Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2002 р.
Вищий господарський суд У країні у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у М-ському районі м.Одеси
на рішення господарського суду Одеської області від ХХ.ХХ.2001р. і
постанову від ХХ.ХХ.2001 у справі № 000
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (далі ТОВ
"ХХХ")
до ДПІ у М-ькому районі м.Одеси
про визнання недійсним акта
ПОСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ серпня 2001
р. позов задоволено : рішення відповідача (ДПІ) № 2 від
ХХ.ХХ.2001р. про застосування до ТОВ "ХХХ" фінансових санкцій у
сумі 106088,49 грн. за порушення ст. 2 Закону України від 23.09.94
№ 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
визнано недійсним.
Рішення мотивовано тим, що повернення авансового платежу в сумі
102000 дол. США контрагентом ТОВ "ХХХ" по контракту № 1 від
10.01.2001р. - компанією "ААА" (Латвія) здійснено шляхом передачі
позивачу на вказану суму векселів по акту передачі від ХХ.ХХ.01р.
у зв'язку з чим перевищення 90-денного терміну повернення
попередньої оплати не було. Законність даної операції обгрунтована
посиланнями на ст.ст. 1, 11, 14, 41, 77 Одноманітного закону про
переказний і простий вексель ( 995_009 ) (995_009)
, ст.2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
п.4 "а" ст.5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, Інструкцію № 7 "Про безготівкові
розрахунки в господарському обігу" ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
, яка діяла на
момент здійснення валютних операцій.
Постановою від ХХ.ХХ.2001р. Одеський апеляційний господарський суд
рішення господарського суду залишив без зміни з тих же підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач (ДПІ) просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення місцевого і постанову
апеляційного судів, в позові відмовити. Скаржник стверджує, що
відповідно до "Правил виготовлення і використання вексельних
бланків", затверджених постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 № 528 (
528-92-п ), векселя можуть видаватися тільки для оплати за
поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги.
Застосовані у спірних відносинах векселі не є товарними, на
рахунок позивача повернуті не долари США, а національна валюта,
тому його спірне рішення є таким, що відповідає законодавству.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами при
прийнятті оскаржених рішення і постанови дійшла висновку, що вони
підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення
з наступних підстав.
ХХ.ХХ.2001 ТОВ "ХХХ" уклало імпортний контракт № 1 з компанією
"ААА" (Латвля) на закупку у неї 600 мт борошна пшеничного вищої
якості за ціною 170 дол.США за 1 тонну загальною вартістю 102000
дол.США. Пунктом 6.5 контракту сторони передбачили відвантаження
товару на протязі 90 робочих днів з моменту 100% попередньої
оплати за всю партію товару.
ХХ.ХХ.2001р. платіжним дорученням № 01 позивач здійснив попередню
оплату вартості товару у сумі 102000 дол.США.
Додатками від ХХ.ХХ.2001р. і ХХ.ХХ.2001р. до вказаного контракту
сторони дійшли згоди про зменшення терміну відвантаження товару до
50 днів, а за несвоєчасне відвантаження встановили сплату пені у
розмірі 0,1 % від вартості товару.
Оскільки цей термін не було дотримано, листом від ХХ.ХХ.2001р. № 5
ТОВ "ХХХ" і листом від ХХ.ХХ.2001р. № 6 компанії "ААА" сторони
узгодили повернення попередньої оплати в сумі 102000 дол.США
шляхом передачі двох векселів.
ХХ.ХХ.2001р. у відповідності з актом прийому-передачі, підписаним
позивачем і інокомпанією (Латвія), компанія здійснила повернення
авансового платежу, отриманого по контракту № 1 від ХХ.ХХ.2001р.
шляхом передачі позивачу простих векселів № 00000000007 від
ХХ.ХХ.2001р. в сумі 35000 дол.США та № 00000000008 від
ХХ.ХХ.2001р. у сумі 70000 дол.США.
Перевищення 90-денного терміну повернення попередньої оплати не
було.
Товар по спірному контракту в період з ХХ.ХХ.2001р. і по дату
перевірки позивача відповідачем ХХ.ХХ.01 не повинен був поступати
на митну територію. Не сплинув 90-денний термін надходження в
Україну, передбаченого до імпорту борошна за період ХХ.ХХ.2001р. (
дата попередньої оплати) до ХХ.ХХ.2001р. (момент передачі векселів
на повернення оплати), передбаченого ст.2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 195/94-ВР (зі
змінами і доповненнями) ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
на який посилається
скаржник.
Законність операції по передачі векселів в іноземній валюті,
емітованих єдиним резидентом України, виданих нерезиденту , по
індосаменту останнього на користь іншого резидента України
підтверджена листом НБУ від 09.03.99 № 13-124/436-2019
( v2019500-99 ) (v2019500-99)
, так як передача таких векселів нерезидентом
іншому резиденту шляхом індосаменту законодавством про вексельний
обіг та іншим законодавством, як правомірно визначеними місцевий і
апеляційний суди, не заборонена. НБУ, посилаючись на ст. 3 Декрету
КМУ № 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
та ст.41 Одноманітного Закону про переказні
векселі і прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
вважає, що сума векселя в
іноземній валюті, яка підлягає сплаті, може бути сплачена в
національній валюті за курсом на день настання строку платежу і
без необхідності отримання ліцензії.
Твердження скаржника (ДПІ), що факт індосаменту "нетоварних"
векселів є порушенням вимог постанови КМУ і НБУ від 10.09.92 № 528
"Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних
бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
, оскільки використовування векселя, а також
виступати векселедавцями, акцептантами, індосаментами і авалістами
можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності
для оплати за фактично виготовлену продукцію, виконані роботи і
надані послуги касаційною інстанцією вважається помилковим,
оскільки у спірних відносинах мала місце не оплата за фактично
поставлену продукцію, а повернення коштів, які були попередньо
сплачені позивачем за поставку продукції в майбутньому згідно
контракту № 1 від ХХ.ХХ.2001р.
Частиною 2 ст.111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим і
апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на
матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у М-ському районі
м.Одеси на рішення господарського суду Одеської області від
ХХ.ХХ.2001р. і постанову Одеського апеляційного господарського
суду від ХХ.ХХ.2001р. у справі № 000 залишити без задоволення, а
рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного
суду - без змін.