ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
06.02.2002 Справа N 17-5-20/01-6141
Деякі проблеми розрахунків векселями у
зовнішньоекономічній діяльності
Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Малиновському районі м. Одеси (далі - ДПІ) на рішення
господарського суду Одеської області від 13.08.2001 р. і постанову
від 30.10.2001 р. у справі N 17-5-20/01-6141 за позовом товариства
з обмеженою відповідальністю "У..." (далі - ТОВ "У...") до ДПІ у
Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним акта
постановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня
2001 р. позов задоволено: рішення відповідача (ДПІ) N
215-22-2-30259937/5705 від 04.07.2001 р. про застосування до ТОВ
"У..." фінансових санкцій у сумі 106088,49 грн. за порушення ст. 2
Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
"Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визнано
недійсним.
Рішення мотивовано тим, що повернення авансового платежу в
сумі 102000 дол. США контрагентом ТОВ "У..." по контракту N 1 від
10.01.2001 р. - компанією "F..." здійснено шляхом передачі
позивачу на вказану суму векселів по акту передачі від 20.04.2001
р., у зв'язку з чим перевищення 90-денного терміну повернення
попередньої оплати не було. Законність такої операції обгрунтована
посиланнями на статті 1, 11, 14, 41, 77 Одноманітного закону про
переказний і простий вексель ( 995_009 ) (995_009)
, ст. 2 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, п. 4 "а" ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, Інструкцію N 7 "Про
безготівкові розрахунки в господарському обігу" ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
,
яка діяла на момент здійснення валютних операцій.
Постановою від 30.10.2001 р. Одеський апеляційний
господарський суд рішення господарського суду залишив без зміни з
тих же підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач (ДПІ) просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення місцевого і постанову
апеляційного судів, у позові відмовити. Скаржник стверджує, що
відповідно до Правил виготовлення і використання вексельних
бланків, затверджених постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р. N 528
( 528-92-п ) (528-92-п)
, векселя можуть видаватися тільки для оплати за
поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги.
Застосовані у спірних відносинах векселі не є товарними, на
рахунок позивача повернуті не долари США, а національна валюта,
тому його спірне рішення є таким, що відповідає законодавству.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови дійшла
висновку, що вони підлягають залишенню без змін, а касаційна
скарга без задоволення з наступних підстав.
10.01.2001 р. ТОВ "У..." уклало імпортний контракт N 1 з
компанією "F..." на закупку у неї 600 МТ борошна пшеничного вищої
якості за ціною 170 дол. США за 1 тонну загальною вартістю 102000
дол. США. Пунктом 6.5 контракту сторони передбачили відвантаження
товару протягом 90 робочих днів з моменту 100 відсоткової
попередньої оплати за всю партію товару.
23.01.2001 р. платіжним дорученням N 01 позивач здійснив
попередню оплату вартості товару у сумі 102000 дол. США. Додатками
від 10.04.2001 р. і 11.04.2001 р. до вказаного контракту сторони
дійшли згоди про зменшення терміну відвантаження товару до 50
днів, а за несвоєчасне відвантаження встановили сплату пені у
розмірі 0,1 відсотка від вартості товару.
Оскільки цей термін не було дотримано, листом від 10.04.2001
р. N 15 ТОВ "У..." і листом від 11.04.2001 р. N 26 компанії "F..."
сторони узгодили повернення попередньої оплати в сумі 102000 дол.
США шляхом передачі двох векселів.
20.04.2001 р. відповідно до акта прийому-передачі, підписаним
позивачем і кінокомпанією, компанія здійснила повернення
авансового платежу, отриманого по контракту N 1 від 23.01.2001 р.
шляхом передачі позивачу простих векселів N 753282100217 від
10.01.2001 р. у сумі 35000 дол. США та N 753282100218 від
10.04.2001 р. у сумі 70000 дол. США.
Перевищення 90-денного терміну повернення попередньої оплати
не було.
Товар по спірному контракту в період з 10.04.2001 р. і по
дату перевірки позивача відповідачем 25.06.2001 р. не повинен був
поступати на митну територію. Не сплинув 90-денний термін
надходження в Україну передбаченого до імпорту борошна за період
23.01.2001 р. (дата попередньої оплати) до 20.04.2001 р. (момент
передачі векселів на повернення оплати), передбаченого ст. 2
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній
валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(зі змінами і
доповненнями), на який посилається скаржник.
Законність операції по передачі векселів в іноземній валюті,
емітованих єдиним резидентом України, виданих нерезиденту по
індосаменту останнього на користь іншого резидента України
підтверджена листом НБУ від 09.03.99 N 13-124/436-2019
( v2019500-99 ) (v2019500-99)
, так як передача таких векселів нерезидентом
іншому резиденту шляхом індосаменту, законодавством про вексельний
обіг та іншим законодавством, як правомірно визначеними місцевий і
апеляційний суди, не заборонена. НБУ, посилаючись на ст. 3 Декрету
КМУ N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
та ст. 41 Одноманітного закону про переказні
векселі і прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
вважає, що сума векселя в
іноземній валюті, яка підлягає сплаті, може бути сплачена в
національній валюті за її курсом на день настання строку платежу і
без необхідності отримання ліцензії.
Твердження скаржника (ДПІ), що факт індосаменту "нетоварних"
векселів є порушенням вимог постанови КМУ і НБУ від 10.09.92 N 528
( 528-92-п ) (528-92-п)
"Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків", оскільки використовування векселя, а також
виступати векселедавцями, акцептантами, індосаментами і авалістами
можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, для оплати за фактично виготовлену продукцію, виконані
роботи і надані послуги касаційною інстанцією вважається
помилковим, оскільки у спірних відносинах мала місце не оплата за
фактично поставлену продукцію, а повернення коштів, які були
попередньо сплачені позивачем за поставку продукції в майбутньому
згідно з контрактом N 1 від 10.01.2001 р.
Частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для
перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим і
апеляційним судами обставинам справи, такою, що грунтується на
матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Малиновському районі м. Одеси на рішення господарського суду
Одеської області від 13.08.2001 р. і постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 30.10.2001 р. у справі
N 17-5-20/01-6141 залишити без задоволення, а рішення місцевого
господарського суду та постанову апеляційного суду - без змін.
Суд не сприйняв також доводи податкового органу-відповідача з
приводу безтоварності спірних векселів, хоча і йшлося про
повернення за допомогою векселів здійсненої передоплати за товари,
що не були поставлені. Видача безтоварних векселів заборонена у
ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, що
дозволяє видачу векселів лише для оформлення грошового боргу за
фактично поставлені товари, виконані роботи і надані послуги.
Проте, у цьому випадку слід розрізняти такі поняття як "видача
векселя" і "передача векселя". Ці поняття розрізняє, зокрема, і
Закон України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
(наприклад, у ч. 3 ст. 4). Роз'яснення поняття "видача векселя"
дає Департамент платіжних систем НБУ у "Віснику Національного
банку України" N 7/99. Тут фактично йдеться про первинну емісію
(виписку) векселя. Отже, можна дійти висновку, що поняття
"передача векселя" має інше значення і передбачає вже подальше
використання векселя вторинними векселедержателями. Відповідно
встановлені вищенаведені обмеження стосуються лише випадків
видачі, а не передачі векселя. Саме так ця проблема розглядається
і у листі НБУ від 10.04.2000 N 18-211/1009-2283 ( v2283500-00 ) (v2283500-00)
.
"Вісник господарського судочинства", N 2, 2002 р.