ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6.02.2002 Справа N 4/132
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,
За участю представників
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Херсонського заводу скловиробів
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду
від 04.10.2001 року
у справі № 4/132
за позовом Херсонського заводу скловиробів
до колективного сільськогосподарського
підприємства “Україна“
про стягнення 10256,59 грн.
В С Т А Н О В И В:
Херсонський завод скловиробів звернувся з позовом до КСП
“Україна” про стягнення заборгованості по векселю
№ 8135227565787 від 28.09.2000 року в сумі 10256,59 грн.
Ухвалою господарського суду Херсонського області від 26.07.2001
відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у
справі припинено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.10.2001 року (судді Пироговський В.Т., Продаєвич Л.В., Жеков
В.І.) ухвалу господарського суду Одеської області від 26.07.2001
року залишено без змін. При цьому судом апеляційної інстанції
змінено мотивувальну частину ухвали, припинено провадження у
справі з підстав, передбачених п. 1.1. ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з визнанням відповідачем претензії
позивача від 05.01.2001 року № 42/01-04 на суму 10256,59 грн.
Херсонський завод скловиробів у поданій касаційній скарзі
просить ухвалу господарського суду Херсонської області від
26.07.2001 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 04.10.2001 року скасувати. В
обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на те, що судом
першої та апеляційної інстанції, неправильно застосовані норми
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних ухвали
та постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково.
Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі. Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку
судом, господарським судом або третейським судом.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено право підприємства, установи,
організації та іншої юридичні особи, громадян, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Господарські суди вирішують господарські спори у порядку
позовного провадження.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до
відповідача відносно якої суд повинен винести рішення. Ця вимога
повинна носити правовий характер, тобто бути урегульованою
нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена вимога про
стягнення з відповідача 10256,59 грн. заборгованості по оплаті
простого векселя № 8135227565787 від 28.09.2000 року. На момент
винесення ухвали господарським судом Херсонської області від
26.07.2001 року та прийняття постанови Одеським апеляційним
господарським судом від 04.10.2001 року оплата по векселю
№ 8135227565787 від 28.09.2000 року відповідачем не здійснена.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо
відсутності предмету спору, у зв'язку з визнанням претензії
відповідачем та припинення провадження у справі є
безпідставним. Разом з тим, апеляційна інстанція обґрунтовано
дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково зробив
висновок, щодо припинення провадження у справі з підстав,
передбачених п. 2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваних ухвали та постанови не було враховано, що визнання
претензії юридичною особою не перериває перебіг строків
давності, передбачених ст. 70 Женевської конвенції 1930 року про
Уніфікований Закон про переказні і пості векселі від 07.06.30.,
в межах яких позивач має право на судовий захист у разі
неплатежу по векселю.
Згідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або неправильне застосування норм
матеріального або процесуального права є підставою для
скасування або зміни рішення або постанови суду.
Касаційна інстанція, згідно ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин оскаржувані ухвала та постанова підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд. При новому
розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити спір
відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Херсонський завод скловиробів задовольнити
частково.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.07.2001
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.10.2001 року скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Херсонської області.