Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “Енерджі Інжінірінг”

на рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2002р.

у справі № 20/593 господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства “Енерготрансінвест”

до відповідача Підприємства з іноземними інвестиціями “Енерджі Інжінірінг”

про визнання недійсними додаткових угод

за участю представників:

ЗАТ “Енерготрансінвест” – Гендель В.А. за дов.№ 12 від 28.01.2002р.; Ноготкова С.В. за дов. № 79 від 13.11.2001р.;

ПІІ “Енерджі інжінірінг” – Кириченко Я.В. за дов. № 338 від 18.05.2002р.

У судовому засіданні з 04.06.2002р. до 10.06.2002р. оголошувалась перерва.

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство “Енерготрансінвест” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними на підставі ст. 57 ЦК України (435-15) додаткових угод від 23.10.98р., 11.12.98р. до договору від 04.03.98р. № 009, який укладено між ним та відповідачем у справі – Підприємством з іноземними інвестиціями “Енерджі Інжінірінг” та додаткової угоди, викладеної у листі № 281 від 16.03.99р., посилаючись на те, що вказані угоди укладені ним на вкрай невигідних для нього умовах, внаслідок погроз з боку ВАТ “ДАЕК “Центренерго” та Міністерства енергетики України (а.с.4-6).

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.01.2002р. заявлений позов задоволено в частині визнання недійсними додаткових угод від 23.10.98р., 11.12.98р. до договору від 04.03.98р. № 009, в іншій частині позову відмовлено (а.с.78-80).

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткові угоди від 23.10.98р., 11.12.98р. до договору від 04.03.98. № 009 укладені позивачем на вкрай невигідних для нього умовах, внаслідок погрози анулювати дію ліцензії на право поставок електроенергії та зупинити його діяльність на ринку електричної енергії. В іншій частині позову відмовлено з тих підстав, що зобов’язання, які викладені у листі на ім’я Першого заступника міністра енергетики України не породжують будь-яких прав та обов’язків, що випливають з договору № 009 від 04.03.98р.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями “Енерджі Інжінірінг” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, припинивши провадження у справі. У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Так, зазначає скаржник, судом:

- порушено строк, встановлений для винесення ухвали про порушення провадження у справі та надіслання її сторонам, що позбавило його можливості взяти участь у судовому засіданні, що було призначено на 13.12.2001р.;

- прийнято позовну заяву, яка не відповідає основним вимогам, що пред’являються до її форми та змісту, оскільки у поданому позові не зазначено повного найменування відповідача;

- не надіслано ухвалу про вирішення питання про відвід судді;

- після вирішення питання про відвід судді не повідомлено належним чином про день та час розгляду справи у судовому засіданні, що позбавило його можливості взяти участь у судовому засіданні

- розглянуто спір по суті, незважаючи на наявність рішень у інших справах, предметами спорів у яких між тими ж сторонами були законність договору від 04.03.98р. № 009 як в цілому так і його окремих положень.

У відзиві на подану касаційну скаргу ЗАТ “Енерготрансінвест” просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2002р. без змін, а подану касаційну скаргу – без задоволення, при цьому посилаючись на безпідставність доводів скаржника та відсутність підстав для задоволення його скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи встановлено наступне.

04.03.98р. між сторонами у справі – ЗАТ “Енерготрансінвест” та ПІІ “Енерджі Інжінірінг” укладено договір № 009, за умовами якого відповідач передав позивачу зобов’язання по реалізації електроенергії, яка виробляється Трипільською ТЕС (структурним підрозділом ДАЕК “Центренерго”.

У подальшому деякі положення вказаного договору сторонами змінені шляхом укладення додаткових угод до нього.

Так, 23.10.98р. додатковою угодою змінено загальну суму договору та встановлено у сумі 7967908,5грн., а додатковою угодою від 11.12.98р. змінено строк виконання зобов’язання шляхом складення графіку платежів за поставлену ДАЕК “Центренерго” електроенергію через відповідача.

Дійсність зазначених додаткових угод є предметом спору у даній справі.

Визнаючи вказані додаткові угоди недійсними, суд посилається на те, що оспорювані угоди укладені позивачем внаслідок погрози.

Однак, погроза може вважатися підставою для визнання угоди недійсною, коли з обставин, які склалися на момент укладення угоди вбачається, що відмова учасника угоди або його представника від укладення угоди могла спричинити шкоду законним інтересам зазначених осіб чи однієї з них, тобто погроза має бути реальною.

Судом реальність вчинення дій, викладених у листах № 73 від 28.08.98р., № 06/561 від 28.08.98р., № 06/625 від 09.09.98р., та їх протиправність, на підставі належних і допустимих доказів, не встановлена.

Разом з тим, відповідно до ст. 47 ГПК України (1798-12) , судове рішення повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об’єктивної істини, тобто обгрунтованості висновків, викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст. 38 ГПК України (1798-12) , яка зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі недостатності поданих сторонами документів.

Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної справи не виконані, внаслідок чого ним неповно з’ясовані обставини, що мають значення для вирішення даного спору, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав та обов’язків сторін.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України (1798-12) , провадження у справі підлягає припиненню, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Вказана норма передбачає випадок, коли провадження у справі підлягає припиненню, у зв’язку з порушенням при прийнятті позовної заяви вимог ст. 62 ГПК України (1798-12) .

Судом при прийнятті позовної заяви за якою порушено провадження у даній справі та розгляді даного спору не з’ясовано відсутність певного юридичного факту, відсутність якого є однією з негативних передумов порушення провадження у справі – рішення господарського суду у справі зі спору між сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, у рішенні суду зазначено, що у справі оголошувалась перерва, разом з тим, докази того, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце наступного засідання суду, у якому розглянуто спір по суті, у справі відсутні. Оскільки право на участь у засіданнях суду є процесуальним правом сторони, яке визначено ст. 22 ГПК України (1798-12) , його порушення тягне за собою скасування прийнятого у справі судового акта.

За таких обставин, рішення господарського суду від 29.01.2002р. підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5, 111 7, 111 9 – 111 11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “Енерджі Інжінірінг” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2002р. у справі № 50/593 господарського суду м. Києва скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.