ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
6.02.2002                                   Справа N 5-3739-2001
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого                Овечкіна В.Е.
                           Мілевського Й.Р.
                           Чернова Є.В.
за участю представників
позивача                   Павлюченко Н.В.
відповідача                 -
розглянувши касаційну      Сільськогосподарського  товариства  з
скаргу                     обмеженою            відповідальністю
                           “Перекопський”
на постанову               від 1.10.2001 року
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі                   № 5/3739-2001
за позовом                 Сільськогосподарського            ТОВ
                           “Перекопський”
до                         Джанкойської   об’єднаної   державної
                           податкової інспекції
 
Про   визнання недійсним рішення
 
                           ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від
17.07.2001року  /суддя Фенько П. П. / позов задоволено.  Рішення
Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції № 11-26-2-
008547628242 від 11.01.2001 року в частині донарахування податку
на  додану  вартість /далі – ПДВ/ в сумі 5798 грн., застосування
фінансових  санкцій в сумі 5798 грн. та пені в сумі 161,76  грн.
визнано недійсним.
 
Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду
(далі  – апеляційний суд) /судді Черткова І.В.- головуюча,  Плут
В.М.,  Горошко Н.П. / від 1.10.2001 року рішення місцевого  суду
скасовано, в позові відмовлено. Суд прийшов до висновку, що  дії
СТОВ    “Перекопський”   призвели   до   заниження   податкового
зобов’язання  по  ПДВ  в  липні  2000р.  на  суму  5798,10  грн.
Збільшення СТОВ “Перекопський” податкового зобов’язання в серпні
2000р.  на  ту  ж  суму дало йому право на  податкові  пільги  у
відповідності  з Законом України “Про внесення  змін  до  Закону
України  “Про  податок на додану вартість”  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          від
01.07.2000, що вступив в дію з 28.07.2000.
 
СТОВ  “Перекопський” звернулося з касаційною скаргою  до  Вищого
господарського суду України про перегляд постанови  апеляційного
суду  від  1.10.2001  року,  у зв’язку  з  порушенням  ним  норм
матеріального  та  процесуального права,  а  саме  неправильного
застосування  Закону  України  “Про  податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         від 3.04.1997 року /далі – Закон про ПДВ/ та  ст.
101  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        
/не взятий до уваги висновок експерта/.
 
Колегія   суддів,   перевіривши   наявні   матеріали   /фактичні
обставини/  справи  на  предмет  правильності  юридичної  оцінки
обставин   справи  і  повноти  їх  встановлення  в  оскаржуваній
постанові  апеляційного суду та заслухавши пояснення присутнього
в  засіданні  представника  позивача дійшла  висновку,  що  вона
підлягає  залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення
з наступних підстав.
 
10.07.2000 року СТОВ “Перекопський” уклало договір № 46-00 з ЗАТ
“Євпаторійський   міський   молочний   завод,   за   яким    ЗАТ
“Євпаторійський  міський молочний завод зобов’язався  відпустити
дизельне пальне в кількості 30000 л за ціною 1,86 грн. за 1 л на
суму  55800  грн.  СТОВ  “Перекопський” в  оплату  зобов’язалося
поставити  пшеницю з розрахунку 2,2 кг пшениці на 1 л дизельного
палива на загальну суму 55800 грн. з урахуванням ПДВ.
 
На   виконання   цього   договору  в   липні   2000   року   ЗАТ
“Євпаторійський   міський  молочний  завод”  поставив   паливно-
мастильні  матеріали  в  кількості  22150  л  на  загальну  суму
40749,88  грн.  /в  т.ч.  ПДВ 6791,65 грн./.  В  свою  чергу  по
накладній  №  134 від 17.07.2000 СТОВ “Перекопський”  відпустило
пшеницю в кількості 45180 кг на суму 34788,60 грн.
 
Оскільки, в липні бартерна операція була збалансованою  це  дало
право  СТОВ  “Перекопський” відобразити в податковому  звіті  як
податковий  кредит  суму  ПДВ, що ввійшла  у  вартість  паливно-
мастильних  матеріалів  6791,65  грн.,  на  підставі  податкових
накладних, що виписало ЗАТ “Євпаторійський міський молокозавод”.
 
Разом  з  тим,  в  липні  2000  року  під  час  відгрузки   СТОВ
“Перекопський”  пшениці в сумі 34788,60 грн.  виникло  податкове
зобов’язання  СТОВ “Перекопський” по сплаті ПДВ в  сумі  5798,10
грн.
 
Відповідно  до п. 7.2.3 ст. 7 Закону про ПДВ податкова  накладна
складається у момент виникнення податкових зобов’язань  продавця
у двох примірниках.
 
В  пункті  7.3.4 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення бартерних
/товарообмінних/ операцій вважається будь-яка подія, яка настала
раніше:
-або дата відвантаження платником податку товарів,
-або дата оприбуткування платником податку товарів…
 
Проте,  в  порушення  вищезазначених  норм  СТОВ  “Перекопський”
склало  податкову накладну за № 196 10.08.2000 року. І  оскільки
зазначена  операція  по  відвантаженню  пшениці  відображена   в
серпні, хоча фактично вона була здійснена в липні то це призвело
до  заниження  податкового зобов’язання по ПДВ в липні,  т.як  з
28.07.2000  вступив  в дію Закон України “Про  внесення  змін  в
Закон  України  “Про  ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          від  01.07.2000,  яким
передбачалось  право СТОВ “Перекопського” суму  ПДВ  залишити  у
власному розпорядженні для цільового використання.
 
Посилання  скаржника на те, що апеляційним судом порушені  норми
процесуального права, оскільки не взятий до уваги Висновок № 797
експерта,   як  доказ  є  помилковими,  т.я.   ч.   5   ст.   42
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
передбачає,  що  висновок судового експерта  для  господарського
суду  не  є  обов’язковим  і оцінюється господарським  судом  за
правилами, встановленими статтею 43 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  в
якій  зазначено,  що господарський суд оцінює  докази  за  своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи  в
їх сукупності, керуючись законом.
 
Згідно  ч.  2  ст.  111-5 Господарського процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція використовує права  суду
першої   інстанції  виключно  для  перевірки  юридичної   оцінки
обставин  справи  та  повноти  їх встановлення.  Наведені  факти
свідчать про повноту з’ясованих фактичних обставин справи  і  їх
юридична  оцінка  апеляційним  судом  відповідає  вимогам   норм
матеріального  і  процесуального  права,  а  тому  підстав   для
задоволення касаційної скарги Вищий господарський суд України не
вбачає.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
1.10.2001  року  у  справі № 5/3739-2001 залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу СТОВ “Перекопський” без задоволення.
 
Головуючий          В.Овечкін
 
Судді               Й.Мілевський
 
                    Є.Чернов