждержавних і міжурядових угод,
надаються українським юридичним особам (позичальникам) під
гарантії Кабінету Міністрів України. Згідно п. 9 Положення
Укрексімбанк як агент Уряду укладає з іноземним
банком-кредитором або міжнародною фінансовою організацією
індивідуальну кредитну угоду, а також кредитну угоду
безпосередньо з позичальником.
Згідно ст. 20 Закону України “Про Державний бюджет України на
2000 рік” органи державної податкової служби застосовують
механізм безспірного стягнення заборгованості для відшкодування
витрат Державного бюджету України, які виникли внаслідок
невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення
та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів,
залучених державою або під державні гарантії. Постанова Кабінету
Міністрів України № 1002 від 14.12.95 встановлює, що у разі
здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості
юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під
гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед
державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на
виконання їх зобов'язань, визначених умовами кредитної угоди між
банком - агентом Уряду України і позичальником, з моменту
здійснення гарантом зазначених платежів. Таким чином, підставою
відповідальності позичальників перед бюджетом є невиконання ними
своїх зобов'язань, передбачених кредитною угодою та здійснення
гарантом платежів на користь іноземного кредитора.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, п. 6.1. кредитної
угоди № 14/2-145 від 28.05.1997, укладеної між Державним
експортно-імпортним банком, що діяв від імені Кабінету Міністрів
України та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”,
передбачає, що погашення кредиту, відсотків, додаткових платежів
та страхової премії у розмірі 70% від загальної суми до 2000
року здійснюється за рахунок Державного бюджету України
відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
25.12.96р. № 1549, а згідно до п. 6.2. зазначеної кредитної
угоди погашення кредиту починаючи з 2000 року здійснюється
Позивачем за рахунок власної валютної виручки. Згадана Постанова
Кабінету Міністрів України передбачає механізм фінансування
створення виробництва алюмінієвої фольги і пакувальних
матеріалів, відповідно до якого Міністерство економіки України
та Міністерство фінансів України повинні були передбачити в
проекті Державного бюджету України на 1997-1999 роки кошти на
обслуговування іноземного кредиту, а ВАТ “Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат” повинен був забезпечити погашення
основного боргу та відсотків за цим кредитом починаючи з 2000
року.
Як правильно визначив суд першої інстанції, наявність порушень
ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” умов кредитної
угоди № 14/02-145 від 28.05.97 матеріалами справи не
підтверджена. Умов про повернення витрачених до 2000 року коштів
для погашення кредиту ні кредитною угодою, ні постановами
Кабінету Міністрів не передбачалось.
Таким чином, оскільки до 2000року Позивач не мав зобов'язань
щодо сплати власних коштів за кредитною угодою, то підстави щодо
виникнення у позичальника відповідальності перед бюджетом,
передбаченої ст. 20 Закону України “Про державний бюджет на 2000
рік” та постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.95 р.
№ 1002 “Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що
виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними
кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії
Уряду України”, в даному випадку відсутні.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3.08.2000 року
№ 307-р при вирішенні даної справи неправомірно застосовано
Дніпропетровським апеляційним господарським судом, оскільки
предметом позову є визнання недійсним акту ненормативного
характеру, а саме Подання відділення Управління Державного
казначейства в м. Запоріжжі № 2, яке датується 1.03.2000 року, і
суд мав вирішити питання щодо відповідності зазначеного акту
діючому на момент його прийняття законодавству.
З вищевикладеного випливає, що зроблені в оскаржуваній постанові
висновки про те, що витрати державного бюджету на виконання
кредитної угоди є юридичним фактом, який породжує правовідносини
між державним бюджетом і ВАТ “ЗАлК”, які врегульовані чинним
законодавством, а саме: ст. 20 Закону України “Про державний
бюджет на 2000 рік” та постановою Кабінету Міністрів України від
14.12.95 р. № 1002 та, що зазначені правові норми виключають
застосування п. 6 кредитної угоди № 1402-145 від 28.05.97р.
ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає за необхідне скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.09.2001 у справі № 5/1-247 господарського суду Запорізької
області як таку, що винесена при неправильному застосуванні норм
матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-9, 111-10,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України,
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий
комбінат” задовольнити.
2. Постанову від 27.09.2001 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду по справі № 5/1-247 господарського суду
Запорізької області скасувати.
3. Рішення від 18.04.2001 арбітражного суду Запорізької області
по справі № 5/1/247 залишити без змін.
Головуючий Першиков Є.В.
Суддя Савенко Г.В.
Суддя Ходаківська І.П.